 |
|
ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 2 страница
правову і позасудову діяльність; суддя не повинен втручатися и політичну діяльність; 5) «Висновки Верховного Суду з етичних Витань» — Верховні суди штатів виробляють етичні роз'яснення ібо безпосередньо, або через створювані ними органи (комісії, комітети); 6) «Етичні стандарти прокурорів округу Окленд» — прий-пі п правоохоронними органами майже в кожному штаті країни; 7) «Статут поліцейських міста Ленсинга», «Кодекс етики поліцей-с і.міх штату Мічиган»; 8) «Морально-етичний кодекс поліцейського (НІЛ» — служить моделлю для морально-етичних кодексів працівників поліції кожного штату.
Етичні правила та інші нормативи культури адвокатів, суддів 1.1 інших юридичних професій діють у Франції, Англії і Уельсі, Шотландії, Німеччині, Нідерландах, Бельгії, Данії, Австрії, Польщі,
її * нормами, які містяться в етичних кодексах, загальних для всіх юристів і для КОЖНОЇ їх професійної групи. Відповідальність за забезпечення узгодженості тако-іо роду документів доцільно покласти на Вищу раду юстиції.
24_____________________________________________ Розділ І
Туреччині, Ізраїлі, Росії та інших країнах. Тільки відносно адвокатів розроблені «Етичні правила солісторів Великобританії», «Регламент Паризької колегії адвокатів», «Кодекс адвокатської етики Нідерландів», «Правила професійної етики російських адвокатів», «Зібрання основ адвокатської етики і професійної гідності» Польщі (схвалено в 1961 р., вносилися зміни в 1970, 1987, 1993, 1998 рр.)5.
Існують акти деонтологічного змісту для працівників системи органів внутрішніх справ і згідно з їх нормативами проводиться освітня підготовка. Декретом № 86592 введено «Кодекс деонтології національної поліції Франції». У Англії діє «Положення про етичні принципи поліцейської служби Великобританії», у ФРН— «Етика поліцейського ФРН», в Росії — «Кодекс честі рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Російської Федерації».
Активізувалася діяльність з розробки і ухвалення деонтоло-гічних (за назвою — етичних) правил для юридичних професій в Україні з метою: 1) підвищення ефективності досягнення професійного результату; 2) забезпечення сприятливих умов для користувачів послуг.
Наведемо основні документи деонтологічнічного значення в Україні (за роками появи):
| Наказ МВС України (1996 р.) |
Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України
| Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України (1999 р.) |
Раритети . Правила адвокатської етики
| Схвалений Колегією МВС України (2000 р.)___________________ Наказ Головного управління дер-жавної служби України (2000 р.) |
Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ
| Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу) та ін. |
Загальні правила поведінки державного службовця
Наказ Національної служби посе-редництва і примирення (2000 р.)
5 Польський кодекс професійної етики складається з шести розділів, в яких, окрім
загальних положень, містяться правила, що стосуються виконання професійних пов
новажень і обов'язків (2-й розділ); відносин адвоката з судом і іншими органами, пе
ред якими він виступає при здійсненні професійної діяльності (3-й розділ); відносин
з колегами (4-й розділ); відносини з клієнтами (5-й розділ); діяльність в органах само
врядування і відносини з органами влади адвокатури (6-й розділ).
6 Раритет (нім. Кагіїаі від лат. гагііаз) — рідкість, цінність.
Юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна_____ 25
| < •' новні положення професійної німі юристів України |
Затверджені V з'їздом Союзу
юристів України (2001 р.)
| І одс кс професійної етики суддів |
| кс професійної етики нотаріусів |
Затвердженій V з'їздом суддів Ук-раїни (2002 р.)
Затверджений рішенням Конфе
ренції Української нотаріальної
палати (2007 р.)__________
Кодекси юридичних професій в нашій країні і за кордоном, що мають назву моральних (етичних), не вичерпуються мине етичними нормами.їх зміст становлять положення матері.! и.ного і процесуального права, правила судочинства та інші норми що відносяться до юридичної практики взагалі, а також до її спеціальних питань (ліцензування, взаємостосунки адвоката і клієнта і пню). Крім того, ці норми забезпечені механізмом їх реалізації і си-0ТЄМОЮ відповідальності в межах дисциплінарного процесу.
Як правило, етичні (або деонтологічні) кодекси юридичних про-фесій в Україні розробляються з орієнтацією скоріше на Європі ііські, чим на американські моделі, хоча вивчаються при їх скла-
І.І1ІІ1І ВСІ.
ІІормативними основами юридичної деонтології є також службові документи, затверджені певними міністерствами і відомствами (відомчі акти). Наприклад, «Статут патрульно-постової служби міліції України», затверджений наказом МВС від 28.07.1994 р. V найбільш загальному вигляді деонтологічні вимоги до юристів рі-(ішх спеціальностей закріплені в законах (закони України «Про адвокатуру», «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про нотаріат», «1 Іро статус суддів» та ін.).
На відміну від нормативно-правових актів деонтологічні документи (декларації, рекомендації, принципи, основоположні принципи, керівні положення, етичні кодекси та ін.) не мають обов'язкової юридичної сили. Вони, по суті, є заявами про наміри, звичайно націленими на конкретні професійні галузі, наприклад, роль поліцейських, прокурорів, суддів. Проте заяви такого роду є легітимними в межах певної корпорації (об'єднань адвокатів, нотаріусів і т. д.) і з часом можуть бути занесені до нормативно-правових актів, стати обов'язковими для виконання (легальними). Якщо ж вони офіційно (на державному рівні) закріплюються, то тим самим підтверджується їх легальність (законність).
Розділ І
На рубежі XX і XXI століть в світі спостерігається об'єктивна тенденція га/жом/заг/п деонтологічних (або етичних) норм поведінки професійних груп юристів, незалежно від їх державної приналежності. У національних правилах утілюються міжнародновизнані єдині принципи і підходи, затверджуються схожі нормативи культури юриста: судді, адвоката, прокурора і ін. Іншими словами, відбувається зближення у вимогах до правил поведінки юристів різних країн завдяки розробці деонтологічних (або етичних) моделей їх культури. Вищими стандартами служать міжнародні деонтологічні (або етичні) документи юридичних професій, наприклад Деонтологічний кодекс (Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів Європейського співтовариства, прийнятий делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні в Страсбурзі в жовтні 1988 р.) та ін. (див.: Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста).
§ 5. Методи юридичної деонтології Метод юридичної деонтології — це сукупність логічних прийомів і конкретних способів обґрунтування системи знань про теоретичне осмислення і практичне застосування деонтологічних нормативів (стандартів) культури поведінки юриста. Слід враховувати, що поняття методу включає поняття про всяку планомірну діяльність і її практичну ефективність. Методи юридичної деонтології:
— філософські;
— загальнонаукові;
— міждисциплінарні,
— спеціальні (конкретні).
Загальним методом юридичної деонтології є діалектичний метод, який дає можливість розкрити генезис, еволюцію, ознаки, зміст і види юридичної практичної діяльності; врахувати чинники — матеріальні (матеріалістична діалектика) і духовно-культурні; виявити варіативність системи вимог до культури поведінки юриста різної спеціалізації; уяснити форми взаємодії юриста з суспільним середовищем у процесі виконання службових обов'язків. Діалектичний метод починає працювати тільки з поняттями і категоріями, що вже сформувалися, тому його цінність виявляється в єдності з синергетичним підходом (методом соціальної синергетики) і си-
/(){>ндична деонтологія як наука і навчальна дисципліна____ 27
< ісмипм (системного аналізу) методом. Синтез синергетичного,
и.теїстичного методів і методу системного аналізу відкриває мож-
іивість досліджувати не тільки загальні закономірності в їх системі,
І її і випадки (зокрема, дезорганізуючі процеси), що відіграють свою
і ис гсмоутворюючу роль. Юрист нерідко в своїй практичній діяль
ності стикається з об'єктивними процесами дезорганізації як край
нощами соціальної самоорганізації, в яких знаходиться клієнт. Від
НЬОГО вимагається їх подолати шляхом пропозиції людині ціннісних
правових орієнтирів для виходу з неврегульованого стану. Сис-
і ємний метод передбачає, що всі явища юридичної деонтології
< організованою системою і структурно взаємозв'язані. Зв'язок
простежується між культурами юриста-практика — психологіч
ною, правовою, політичною, економічною, екологічною, етичною,
ЄС готичною, інформаційною. Культура юриста розглядається через
ОТруктурні підрозділи єдиної системи (юридичної практики), яка,
\ гною чергу, є системою в ширшій системі (правовій системі сус
пільства). Юридична практична діяльність визначається системою
норм дозволяючого, забороняючого, рекомендаційного і зобов'язую
чого характеру. Професіограми юридичних спеціальностей аналізу-
ЮТЬСЯ через систему сторін діяльності юриста: соціальну, пошукову,
реконструктивну, комунікативну, організаційну, засвідчувальну.
1 Іс менше значення має такий філософський метод, як феноменологічний, дія якого є найповнішою разом з отнологічним і гер-мсневтичним методами. Якщо онтологічний метод дає можливість пі шати і пояснити явища і процеси, пов'язані з юридичною практикою, а герменевтичний метод сприяє розкриттю сутності правових норм, що регулюють цю практику, то феноменологічний метод, за-і шблюючись у глибини свідомості людини, пояснює, за допомогою ЯКИХ певних форм, образів (феноменів) відбувається внутрішнє Сприйняття юристом-практиком зовнішнього світу, формується його
професійна культура.
Основні спеціальні (конкретні) методи юридичної деонто-
іо.ії:
• психологічний метод — використовується при вивченні психо
фізіологічних властивостей юриста як особи, його темпераменту,
ірактеру, психічних установок;
• соціологічний метод — сприяє розкриттю професійної ді-
і п.мості юриста, складанню професіограм юридичних професій не
Розділ І
на рівні абстрактних категорій, а на базі конкретних соціальних фактів;
• статистичний метод — застосовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення, наприклад, даних про кількість юристів різних професій, котрі працюють у приватній і державній сферах тощо;
• історико-політичний метод — допомагає вивчити специфіку політичної культури юриста, конкретно-історичні політичні з'мови практичної юридичної діяльності, політико-ідеологічні стандарти, якими покликаний керуватися юрист при виконанні професійного обов'язку. Так, в УРСР ці стандарти були орієнтовані на керівні положення Комуністичної партії; нині, коли конституційно проголошений принцип політичного плюралізму, такими стандартами стали права людини;
• порівняльно-правовий метод — передбачає зіставлення од-нопорядкових юридичних понять, явищ і процесів і з'ясування між ними схожості і відмінностей. Наприклад, порівняння особливостей юридичної практики прокурорської і адвокатської, нотаріальної і адвокатської та ін.
Спеціальні методи засновані на досягненнях технічних наук:
— математичний;
— кібернетичний та ін.
З метою різнобічного пізнання юридичної деонтології доцільно використання вказаних методів у сукупності.
§ б. Функції і принципи юридичної деонтології Функції юридичної деонтології — основні напрямки її теоретичного і практичного призначення, орієнтовані на якісне виконання юристом свого професійного обов'язку. Основні функції юридичної деонтології: 1) пізнавальна (онтологічна), або інформаційна — виражається в набутті деонтологічних знань; пізнанні суті юридичної діяльності, характеру професійної поведінки юриста, норм-вимог та інших нормативів культури, якими він повинен керуватися; своєчасному ознайомленні з правовими актами, що відносяться до його діяльності. Важливо встигати стежити за оперативною інформацією, що стосується питань юридичної деонтології;
/і >[>іі<)ичііа деонтологія як наука і навчальна дисципліна________ 29
2) евристична — полягає в поглибленому пізнанні юридичної практики і розкритті нових закономірностей професійної поведінці юриста, «нарощуванні» нових знань, постійному вдосконаленні Моделі (стандарту) юридичної професії, нормативів культури юри-I і .і
() прогностична — виражається в розробці перспектив розви-і ку практичної юридичної діяльності, етично-правовому збагаченні Обов'язку юриста-практика на основі адекватного відображення Об єктивних закономірностей функціонування держави і права, сомі;! и.мої культури суспільства;
4) аксіологічна (аксіологія — вчення про цінності) — виража-
і 11.ся в оцінці людських відносин і явищ соціальної дійсності, в уяв-
н пні про те, що таке добро і зло, справедливість і несправедливість. Предметом оцінки є поведінка юриста-професіонала, його ігпінки, наміри, мотиви, особисті якості;
5) ідеологічна — полягає у виробленні фундаментальних ідей
(концепцій) про шляхи вдосконалення юридичної практики і про
фесіоналізму юриста, розробці норм-рекомендацій і норм-вимог,
иорм-заборон і норм-дозволів для юристів різної спеціалізації,
.і гакож відношення до правової політики держави, яку вони покли-
кані проводити в життя;
6) виховна — виражається у вихованні і самовихованні юриста ігідно з нормативами його професійної культури, стандартами юридичної професії;
7) прикладна — полягає в аналізі вчинків юриста, їх адекватності професійному обов'язку в ході юридичної діяльності, включаючи ступінь впливу різних видів стимулювання на його професійну практичну активність; у розробці практичних рекомендацій для ипрішення проблемних ситуацій в юридичній діяльності та ін.
Принципи юридичної деонтології — вихідні незаперечні вимо-і и. що пред'являються до професійної діяльності юриста, соціальні орієнтири його поведінки в різноманітних ситуаціях.
Принцип гуманності — означає шанобливе ставлення до конкретної людини з урахуванням її індивідуальних особливостей, уміння поставити себе на місце клієнта і подивитися на ситуацію з його позиції, співпереживати йому, проявити милосердя, прийняти на себе частину його біди і болю, надати йому допомогу.
зо
Розділ І
/і Іріїдична деонтологія як наука і навчальна дисципліна_____ 3\_
Буває так, що активне втручання юриста в долю клієнта, яке диктується законом, завдає клієнту духовної травми. Гуманістична спрямованість діяльності юриста, як і лікаря, вимагає прояву доброти і чуйності, примушує в усякому разі в думках звертатися до морального принципу «Не нашкодь!». Даний принцип застерігає проти поспішних і необдуманих рішень, вимагає персональної відповідальності юриста за долю клієнта, виключає принесення долі клієнта в жертву власному інтересу.
Принцип справедливості — передбачає відповідність між практичною діяльністю юриста і його соціальним (і службовим) становищем, між заслугами і суспільним визнанням, між працею і винагородою, цілями і засобами їх досягнення, правами і обов'язками, злочином і покаранням та ін. Невідповідність у цих відносинах сприймається як несправедливість. Термін «юстиція» в перекладі з латинської означає справедливість, законність, походить від ^5 — право. Вже в самому терміні закладено вимогу до юриста бути справедливим. Праву належить провідна роль у забезпеченні соціальних гарантій (право на освіту, медичне обслуговування, пенсію в старості, соціальну безпеку особи та ін.), а також у припиненні різного роду порушень щодо справедливості (протекціонізму, не-заслуженого привілейованого становища, злочинного збагачення та ін.). Несправедливим буде, якщо злочинець, виправданий судом, вважається невинним, а потерпілий стає потерпілим не тоді, коли його побили чи обікрали, а лише після винесення про те офіційної ухвали. За своєю суттю право означає застосування рівного масштабу до всіх людей.
Принцип законності — полягає в тому, що при формуванні власних правил поведінки юрист повинен керуватися поточними законами, які мають відповідати праву, і діяти суворо у відповідності до них. Формально перед законом усі рівні, в тому числі ті, хто його застосовує.
Поєднання принципу законності зі справедливістю і сумлінністю виключає користолюбство і хабарництво.
Принцип істинності— означає встановлення в кожній юридичній справі щонайповнішої достовірності. У пошуках істини юрист повинен бути чесним, перш за все перед самим собою, продумано і зважено здійснювати службово-професійні дії, підбирати юридичні факти. Порушення істинності на будь-якому етапі розгляду юридич-
КОІ справи спричиняє його кінцеву безрезультатність. Істинність повинна виявлятися і у висновках в юридичній справі. Виключаєть-I її недомовленість і двозначність (і «так і ні»).
Принцип плюралізму — виражається в терпимості до ідео-Юі і'інііх позицій клієнта, його ідейно-політичної (або релігійної) пере-і оманості або партійної приналежності, до його соціального стану. Цей конкретний принцип юридичної деонтології грунтується на за-і ,і м.ііому принципі юриспруденції — пріоритеті загальнолюдських і\ повних цінностей перед іншими міркуваннями соціального, ідейно-Політичного, релігійного характеру. Юрист повинен керуватися при-писами ст. 15 Конституції України: «Суспільне життя в Україні грун-і \ і і ься на принципах політичного, економічного і ідеологічного рі іноманіття. Ніяка ідеологія не може визнаватися державою як
обов'язкова».
111міинішпрофесійно-правової активності — означає цілеспрямовану діяльність юриста-професіонала по реалізації своєї комік н-пції в рамках правових норм, яка пов'язана з додатковими ви-і ратами часу, енергії. Працюючи в колективі і не ігноруючи його Інтересів, юрист повинен уміти проявити ініціативу («хто, якщо не я»), самостійність, узяти відповідальність на себе, здатність швидко і * н -.помилково своєчасно ухвалити обґрунтоване конкретно-прави-пі.не рішення. Реалізація цього принципу можлива лише за наявності глибоких знань і певної майстерності, придбаної в результаті досвіду.
§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
Юридична деонтологія, що розглядається в широкому її розумінні, тісно пов'язана з суспільними науками: етикою, соціальною Психологією, політологією, естетикою, інформатикою, оскільки попа включає елементи цих наук. Більшою мірою наочний зв'язок Простежується між юридичною деонтологією і прикладними науками: правовою психологією, правовою етикою, правовою естетикою, правовою інформатикою, тобто тими науками, які виникли на сти-к\ юриспруденції і вказаних вище суспільних наук. Місце юридичної деонтології серед інших соціальних і юридичних наук визначилося за десятиліття її розвитку.
32 Розділ І
Юридична деонтологія виділилася в окрему галузь знань в процесі розвитку правової етики. Проте вона не тотожна їй. Юридична деонтологія, з одного боку, є стрижнем, «серцевиною» правової етики7; з іншою вона значно ширше за неї за змістом, оскільки разом з морально-етичною культурою включає тісно пов'язані з нею інші грані культури юриста як особи. Юридична деонтологія лише частково збігається з правовою етикою. Вона не поглинає її предмет і методи, а є певним вступом до неї як в спеціальну науку і учбову дисципліну, використовує її як джерело, з якого черпає де-онтологічні норми. Нормативним змістом юридичної деонтології є як норми, не забезпечені юридичними санкціями (етичні, естетичні та ін.), так і норми, що встановлюють юридичну відповідальність за невиконання приписів, закріплених в службових документах (юридичні).
Маючи свій власний предмет, юридична деонтологія зайняла конкретне місце в системі соціальних наук як юридичних, так і не-юридичних (психологічної, політичної, економічної, екологічної, етичної, естетичної, інформаційної).
Співвідношення юридичної деонтології з суспільно-правовими науками можна подати так:
Юридична деонтологія
| Правова інформатика |
| Правова психологія |
| Правова естетика |
| Правова етика |
Юридична конфліктологія
Юридична деонтологія, як спеціальна професійно-прикладна наука, входить у систему юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство (юриспруденція) і пов'язана (прямо або побічно) зі всіма.
Система юридичних наук:
| теоретико-історичні | Юридична деонтологія (як вступна теоретико-правова наука в теоретичну і практичну юриспруденцію) |
| галузеві | |
| міжгалузеві | |
| спеціальні прикладні | |
| зарубіжні | |
| міжнародні |
7 Термін «серцевина» вперше застосований С. С. Сливкою для позначення співвідношення юридичної деонтології з правовою етикою. — Див.: Сливка С. С.Юридична деонтологія. — Львів, 1996. — С. 4—5.
Юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна_____ 33
Юридична деонтологія перш за все пов'язана з теоретико-історичними науками. Це пояснюється тим, що вона має стрижнем свого поглибленого вивчення професійно-правову поведінку юриста, його професійну культуру, гармонійно сполучену з етичною, політичною, економічною, екологічною, психологічною, естетичною і інформаційною культурами. Проблематику юридичної деонтології можна вважати теоретико-правовою, але органічно пов'язаною з правовою етикою, правовою психологією, правовою політологією, правовою естетикою. Формування загальних закономірностей професійного кодексу юриста виражаються в поєднанні психологічних, юридичних і інших соціальних (політичних, моральних, економічних, екологічних, етичних естетичних) механізмів, що тісно взаємодіють на основі найважливіших структурних зв'язків правових принципів.
Предмет юридичної деонтології має відмінності від предметів інших наук, що входять до групи історико-теоретичних наук. її об'єднує з теорією держави і права лише те, що теорія держави і права певною мірою є вступом до галузевих наук (конституційного, цивільного, адміністративного, кримінального, екологічного права тощо), а юридична деонтологія — до міжгалузевих (організаційним) юридичних наук (прокурорський нагляд, організація правосуддя, правоохоронні органи та ін.). Проте на відміну від юридичної деонтології теорія держави і права є загальнотеоретичною, оскільки виявляє і пояснює основні загальні закономірності розвитку держави і права, виробляє загальні поняття, категорії і принципи, на які спираються інші юридичні науки.
Юридична деонтологія має свою цільову спрямованість. Вона покликана узагальнити інформацію про якість юридичної практики і представити майбутньому юристу систему дозволяючих, забороняючих, зобов'язуючих і рекомендаційних норм, яких він повинен дотримуватися в цивілізованому суспільстві, дати загальні відомості про специфіку і зміст юридичної діяльності. Вона «рифмуєть-ся» з теорією держави і права, але звернена не до розкриття загальнотеоретичних основ права, а до пізнання юридичної практичної діяльності, до людей, що її здійснюють, до загальних і особливих якостей їх праці, морально-психологічних, етичних та інших властивостей її прояву. Виробляючи нормативи (регулятиви) культури поведінки практикуючого юриста, юридична деонтологія доповнює
Розділ І
і збагачує ті галузі права, які безпосередньо «обслуговують» юридичну діяльність. Це — процесуальне право, а також прикладні дисципліни — криміналістика, судова медицина, судова психіатрія, правова статистика, оперативно-розшукова діяльність та ін.
При цьому юридична деонтологія спирається на знання галузевих і міжгалузевих наук — конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного, трудового, екологічного, інформаційного права тощо. Крім того, вона використовує досягнення наук, що вивчають державу і право зарубіжних країн у порівняльному плані (конституційне право зарубіжних країн та ін.), і міжнародно-правові відносини (публічне і приватне міжнародне право, європейське право таін.).
Вітчизняна юридична деонтологія стоїть перед багатьма складними питаннями, які поки що невирішені або недостатньо вирішені. Це закономірно, бо юриспруденція розвивається, переживає інформаційно-технічні зміни, у зв'язку з чим висуваються нові проблеми. Сьогодні формування юридичної деонтології досягло того рівня, при якому і для неї стає характерним процес диференціації, властивий розвитку юриспруденції в цілому. Загальні принципи і положення переломлюються при цьому в специфіці окремих юридичних сфер, напрямків і дисциплін і вже в такій опосередкованій формі стають основою для вироблення конкретних рекомендацій для юридичних працівників (наприклад в правоохоронній сфері для працівників міліції, органів прокуратури, органів служби безпеки і т. д.). Професія юриста незалежно від спеціалізації і різноманітності варіантів поведінки кожного з її носіїв має єдині основи, схожі риси, які визначаються спільністю права, його єдністю, взаємозалежністю схвалюваних рішень у процесі практичної юридичної діяльності. При всій відмінності роботи нотаріуса від роботи слідчого прокуратури або органів внутрішніх справ, а останніх від роботи службовців соціального забезпечення всі вони є юристами однієї співдружності, яка стоїть на варті законності і правопорядку, захисту і охорони прав і свобод громадян.
Можна виділити три напрямки зв'язку юридичної деонтології з іншими правовими науками і навчальними дисциплінами.
Юридична деонтологія:
1) є вступною наукою і містить відомості, необхідні для поглибленого розуміння закономірностей юридичної діяльності слідчого, прокурора, судді, нотаріуса, адвоката і інших професій.
к)ична деонтологія як наука і навчальна дисципліна_____ 35
V цьому сенсі її можна назвати загальнопідготовчою наукою, всту
пі юридичної практики;
') сі ворює теоретичні основи для прикладних юридичних наук і Мінімальних дисциплін: судової психології, судової етики, юридичної ИОнфліктології тощо.
V ньому сенсі її можна вважати своєрідною узагальнюючогою
і і ірс нічною наукою, загальною частиною прикладних юридичних
и.і\ К
І) поповнює багаж юридичної науки і практики завдяки самостій-иому предмету дослідження, розвиває нові підходи, постачає нову інформацію, що почерпнута з досягнень соціальних наук, і тим самим збагачує всю юриспруденцію як прикладну, так і теоретичну.
V цьому сенсі її можна вважати самостійною теоретико-юриди-
'пі. по наукою, що утворилася на стику юриспруденції та інших сус-
иі її.них наук.
§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
І( )ридична деонтологія як наукова і як навчальна дисципліна — не одне і теж. Як навчальна дисципліна вона переслідує мету дати м.ііібутньому юристу своєчасні уявлення про реальний сенс і зміст ічи іраної професії, представити цілісну картину юридичної діяльності і місце в ній юриста-професіонала, культура поведінки якого відпові-і.к вимогам, які пред'являються до нього суспільством і державою її цаний історичний період. Цю мету можна виразити через єдність Грьох складових:
1) ознайомити з видами професій юриста і розкрити характер юридичної практичної діяльності;
2) визначити стандарти, яким повинен відповідати кожен юрист-Практик, зокрема випускник юридичної навчальної установи;
3) виробити в стінах юридичної учбової установи основні устано-Пси на якісне вивчення юридичних дисциплін, на розвиток професійні їх умінь і навиків.
Виходячи з мети, завданнями юридичної деонтології є:
1) визначити нормативи культури поведінки юриста, необхідні гни його ефективної професійної діяльності;
2) навчити правильно розуміти професійний обов'язок, розкрити і» повні етапи його морально-психологічного і професійно-правового ін мислення;
Розділ І