 |
|
ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 7 страница
88____________________________________________ Розділ 1
§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
Оперативний працівник правоохоронних органів— посадова особа правоохоронних органів, що на професійній основі та п межах повноважень, визначених законодавством, здійснює операти-вно-розшукові дії в цілях захисту життя, здоров'я, прав і свобод людини, власності, забезпечення безпеки суспільства і держави від злочинних посягань.
Основне призначення оперативного працівника — пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб і груп (як правило, негласного характеру), про розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб і організацій зарубіжних держав з метою припинення злочинів і залучення винних осіб до кримінальної відповідальності. Працівники оперативно-розшукової служби України здійснюють діяльність в оперативних (спеціальних) підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету7 з питань охорони державного кордону України, Управління державної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань. У системі органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, в Міністерстві внутрішніх справ і Службі безпеки України створені оперативні (спеціальні) підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, які наділені спеціальними повноваженнями: виявляти, попереджати і присікати організовану злочинність; виявляти і припиняти корупційні дії, усувати їх наслідки; забезпечувати відшкодування шкоди фізичним і юридичним особам, державі, заподіяної такими діями; попереджати виникнення організованих злочинних груп; встановлювати, розкривати і попереджати корупційні зв'язки з державними службовими і посадовими особами; виявляти і припиняти правопорушення, здійснені учасниками організованих злочинних груп; попереджати легалізацію грошей, здобутих злочинним шляхом; проводити оперативно-розшукові заходи щодо нейтралізації протидії з боку злочинних угруповань; усувати умови і причини існування організованої злочинності і корупції.
Повноваження оперативного працівника: 1) виконання доручень слідчого, вказівок прокурора, визначень суду, запитів уповноважених державних органів на проведення оперативно-розшукових заходів; 2) виконання запитів міжнародних правоохоронних організацій на підставі договорів і угод про правову взаємодопомогу; 3) своєча-
".//; тіди професії «юрист»___________________________ 89
інформування найвищих органів державної влади про відомі їм
фіни її і дані, які свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави;
11 пік псппя взаємодії з іншими правоохоронними органами з ме-
........ шидкого і повного розкриття злочинів, викривання винних;
її» іпечення (із залученням інших підрозділів) безпеки працівни
ки* і оі іб, що сприяють оперативно-розшуковій діяльності, їх близь-
ііі .і теля порушення кримінальної справи — свідків, іншихучас-
... щ процесу і їх близьких, а також їх майна.
//1 іьність оперативного працівника і слідчого тісно взаємопов 'я-ипиі Робочі питання взаємодії оперативного працівника із слідчим:
І) і очне дотримання вимог нормативних актів, зокрема про кон-
■ пі рацію;
') їлОезпечення конфіденційності;
І) на стадії порушення кримінальної справи провідна роль нале-і п 11, слідчому через його процесуальні повноваження;
І) комплексне використання сил, засобів і методів, які має як
■ и пий, так і оперативний працівник при чіткому розмежуванні їх
компетенції відповідно до норм процесуального закону.
Заняття посади оперативного працівника (оперуповноваженого і' і німі пального розшуку і інших служб) відбувається на конкурсній, іобровільній, контрактній (договірній) основі і її здійснення зале-
і...... нд специфіки діяльності оперативних підрозділів державної
«би органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової слу-и прикордонних військ, управління державної охорони. Для заняття посади необхідно:
— громадянство України;
- вища юридична або спеціальна юридична (правоохоронна
п ііьпість) освіта;
— відповідна фізична підготовка і стан здоров'я;
— знання специфіки роботи правоохоронного органу, куди по-< і\ нас на службу. Критерії професійної придатності визначаються ічдповідно до кваліфікаційно-нормативних документів, які затвер-
моться відповідними керівниками цих органів; - відмітка про стажування (при прийнятті на службу може бути Ж іаповлений випробувальний термін);
— прийняття присяги.
І Іа службу у вказані органи не приймаються особи, які раніше
були судимі.
90___________________________________________ /Розділ III
Дізнавач
Дізнавач (від слова «дізнавати, дізнати що-небудь», що означ;к «допитатися, довідатися, розшукати; упевнитися в чому-небудь, дізні тися детально і вірно»; англ. ^иезтог, пщшгіез) — посадова особа що уповноважена на проведення дізнання — початкової стадії досу дового розслідування кримінальних справ та вживання всіх заходів необхідних для попередження і припинення злочинів.
Основне призначення дізнавача — здійснювати необхідні опв ративно-розшукові та інші заходи, передбачені кримінально-процссу альним законом з метою виявлення ознак злочину і осіб, його що скоїли, до моменту передачі кримінальної справи прокурору або слідчому, а також виконувати окремі слідчі дії за дорученням слід чого.
Оперативно-розшукова діяльність дізнавача не є процесуальною, тому при її здійсненні дізнавач України керується Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність». Проте слідчі дії, виконувані дізнавачем, зокрема за дорученням слідчого, визначені приписами Кримінально-процесуального кодексу України. У цьому ж кодексі вказані органи дізнання, в межах повноважень яких здійснюється діяльність дізнавача. Це — міліція, податкова міліція, органи безпеки, органи прикордонної служби, митні органи, органи державного пожежного нагляду. З них оперативно-розшукову діяльність здійснюють органи внутрішніх справ, служби безпеки, служби зовнішньої розвідки, управління державної охорони.
В якості органів дізнання виступають начальники органів управління Військової служби правопорядку Збройних сил України та їх заступники з питань провадження дізнання; командири військових частин, об'єднань; начальники військових установ; командири кораблів; начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ; капітани морських суден, які перебувають у дальньому плаванні.
Дізнавач у своїй діяльності керується національним законодавством, внутрішніми переконаннями, письмовими вказівками органу дізнання і прокурора. Він має меншу процесуальну самостійність, чим слідчий, оскільки його процесуальні рішення повинні затвер-
ч шідіі професії «юрист»_________________________ 91_
я органом дізнання, а у ряді випадків одержувати санкцію
І>а І Іавіть якщо дізнавач не згоден з вказівками органу ді-
п тич і прокурора і оспорює їх, він не повинен припиняти їх вико-
іні І (гшавач не має права одночасно займатися процесуальною
процесуальною діяльністю в конкретній кримінальній справі.
ніш ту якщо дізнавач є зацікавленою особою в справі, він зобо-
| ' нині іаявити самовідвід.
омпстенцію дізнавача входить: викликати потерпілих, підо-
'іі ні\. свідків — для проведення процесуальних дій, експертів —
І ' і подання висновків; вимагати від фізичних і юридичних осіб
пін предмети і документи, які можуть сприяти встановлен-
іі і піні в справі; здійснювати ревізії; проводити слідчі дії; об'єд-
11 п чи виділяти в окремі провадження кримінальні справи; по-
■ понати справи речовими доказами.
її іияття посади дізнавача відбувається на конкурсній, добро-• пій. контрактній (договірній) основі і її здійснення залежить
■ псцифіки діяльності органів дізнання. Для заняття посади не-
.чм НІНО
громадянство України;
вища юридична або спеціальна юридична (правоохоронна її ' н. 11 їсть) освіта;
відповідна фізична підготовка і стан здоров'я;
знання специфіки роботи органу дізнання, куди поступає на кбу. Критерії професійної придатності визначаються відповідно і" кваліфікаційно-нормативних документів, які затверджуються її (повідними керівниками цих органів;
відмітка про стажування (при прийнятті на службу може бути ш і ановлений випробувальний термін);
прийняття присяги. І Іа службу в зазначені органи не приймаються особи, які раніше
о\ ні судимі.
§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
жбова особа, що на професійній основі та в межах повноважень ійснює правозастосовчі та правоохоронні функції по виконанню
Розділ III
кримінальних покарань відповідно до закону. Основне призначення праг^івника державної кримінально-виконавчої служби — своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання кримінальних покарань з метою збереження національної безпеки. Він діє на прим ципах законності; поваги та дотримання прав і свобод людини і громадянина; гуманізму; позапартійності; єдиноначальності; колегіальності при розробці важливих рішень; взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями; відкритості для демократичного цивільного контролю.
Працівники державної кримінально-виконавчої служби — це особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України10, для яких встановлюються такі спеціальні звання: 1) рядовий склад: рядовий внутрішньої служби; 2) молодший начальницький склад: молодший сержант; сержант; старший сержант; старшина; прапорщик; старший прапорщик внутрішньої служби; 3) середній начальницький склад: молодший лейтенант; лейтенант; старший лейтенант; капітан внутрішньої служби;
4) старший начальницький склад: майор; підполковник; полковник;
5) вищий начальницький склад: генерал-майор; генерал-лейтенант; генерал-полковник внутрішньої служби. Виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України забезпечують працівники центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом; його територіальні органи управління; кримінально-виконавчі інспекції; установи виконання покарань; слідчі ізолятори, воєнізовані формування, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, підприємства, установи виконання покарань інші підприємства, установи і організації.
На службу до Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які:
— спроможні ефективно виконувати відповідні службові обов'язки за: а) своїми особистими, діловими та моральними якостями;
6) віком та станом здоров'я; в) освітнім і професійним рівнем;
10 До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами. Загальна чисельність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, що утримується за рахунок Державного бюджету України, визначається відповідно до закону.
■// (іік)іі професії «юрист»___________________________ 93
пройшли строк випробування до шести місяців (у разі його імення):
І клали присягу.
І її можуть бути прийняті на службу особи, які раніше засуджува-
і вчинення злочину. Особи рядового і начальницького складу
і ,і иріщіпники Державної кримінально-виконавчої служби України не
11, бути членами політичних партій, організовувати страйки та
Ірити N часть у їх проведенні. Однак їм не забороняється бути чле-
ипми і ромадських організацій, статутні положення яких не супере-
п .ідам діяльності Державної кримінально-виконавчої служби
України вони можуть брати участь у їх роботі у вільний від вико-
м пінт і іужбових обов'язків час.
Розділ IV
ЮРИДИЧНА ОСВІТА І ЮРИДИЧНА НАУКА У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЮРИСТА
§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
У системі професійної підготовки юриста першорядне значення має юридична освіта.
Юридична освіта — певний освітній рівень, здобутий в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвопі ня системи правових знань, поглядів, переконань, умінь і навичок, формування особи як громадянина, здатного до професійно-правової діяльності. Під здобуттям юридичної освіти слід розуміти досягнення визначеного освітнього цензу, засвідченого певним документом.
Як явище багатогранне, юридична освіта здійснюється залежно від того, до якого профілю юридичної діяльності готуються фахівці. Відповідно до цього складається програма їх навчання, де разом з фундаментальними знаннями передбачено оволодіння спеціальними знаннями з урахуванням специфіки тієї сфери, де їм прийдеть-ся працювати. Так, юрисконсультам необхідно знати цивільне, господарське право, практику господарських судів; нотаріусам — цивільне право; слідчим і дізнавачам — кримінальне і кримінально-процесуальне; суддям господарського суду — господарське право, цивільне право, цивільно-процесуальне право, суддям місцевого суду — кримінальне, кримінально-процесуальне, трудове, сімейне, адміністративне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне та ін. Усі юристи, незалежно від спеціалізації, повинні знати конституційне право і насамперед його основне джерело — Конституцію України. Курс України на європейську інтеграцію вимагає, щоб практикуючі юристи і учені-правознавці, що навіть не є фахівцями в галузях, схильних до впливу права Європейського союзу, мали ґрунтовні знання загальної структури і методів права ЄС.
У підготовці юристів виділяють такі напрямки: І) загальна підготовка юристів широкого профілю, так звана університетсько-академічна; 2) підготовка юристів широкого профілю, що зорієнтовані на певні галузі подальшої діяльності — сфера міжнародних відносин, управління, економіка та ін.; 3) відомча підготовка юристів, що передбачає чимале здобуття загальних юридичних знань, але чітко
■«шчна освіта і юридична наука у системі професійної... 4)5
і иримована на працю в органах внутрішніх справ, служби безпеки,
... піч ііравоохоронних органів тощо. Юристи з підготовкою широкого
профілю, не володіючи певними практичними навичками, змушені Ідаитуватися до практичної діяльності, але здатність працювати і ні ірчо, пропонувати нестандартні рішення дає можливість обрати н. професійної праці, що відповідає нахилам. Юристи, що здобу-іи підготовку у визначеній сфері та володіють іноземними мовами, оч і нелегко адаптуються в нових умовах, але можуть вільно міняні і .іду іь професійної праці, здатні досягти чималих успіхів (якщо не імітують своїх очікувань). Юристи, що здобули освіту в відомчих ах, добре підготовлені до роботи в цій системі, мають різно-і шимі навички практичного характеру (самооборони, володіння її іроєю та ін.), фізичне загартування, але не здатні легко змінюва-і и напрямок праці, бо слабо орієнтуються в інших сферах юридичнім діяльності.
Юридична освіта — це двосторонній процес, що передбачає ■ і >пц формацію знань про державно-правові явища, з одного боку, і і прийняття їх, з іншою. В умовах, коли основними напрямками н.іурно-освітнього і науково-технічного розвитку Україна визна-чила створення передумов для отримання членства в Європейсько-- оюзі, виникла необхідність у впровадженні європейських норм і ' і андартів в освіту, науку і техніку, в розповсюдженні досягнень < < І Ісзважаючи на певні успіхи у сфері юридичної освіти в Україні, їй і іракує ще необхідної якості. Немало випускників вищих навчальні і \ закладів не досягай належного рівня, конкурентоспроможність їх пі і кропейському ринку праці є слабкою. Це зобов'язує глибше ана-п іувати тенденції в національній, європейській і світовій юридичній і її ві 11 з тим, щоб трансформувати кількісні показники освітніх по-
I і\ І II ЯКІСНІ.
( пстема вищої освіти в Україні, що перебуває в стадії рефор-м\ пашім, потребує, щоб її нормативно-правове забезпечення відбу-
юся з урахуванням вимог міжнародної і європейської систем і гандартів і сертифікації. Болонський освітній процес, до яко-111 приєдналася Україна, має на меті: побудову Європейського прос-ГОру вищої освіти як передумову розвитку мобільності громадян і можливістю їх працевлаштування; посилення міжнародної конку-I" шоспроможності як національних, так і в цілому європейської І и< гем вищої освіти; досягнення більшої сумісності і порівняності
Рож>»г(1
Середня юридична освіта (бакалавр)_____________________________
Вища юридична освіта (спеціаліст).
Магістратура — на базі здобутих ступенів «бакалавр» та «спеціаліст»
Післявузівська юридична освіта:
Аспірантура (ад'юнктура) — на базі здобутих ступенів «спеціаліст» та «магістр»
Докторантура________________________________________________ ,
Юридична самоосвіта_________________________________________
Форми юридичної освіти:
1) з відривом від виробництва — денна____________________________
2) без відриву від виробництва — вечірня; заочна; дистанційна_________
3) шляхом поєднання цих форм, рідко — екстерном__________________
Юридична освіта базується на ряді принципів. Особливої зпа
чущості набуває принцип безперервного, довічного навчання на базі вищої освіти, поступового ускладнення навчального процесу, зростання можливостей для навчання незалежно від віку, включаючи зарахування попередньої освіти, вдосконалення форм і методів підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації юриста. Знакове місце мають принципи поєднання загальних і спеціалізованих знань в процесі навчання; поєднання теоретичної і практично) підготовки, підкріплення теоретичних знань практикою. Успішне функціонування всієї правової системи суспільства, правопорядок в державі в значній мірі залежить від висококваліфікованих, творчо мислячих фахівців. Розвиток творчого підходу до вирішення наукових проблем і практичних ситуацій — також один з найважливіших принципів юридичної освіти.
Безперервність професійної підготовки юриста будь-якої спеціалізації забезпечується поступовістю по такій системі:
1. Початкова підготовка (вища освіта).
2. Підвищення кваліфікації.
чи, і о, чтіа і юридична наука у системі професійної...________ 97
і 11, і" підготовка. і і і \ намни. < і\ ж»іона підготовка.
■ 11 .піч.шия в аспірантурі (ад'юнктурі) і докторантурі.
/ Симоетійна підготовка.
І'і і\ п.і,иом цього процесу є формування високої професійної
і і \ иьтури. Як відмічено в Стандартах незалежності юриди-
• і профі сії міжнародної асоціації юристів (2000 р.), «юридична
11 і повинна бути доступною всім людям, що мають необхідну
........ ч \ 111 кому не може бути в цьому відмовлено внаслідок ко-
■ і и і іри, раси, статі, релігійних, політичних або інших погля-
Ийцюпальної або соціальної приналежності, наявності влас-
н походження, соціального становища, фізичних вад». Ипронадження ступінчастої вищої освіти в Україні значно роз-
і.......... равові рамки фахівців, про що проголосила ратифікована
.... І 11 Верховною Радою України Конвенція «Про визнання
уііфікацій з вищої освіти в європейському регіоні» (Лісабон,
Р.)
і и і іііііїі професійно-юридичної освіти — навчити юридичній
і...... ігіі умінню розбиратися в структурі права, способах юриди
чні, вирішенню на цій основі питань юридичної кваліфікації.
| ііннн 11, навчання техніці і технології обумовлена соціальним
ип.ічсішям юридичної професії. Проте головна мета полягає
і• ■ |■ м\ чанні світоглядної позиції юриста, яка грунтується на
чііііічпти. усвідомленні і осмисленні всього багатства юридич-
<<\ \п п і накопиченого правового досвіду, на пошані честі і гід-
пи особи.
І І.піпшальна юридична освіта не може бути нижче сучасного НОВОГО світогляду суспільства, що базується на досягненнях \ п.ніиподської культури. Спираючись на новітні наукові розробки, 1.1 повинна постійно оновлювати зміст і організацію навчально-ініііоні процесу, впроваджувати освітні інновації і інформаційні ИОЛОї н, формувати нормативно-правові і організаційно-еконо-мі механізми залучення і використання позабюджетних засобів; 11 л на і моя в європейський і світовий освітній простір. Основи н'пічної, як і будь-якої іншої, освіти: вчитися, щоб знати; вчити-
.... б працювати; вчитися, щоб жити разом з іншими; вчитися,
• п
Розділ /|
§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
Становлення юриста-професіонала відбувається під впливом 11 сної взаємодії юридичної освіти, юридичної науки і юридичної праи тики.
Юридична освіта базується на органічній інтеграції з юридичні їм | наукою, використовує новітні теоретичні розробки в навчальному тфоцесі, науковий потенціал професорсько-викладацького складу нам чального закладу.
Освіта є основою культурно-правового, духовного, соціально го, економічного розвитку суспільства і держави, «працює.» п,і юридичну практику. Завдяки юридичній освіті збагачується інтелектуальний, творчий потенціал народу, підвищується його кулі.і \ рний рівень, відбувається забезпечення апарату управління, прамо творчих органів, правоохоронної системи, народного господарс кваліфікованими фахівцями у галузі права.
У свою чергу, юридична наука, заснована на пізнанні і усвідом ленні відповідних суспільних процесів і явищ, є орієнтиром .і і і практики державно-правового будівництва. Відомий діяч епо) и Відродження Леонардо да Вінчі підкреслював: «Практика повити ґрунтуватися на хорошій теорії». Наука зацікавлена у зв'язку з практикою, оскільки через неї відбувається впровадження і пері вірка досвідом теоретичних розробок: виявляються помилки і про галини в законодавстві, інші прорахунки наукових положень і р< мендацій. Стан діючого права істотним чином залежить від стану науки.
По відношенню до практики систему юридичних наук розмели вують на два напрямки: фундаментальні (теоретичні) і прикладні (практичні) дослідження. Фундаментальні науки вивчають загальні закономірності і випадковості виникнення, розвитку і функціон\ вання правових явищ в цілому, а прикладні — досліджують кони ретні практичні проблеми, що вимагають негайного вирішення, впкч ристовують досягнення фундаментальних наук.
Юридична наука, як і всяка інша наука, розвивається завдяки поповненню її молодими ученими, які привносять нові ідеї. Том) система освіти будується так, щоб разом з підготовкою практичнії •. юристів виявляти і ростити з числа обдарованих студентів осіб, здібних до наукової діяльності, допомагати їм у здійсненні їх твор
■___________________________________________ і Чі-ашіа і юридична наука у системі професійної... 99
іішостей. У цьому призначенні юридичної освіти вбачаєть-п.і роль в прогресі юридичної практики і науки. цім взаємодії юридичної практики, юридичної освіти ноі науки зводиться до того, що наукові дослідження
ні.... іадовольняти потреби практики і піднімати рівень освіти,
Цін юГюв'язана поставляти практиці компетентні і ерудовані
і пікапі спиратися в практичній діяльності на обгрунтовані
0 н 11 1.11111 і висновки науки. Юридична практика зацікавлена
і па інфікованих кадрах, що поставляються освітою. Проте
і ку юридичної науки, підкріпленої практичною перевіркою,
"|..... шалів підготувати не можна. Практика виступає важливим
їй |ін м ікревірки якості підготовки фахівців, перевіряє істинність,
.... і. і ефективність наукових досліджень, на базі яких дається
11 її І Ірактика додає динамізм як науці, так і освіті. Юридична практика визначає цілі і завдання юридичної на-рибір наукових напрямків. Фактичний матеріал, що накопичу-і и п|>.ік гпкою, вимагає наукового пояснення, узагальнення, сис-іаі н іаціі І Іаука узагальнює практику і підкріплюється нею. Вона
..... о іа 11 у чається до практики і удосконалює її. На відміну від
и н яка шіробляє ідеї і поняття, практика спрямована на об'єкти-пі її і прямовану реальну зміну громадського і державного житії і юроджує юридичні наслідки, відповідні цілі. Проте висту-'ін ' шмулятором наукового пошуку, сама практика, що постійно
... н 11.ся і є мінливою, не завжди може з достатньою повнотою
ніп або спростувати теоретичні положення і висновки.
і ця їх перевірки потрібний певний час.
її ■|'и пічна наука і передова практика можуть допомогти юрис-
і" 11 и і ільки-но здобули професійну освіту, розвинути здібності,
11 пся до мінливого законодавства і соціальних перемін
іасвоїти навички роботи з новітньою юридичною й ін-
...... формацією; виробити справедливу самооцінку особи і про-
і... н майстерності; використовувати навички власної профєсій-
іі і піності у поєднанні з повагою до закону та інші. 1 її їм зв'язку між наукою, практикою і освітою здійснюєть-
■ нніі системі держави і обумовлений потребами розподілу
іп Іміцнення зв'язків між ними — закономірність формування
ті ціпі держави, ефективного функціонування механізму держа-
і і фіни тої системи суспільства.
Розділ /І
Отже, освіта, наука і практика — це постійно взаємодіючий «трикутник», що служить основою прогресу суспільства.
§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
Стандарт вищої юридичної освіти — це своєрідна типова мо дель юриста-професіонала, що служить орієнтиром для підготонмі кадрів в юридичних вузах та факультетах. Він являє собою сук\ 11 ність норм, що визначають:
зміст вищої освіти (система знань, умінь і навичок, професій них, світоглядних і цивільних якостей);
зміст навчання (структура, зміст і обсяг навчальної інформації)
засіб діагностики якості освіти (методики оцінки якості знані., умінь і навичок);
нормативний термін освіти (термін навчання на денній (очімп) формі, що необхідний для засвоєння особою змісту навчання, вст.т новлений стандартом вищої освіти).
Система стандартів вищої освіти:
Державний стандарт вищої освіти.
Галузеві стандарти вищої освіти.
Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.
Базуючись на державному стандарті вищої освіти (загальному для всіх вузів) і стандарті юридичної вищої освіти (загальному для юридичних вузів і факультетів), кожен юридичний вуз залежно під його спеціалізації і відомчої підлеглості може розробити свій варі ант кваліфікаційної характеристики професіонала даного напрямку При цьому слід брати за основу загальні нормативи Державного стандарту. Підготовка юриста повинна вестися відповідно до такого стандарт}', щоб забезпечити приєднання України до Лісабонської конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіті в Європі, тобто мати фундаментальний характер. Проходження спрощеної моделі вимог до юридичної професії здатне призвести до вихолощення її змісту і втрати відповідальної соціокультурної ролі. Державний стандарт, з одного боку, задає вузам орієнтири мінімуму знань, які зобов'язаний здобути студент (курсант), а з іншою — дає можливість створювати авторські курси1.
1 Кожному історичному періодові відповідали свої уявлення про «моделі» юриста-професіонала. У 20-х роках XX ст. Народний комісаріат юстиції УРСР розроби
мЬічіш освіта і юридична наука у системі професійної... 101
т/п'ї тура стандартів вищої юридичної освіти:
і оі ві і ні.о-кваліфікаційна характеристика випускника —
і\ і ним юридичної освіти і професійної підготовки; вимоги до
<ііп судових працівників. У ній узагальнено подано групи якостей, яким пін ці щюнідати претенденти на судові посади. Ця схема включала такі якості: им іі.іиіші'їні — знання основ марксизму, основ радянського ладу, знання в гамі і гевий досвід; розумові, котрі були пов 'язані з характером і тем-іі. шп.пі загальний розвиток, пам'ять, здатність критично відноситися до |ч і іін ■ ніде гва, вміти оцінювати докази, мати судово-слідче чуття, об'єктивні, моральні — чесність, непідкупність, доброзичливість у взаєминах із