 |
|
Загальна характеристика сучасної земельної реформи в Україні.
На думку О. І. Заєць, мета земельної реформи полягає у відновленні ефективного використання земельних ресурсів.
На її погляд, сучасна земельна реформа має такі завдання:
1) запровадження різних форм власності і господарювання на землі та забезпечення їх рівноправного розвитку;
2) відновлення та поліпшення природного стану земель всіх категорій;
3) створення ефективного апарату державного управління в галузі раціонального використання та охорони земель;
4) розробка та прийняття необхідної кількості нормативно-правових актів, які б "якісно" регулювали процес земельної реформи та післяреформаційні земельні відносини.
Ці завдання відповідають чотирьом основним напрямам земельної реформи (реформування земельних правовідносин в загально-історичному аспекті може відбуватись шляхом будь-якої комбінації зазначених напрямів земельної реформи):
1) економічному- реформування відносин власності на землю, відносин
землекористування; запровадження плати за землю, грошова оцінка земель, інвентаризація земель тощо;
2) екологічному- полягає в таких заходах: припинення використання
земельних ділянок в разі порушення відповідних природоохоронних
вимог; інтенсивні заходи держави по поліпшенню якісного та кількісного
складу земель України; заходи по вдосконаленню системи охорони земель в Україні;
3) інституційно-функціональному- полягає у поліпшенні організації і розподілі, уточненні компетенції вищих, центральних і місцевих органів управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування, яким надані сьогодні повноваження щодо управління земельним фондом;
4) правотворчому,який полягає в розробці та прийнятті нового законодавства в галузі земельної реформи.
Прийнято вважати, що зараз в Україні відбувається земельна реформа. Формальний «старт» реформі дала постанова ВРУ від 18.12.1990 «Про земельну реформу», якою (п. 1) всі землі Української PCP з 15.03.1991 були оголошені об´єктом земельної реформи.
Сучасну земельну реформу умовно можна поділити на такі основні етапи (дуже тісно пов´язані із перебігом аграрної реформи): (1) передача земель у колективну та приватну власність, (2) паювання (т. з. «сертифікація») земельних ділянок, переданих у колективну власність, (3) розпаювання (т. з. «ресертифікація») земель, переданих у колективну власність (виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) в рахунок паїв).
На даному етапі земельна реформа з реформування відносин власності перетворюється на землевпорядну та кадастрову.
У суспільстві зріє визнання необхідності логічного завершення земельної реформи. Поза сумнівом, сучасна реформа надто затягнулася. На даний час завершення реформи пов´язується насамперед із (1) створенням системи реєстрації прав на землю у складі державного земельного кадастру та (2) розмежуванням земель державної та комунальної власності. На наш погляд, складовою завершального етапу реформи повинна бути також (3) оптимізація структури землекористування шляхом ліквідації негативних наслідків попередніх етапів реформи (парцеляції земель сільськогосподарського призначення та усіх негативних явищ, з цим пов´язаних).