 |
|
Коли створювати сім'ю
Рано чи пізно кожен з нас замислюється над створенням сім'ї. Хочеться тепла, затишку, розуміння, хочеться рухатись вдвох у одному напрямку, хочеться виховувати дітей. Діти – еліксир безсмертя: не лише тому, що додають сил і сенсу. В дітях ми можемо продовжити своє життя.
З коханою людиною ви будете мріяти саме про це. Якщо стосунки між закоханими не ведуть до шлюбу, спільного життя, спільних турбот, радостей і горя, спільних дітей, значить тут щось не так. Значить це не серйозно, а отже рано чи пізно закінчиться.
Так чи інакше, колись ти почнеш замислюватись над дуже важливим питанням: а, може, пора створити сім'ю?
Як цей момент настане, озирнись довкола, подумай: а чи справді ти готовий жити з цією людиною все життя? Чи справді можеш змиритись з її недоліками, дивними звичками (кидати шкарпетки під ліжко, а одяг - на стільця)? Чи можете ви разом планувати бюджет? Відпочивати? Робити домашню роботу?
Кохання – не лише секс, романтика та весело проведений час. Вам разом жити, лікувати один одного від застуди і підтримувати у важкі хвилини, готувати їсти, прати брудний одяг, мити посуд, водити дитину до школи, їздити в гості до друзів та рідних. Реальний світ – це буденність, це виносити сміття, мити унітаз, вставати рано, щоб приготувати сніданок… Саме тому ви маєте бути насамперед друзями. Ви маєте підходити одне одному, і не лише в ліжку. Вам має бути разом краще, ніж поодинці.
Сім'я – це побут. А в щоденному житті не завжди вистачає часу на романтику. Треба думати, де заробити грошей, коли поклеїти нові шпалери в коридорі, і як відремонтувати телевізор. Якщо ви з коханою людиною думаєте про створення сім'ї, – спробуйте разом пожити. Так ви краще почнете розуміти один одного, або, – навпаки, збагнете, що це не для вас.
Жити «разом» в гуртожитку, готувати одне одному смачну вечерю і цілуватись в коридорі, – це ще не готовність до сім'ї.
Ви маєте стати дорослими. А в дорослих людей і погляди на життя дорослі. Дорослі люди розуміють, що таке відповідальність. Відповідальність за себе, за чоловіка чи дружину, за дитину, за сім'ю загалом. Вам потрібно буде ділити всі проблеми на двох, але й щасливі будете теж разом.
Освідчившись в коханні, вам належить ще й познайомитись з батьками обранця, представити себе, показати, що ви справді серйозно налаштовані, що ви маєте можливість жити самостійно, забезпечувати себе, що це не просто захоплення, емоції, романтика…
Поки в тебе немає стабільної роботи, поки ти живеш в гуртожитку – думати про сім'ю безглуздо…
Тим паче – про народження дитини…
Буває і шлюб «по зальоту». Зустрічались (або лише познайомились), зайнялись сексом, і бац, – «я вагітна». Що робити? Де шукати допомогу? А раптом дізнається мама? І тому люди вирішують швидко одружитись (або батьки змушують…)… Як ти думаєш, чи буде міцною така сім'я? Звичайно, ні.
Створення сім'ї – дуже відповідальний крок, про це треба довго говорити, до цього треба бути готовим. Коли ви вирішите зареєструвати шлюб, офіційно оформити свої відносини, все вже буде по-іншому. Держава хоче, аби ви підтримували один одного, були разом, разом виховували дітей, робили кар’єру, будували будинок…
А що робити, як тобі лише 17 чи 20, а… А в животі щось заворушилось?...
Рання вагітність – це погано. Саме тому мусиш розуміти, що від сексу іноді народжуються діти. Завжди пам’ятай про це. Може, варто трохи почекати, або хоча б купити якісний презерватив?
По-різному можуть відреагувати на твою вагітність майбутній батько дитини (може, він одразу від тебе втече, як дізнається, або, навпаки, – буде дуже радий), твої рідні, знайомі і близькі. Аборт в молодому віці зазвичай призводить до безпліддя в майбутньому (тобто більше ніколи не зможеш мати дітей)… Аборт – це вбивати ще не народжене творіння Бога… А виховувати дитину в сімнадцять років, коли в тебе немає ні грошей, ні роботи, ні житла дуже важко. Тому багато випускників інтернату відмовляються від своїх дітей, і новонароджені йдуть через довгий конвеєр сирітства… Теж в інтернат…
Мусиш багато думати про це. Невже тобі так подобалось в інкубаторі, що хочеш таку долю для своєї дитини? Невже ти ніколи не обіцяв собі, що твої діти житимуть добре?... Подумай. Добре подумай. Невже одинадцять хвилин задоволення (а саме стільки за статистикою триває зазвичай статевий акт) варті одного знищеного життя?
Мені 22, у мене є освіта, робота, але я не готовий зараз стати батьком. Знаєш, скільки грошей потрібно для маленької дитини? Те все, що обіцяє держава, дуже мало насправді. Я не готовий поки взяти на себе відповідальність за майбутнє дитини, та й 22 роки – то ще рано… Для чоловіка краще одружуватись у 25-35 років, коли вже остаточно виростеш, сформуєшся як особистість…
А до цього треба дуже багато встигнути. Дуже багато зробити.