Главная | Обратная связь

Державне управління в галузі використання і охорони земель..

Під функціями державного управління землями слід розуміти види (напрями) діяльності уповноважених органів державної влади щодо забезпечення організації раціонального ти ефективного використання і охорони земель. До основних функцій державного управління в галузі використання охорони земель належать наступні:

1) Просторово-територіальний устрій земель. Вона полягає в раціональному (з екологічних і економічних позицій) відводі природних об'єктів для того чи іншого виду господарської діяльності, а значить, в розміщенні, розстановці засобів виробництва з урахуванням умов і особливостей природних об'єктів, які з моменту відведення починають відігравати роль засобу виробництва в якості просторової бази чи сировинного придатку. Особливо важливою, продуманою та обґрунтованою вона повинна здійснюватися стосовно землі. Сюди відноситься діяльність щодо встановлення і зміни цільового призначення земель, віднесення їх до відповідної категорії. В широкому розумінні вона охоплюється поняттям землеустрою. Відповідно до ст. 181 Земельного кодексу та ст. 1 Закону України «Про землеустрій»2 землеустрій — це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

2) Планування і програмування використання і охорони земель. Під плануванням у сфері використання й охорони природних ресурсів розуміється визначення основних напрямів використання всіх природних ресурсів у комплексі чи їх окремих видів. Планування використання й охорони земель є складовою частиною загальнодержавної системи планування. Прикладом такого планування може бути складення та затвердження схем планування територій, зокрема, Законом України від 7.02.2002 р. затверджена Генеральна схема планування території України.

3) Ведення державного земельного кадастру. Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр охоплює: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) економічну оцінку земель; ґ) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель.

4) Моніторинг земель. Моніторинг земель — це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки (ст. 191 Земельного кодексу України).

5) Екологічне нормування і стандартизація в галузі охорони земель. Відповідно до ст. 165 Земельного кодексу України стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського освоєння земель тощо. Питанням державних стандартів і нормативів в галузі охорони земель присвячений розділ V Закону України «Про охорону земель». Так, відповідно до ст. ЗО Закону у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються нормативи: граничне допустимого забруднення ґрунтів; якісного стану ґрунтів; оптимального співвідношення земельних угідь; показників деградації земель та ґрунтів.

6) Державний контроль за використанням та охороною земель. Загальні питання здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, його завдання, принципи, система органів та розподіл їх компетенції врегульовані Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»1. Функції контролю здійснюють органи Державного комітету по земельних ресурсах України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства аграрної політики України.