 |
|
Розряди числівників за значенням
Кількісні числівники
Кількісні числівники виражають кількісну характеристику предметів або абстрактне число. До кількісних числівників належать: власне кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні.
Власне кількісні числівники означають цілі числа: чотири, сорок один, сто двадцять п'ять, тисяча, мільйон.
Розряди числівників за значенням
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні(відповідають на питання скільки?) і порядкові (відповідають на питання котрий?).
Кількісні числівники змінюються тільки за відмінками, але не мають роду й числа, крім числівників один (який має форми родів — одна, одне і числа множини — одні), два(має форму жіночого роду дві), обидва (жіночий рід обидві), півтора (жіночий рідпівтори).
Кількісні числівники, які означають число, бувають підметами й додатками:
Три і чотири — сім (підмет і присудок). Розділіть двадцять чотири на вісім(додатки).
Порядкові числівники змінюються за родами (четверта,четверте), числами (четвертий, четвертї), відмінками (четвертого, четвертої, четвертих).
Порядкові числівники виступають тими членами речення, що й прикметники, — означеннями, іменною частиною присудка, зрідка підметом, додатком чи обставиною.
Мій брат навчається у третьому класі (означення).
Тарас Шевченко народився тисяча вісімсот чотирнадцятого року (обставина).
На фініші наш спортсмен був п'ятим (присудок).
У них розгалужена система відмінювання, котру можна умовно поділити на шість основних типів.
1. Кількісні числівники один, одна, одно (одне) відмінюються, як займенники той, та, те. У родовому та орудному відмінках однини виступають дві паралельні форми жіночого роду: однієї, однією (подібно до тієї, тією) та одної, одною (подібно до нової, новою, доброї, доброю). Форми середнього роду одно, одне — паралельні. Але одне частіше вживане. Використання слова одно в науковому й офіційно-діловому стилях не допускається.
2. Числівники два (дві), три, чотири відмінюються так: родовий — двох, трьох, чотирьох, давальний — двом, трьом, чотирьом, орудний — двома, трьома, чотирма.
До цього ж типу словозміни належать: а) збірні числівники двоє, обидва, обидві, обоє, троє, четверо; б) неозначено-кількісні та займенникові числівники багато, небагато, кілька, скільки, стільки.
3. Числівники п’ять — двадцять, тридцять — вісімдесят мають у непрямих відмінках однакові закінчення. Наприклад: родовий — п’яти, п’ятьох, семи, сімох, шістдесяти, шістдесятьох; давальний — п’яти, п’ятьом, семи, сімом, шістдесяти, шістдесятьом; орудний — п’ятьма, п’ятьома, сьома, сімома, шістдесятьма, шістдесятьома. Як бачимо, всім числівникам цього типу відмінювання у непрямих відмінках властиві паралельні (стилістично нейтральні) форми.
Сюди також відносять збірні числівники п’ятеро, шестеро (і далі). Їхні вторинні (паралельні) форми розвинулися під впливом два, три, чотири (дев’ятеро учнів, дев’ятьох учнів, дев’ятьом учням, дев’ятьма (дев’ятьома) учнями). Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються за зразком п’ять — десять, одинадцять, п’ятдесят і, отже, мають варіантні відмінкові форми.
Вживання форми знахідного відмінка регулюється іменниковою лексико-граматичною категорією істот-неістот, приміром: зустрів (двох, трьох, вісьмох) однокурсників, прочитав (дві, три) книжки, шість книжок. У числівниках — назвах десятків (п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят) в українській мові на відміну від російської перший компонент складного слова не змінюється. Порівняймо: шестидесяти — шістдесяти (шістдесятьох), шестьюдесятью — шістдесятьма (шістдесятьома).
4. Числівники сорок, дев’яносто, сто в усіх непрямих відмінках (крім знахідного, що збігається з називним) мають закінчення -а: сорока, дев’яноста, ста.
5. У числівниках, які позначають сотні, відмінюються обидві частини: називний — триста, сімсот, родовий — трьохсот, семисот, давальний — трьомстам, семистам, орудний — трьомастами, сьомастами (сімомастами), місцевий — (на) трьохстах, (на) семистах.
Не мають форм словозміни дробові числівники пів, півтора (півтори), півтораста, неозначено-кількісні мало, немало, чимало, а також рідковживані збірні двійко, трійко, четвірко, п’ятірко.
Як числівник два відмінюються обидва, обидві, обоє.
Збірні троє, четверо в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: трьох, трьом... чотирьох, чотирьом...
У складених числівниках відмінюються всі частини:
Н. триста п’ятдесят вісім
Р. трьохсот п’ятдесяти (п’ятдесятьох) восьми (вісьмох)
Д. трьомстам п’ятдесяти (п’ятдесятьом) восьми (вісьмом)
З. триста (трьохсот) п’ятдесят (п’ятдесятьох) вісім (вісьмох)
О. трьомастами п’ятдесятьма (п’ятдесятьома) вісьма (вісьмома)
М. (на) трьохстах п’ятдесяти (п’ятдесятьох) восьми (вісьмох).
6. Дробові числівники мають мішаний тип відмінювання. Чисельник відмінюється як власне кількісний числівник, а знаменник — як прикметник у множині.
Н. дві третіх три цілих п’ять сьомих
Р. двох третіх трьох цілих п’яти сьомих
Д. двом третім трьом цілим п’яти сьомим
З. дві третіх три цілих п’ять сьомих
О. двома третіми трьома цілими п’ятьма сьомими
М. (на) двох третіх (на) трьох цілих п’яти сьомих
Після прийменника близько кількісний числівник неодмінно ставиться у родовому відмінку: близько вісімдесяти кілометрів, близько десяти кілограмів.
Треба обирати правильну форму кількісних числівників при творенні складних слів (іменників і прикметників). Основними правилами є такі:
а) числівник один у складних словах набуває форми одно-: одноліток, однолюб, одноколірний;
б) у двох формах виступають у складних іменниках та прикметниках числівники два, три, чотири. Елементи дво-, три-, чотири- приєднуються до кореня, що починається на приголосний: двотижневик, двоколісний, триборство, тритомний, чотирикутник, чотириденний. Форми двох-, трьох-, чотирьох- уживаються в окремих словах, другий компонент яких починається на голосний: двохатомний, двохосьовий, трьохелементний, трьохелектродний, чотирьохактний, чотирьохетапний, а також двохсотліття, двохмільйонний тощо, хоча: двоокий, двоокис, двооксид, двоопуклий, двоутробний;
в) числівники п’ять — десять, числівники на -дцять і на -десят у складі прикметників та іменників мають форму родового відмінка (із закінченням -и): п’ятигодинний, шестиденка, десятилітровий, дев’ятнадцятиденний, п’ятдесятиметровий;
г) числівники дев’яносто, сто у складних словах зберігають форму називного відмінка: дев’яносторіччя, дев’яностопроцентний, стоголосий, стоквартирний;
д) числівники сорок, двісті — дев’ятсот виступають у складних словах у формі родового відмінка: сорокавідерний, сорокаденний, двохсотлітній, п’ятисотрічний;
є) числівник тисяча входить до складу іменників та прикметників у формі тисячо-: тисячоватний, тисячоголосий, тисячогранний, тисячократний.
* * *
Порядкові числівники відмінюються як прикметники твердої групи (шостий, шостого, шостому). Тільки третій відмінюється як прикметник м’якої групи (третього, третьому...)
У складених порядкових числівниках відмінюється лише останній компонент: тисяча дев’ятсот п’ятдесятий рік, тисяча дев’ятсот п’ятдесятого року, дві тисячі четвертий рік, дві тисячі четвертого року.
№20
Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? котрий? скільки?.
За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяються на дев'ять розрядів.
1. Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони. Всі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за родами.
2. Зворотним називається займенник себе, який вказує на того, хто виконує дію. Він не має роду, числа і називного відмінка; за іншими відмінками він змінюється.
3. Присвійними називаються займенники, які вказують на приналежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній) чи будь-якій (свій) особі.Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її є незмінними.
4. Вказівними називаються займенники, які вказують на предмет (цей, сей, той), ознаку (такий), кількість (стільки). Займенники той (отой), цей (оцей), такий (отакий) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками.
5. Означальними називаються займенники, які вказують на узагальнену ознаку: всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), кожний (кожен), інший, сам, самий. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.
6. Питальними називаються займенники, які містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (який? чий? котрий?), кількість (скільки?). Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками, який, чий, котрий - за родами, числами і відмінками, як прикметники.
7. Відносними називаються займенники, які виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без питання.
8. Неозначеними називаються займенники, які вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість: дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, якийсь, будь-чий і под. Вони утворюються від питальних додаванням часток казна-, хтозна-, будь-, -небудь, аби-, де-, -сь.
Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені.
З частками казна-, хтозна-, будь-, -небудь займенники пишуться через дефіс, а з частками аби-, де-, -сь - разом: казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь; абиякий, дещо, хтось. Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби з ким, будь для кого, хтозна в чому.
9. Заперечними називаються займенники, які вказують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості: ніхто, ніщо, ніякий нічий, ніскільки. Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені за допомогою частки ні. З часткою ні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: ні до кого, ні для кого, ні в якому і ін.
№21
Дієсло́во — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?».
Неозначена форма — початкова форма дієслова. Дієслова, що відповідають на питання що робити? Що зробити?, називають дієсловами неозначеної форми. Неозначена форма дієслова називає дію, стан або процес, але не вказує ні на час, ні на особу, ні на число, ні на рід. У кінці таких дієслів пишеться суфікс -ти (-ть).