Главная | Обратная связь

Види державних програм економічного і соц.го розвитку.

Державна програма - це стратегічний документ, який визначає подальші дії держави.Розрізняють державні макроекономічні програми (ДМП) і державні цільові програми (ДЦП). Існують певні ознаки, за якими ці види програм розрізняються: 1) ДЦП орієнтуються на розвиток однієї чи кількох соц-екон проблем, тоді як ДМП спрямовуються на вирішення всього комплексу завдань соц-екон розвитку країни; 2) існують розбіжності у формі розроблення усіх програм. ДМП відображаються переважно план показниками, які будуть досягнуті в кінці планового періоду. ДЦП в основному представлені набором заходів, послідовних дій, які будуть виконані протягом програмного періоду для досягнення цільових показників; 3) ДЦП відрізняються від ДМП і способом їх організації, розробки та реалізації. Якщо ДМП розробляють і контролюють постійно діючими держ органами (Міністерство ек-ки У.), то для розробки ДЦП і управління їх реалізацією створюються спеціальні тимчасові структури. З погляду обов’язковості виконання суб’єктами господарювання планових завдань розрізняють директивні (ДП) та індикативні плани (ІП). ДП має силу юридичного закону, адресний та обов’язків для виконання характер. У разі директивного планування (ДП-я) посадові особи несуть відповідальність за невиконання планових завдань. ДП-я притаманне командній економіці. ІП – це рекомендаційна с-ма планових заходів, спрямованих на досягнення цілей соц-екон політики держави, що передбачає створення таких умов функціонування суб’єктів ек-ки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань. Відповідно до Закону У. „Про державне прогнозування і розроблення програм економічного і соц.го розвитку (ПЕ і СР) У.”, системи програмних документів ПЕ і СР складається з: 1) державних ПЕ і СР країни на короткостроковий період; 2) ПЕ і СР АРК, областей, районів і міст на короткостроковий період; 3) програм розвитку окремих галузей ек-ки.

95. Сутність державного програмно-цільового планування, класифікація державних цільових програм.

Наявність вад ринкового саморегулювання і вад державного втручання в економіку породжують складні соц.-економічні проблеми, вирішення яких пов'язане з використанням так звано­го програмно-цільового методу планування, який передбачає: -визначення проблеми та формулювання цілей; -розроблення та реалізацію програми, спрямованої на досягнення цілей; -с-мат контроль за якістю та результатами робіт, передбачених програмою; -коригування заходів, спрямованих на реалізацію цілей.

Прогр-цільов метод планування реалізується через державні цільові програми. Державна цільова програма (ДЦП) ­- це документ, в якому міститься визначений за ресурсами, вико­навцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей. Класифікація ДЦПздійснюється за ознаками: за рівнем, складом, сферою впливу та реалізації; за харак­тером і специфікою проблем і цілей; за термінами виконання.

За рівнем, складом, сферою впливу та реалізації вирізняють такі програми: міждержавні, державні, міжгалузеві, галузеві, міжрегі­ональні, регіональні, локальні.

За характером і специфікою проблем і цілей розрізняють про­грами соц-екон, виробничі, науково-технічні, еколо­гічні, інституційні, регіональні та ін. Соц-екон програми спрямовані на вирішення про­блем розвитку та вдосконалення способу життя, підвищ ма­тер і культурного рівня населення, поліпш виробн і соц умов праці та відпочинку, зростання масштабів та ефективності функціонування сусп сектору тощо. Виробничі програми орієнтовані на збільшення вир-ва певних видів продукції (робіт, послуг), розвиток прогресивних вир-в, підвищ якісних характеристик продукції, зрос­тання ефективності використання ресурсів. Науково-технічні програми націлені на розвиток наук до­сліджень, вирішення проблем розроблення та впровадження в практику новітньої техніки і технології. Екологічні програми спрямовані на ресурсозбереження, здійс­нення природоохоронних і природоперетвор проектів. Інституційні програми орієнтовані на вдосконалення органі­зації управління госп с-мами, трансформацію від­носин власності. Регіональні програми націлені на господарське освоєння нових районів, перетворення структури ек-ки сформованих соц-ек комплексів регіонів.

За термінами виконання програми поділяють на: довгостро­кові (розраховані на період 5-10 років), середньострокові (1-5 років) і короткострокові (до 1 року). Ця класифікація зумовлена характером цілей, на досягнення яких спрямовано програму. Довго­строкові програми, як правило, спрямовано на досягнення стратегічних цілей,що є переважно тривалим процесом, пов'язаним із суттєвими структурними зрушен­нями в економіці, які через інерційність ек-ки не можна здійснити в короткі терміни. Середньострокові програми розв'я­зують тактичні завдання. Короткострокові програми спрямовані на вирішення поточних проблем (оперативних цілей).

Найважл програми, спрямовані на розв'язання загальнодер­жавних і загальносуспільних проблем, які формуються вихо­дячи зі стратегічних цілей держави, здобувають статус національ­них програм. В У країні національні ДЦП розробляються і реалізу­ються згідно з постановами ВРУ, указами Пре­зидента У., розпорядженнями КМУ.

96. Етапи програмно-цільового планування.

Наявність вад ринкового саморегулювання і вад державного втручання в економіку породжують складні соц.-економічні проблеми, вирішення яких пов'язане з використанням так звано­го програмно-цільового методу планування, який передбачає: -визначення проблеми та формулювання цілей; -розроблення та реалізацію програми, спрямованої на досягнення цілей; -с-мат контроль за якістю та результатами робіт, передбачених програмою; -коригування заходів, спрямованих на реалізацію цілей.

Основними стадіями розроблення та виконання державної цільової програми є: 1. 1.Відбір переліку проблем, що підлягають програмному розв’язанню. Цей етап складається з 2-ох під етапів: діагностика проблем і визначення цілей.

2. Формування вихідного завдання на розробку програми містить: формулювання цілей та завдань, визначення статусу учасників програми і встановлення орієнтованого обсягу витрат на розробку і реалізацію програми.

3. Розробка проекту програми. Роботу з розробки ЦКП очолює й координує орган управління програмою. Проект програми має включати такі головні розділи: цільовий (ЦР), зведений (ЗР), організаційний (ОР). У ЦР наводиться постановка й опис проблеми, а також способи її розв’язання. ЗР програми включає: основні показники програми, перелік основних заходів програми і ресурсне забезпечення програми. Складовою частиною програми є організаційно-економічний механізм управління процесом реалізації програми. Він передбачає створення спрямованої на реалізацію передбачених програмою заходів системи правових, адміністративних й економічних регуляторів.

4. Затвердження програми здійснює державний орган (ДО) – замовник цільової комплексної програми.

5. Реалізація програми. Цей етап складається з двох основних стадій: укладання державних контрактів (його здійснює ДО, який несе відповідальність за виконання певних заходів, передбачених програмою) та виконання комплексів робіт (відбувається вир-во продукції – виконання робіт чи надання послуг – згідно із завданнями, що передбачені державними контрактами).

6. Звіт про виконання програми є складовою частиною контролю.

97. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.

Основними методами планово-економічних розрахунків є балансовий і нормативний.

Сутність балансового методу в макроекон. плануванні полягає в застосуванні прийомів і розрахунків, які уможливлюють установлення зв'язку та узгодження між потребами й засобами для їх забезпечення. Завданням розробки балансу є досягнення оптимальної відповідності (рівняння) між сукупністю потреб і загальною сумою джерел їх задоволення: ∑Р_i=∑П_j, де Р_i – ресурси і-виду; П_j – потреби j-виду.

Отже, кожен баланс являє собою дві взаємозв'язані групи показників (частин, розділів балансу). Перша узагальнює ресурси в розрізі джерел, друга характеризує потреби за напрямками їх використання. Залежно від виду балансу ресурсна частина може мати назви: «доходи», «попит», «надходження»; а та частина, яка характеризує потреби, – «витрати», «пропозиція», «розподіл».

Класифікація балансів здійснюється за багатьма ознаками. За масштабами об'єкта планування виділяють народногосподарські, галузеві, регіональні і т. п. баланси. За часовою ознакою – статичні й динамічні баланси. За одиницями виміру – натуральні (матеріальні), вартісні (фінансові), трудові баланси і т. д.

Нормативний (техніко-економічних розрахунків) метод засновано на використанні прогресивної, науково обґрунтованої системи норм і нормативів. За допомогою норм і нормативів визначають потреби у вир-ві продукції (робіт, послуг), обґрунтовують можливості задоволення цих потреб, здійснюють контроль за ефективністю використання ресурсів під час реалізації планових завдань (див. 1.4). Норми і нормативи за сутністю є якісними, відносними показниками. Вони побудовані здебільшого як показники місткості та віддачі. Показники місткості (Ям) характеризують нормативні витрати ресурсів на одержання певного результату (ефекту).Нм=Р/Е, де Р – витрати ресурсів; Е – соц.-економічний результат. Наприклад, фондомісткість – це співвідношення середньорічного обсягу основних фондів до валового випуску галузі.