Главная | Обратная связь

Класифікація методів прогнозування.

Методи прогнозування- це сукупність прийомів і оцінок, що дають змогу на підставі аналізу колишніх (ретроспективних) внутрішніх і зовнішніх зв'язків, притаманних об'єкту, а також їхніх змін зробити достатньо вірогідне судження щодо майбутнього розвитку об'єкта. Методи прогнозування можна об'єднати в дві групи: інтуїтивній формалізовані. Інтуїтивні (експертні) методибазуються на використанні експертної інформації. Ними користуються тоді, коли бракує чітких тенденцій розвитку об'єкта, коли прогнозуються процеси, які не мають історичних аналогів. Розрізняють індивідуальні експертні оцінки (кожен експерт дає оцінку незалежно від інших, а потім ці оцінки об’єднуються – інтерв’ю, аналітичні записки) та колективні експертні оцінки (спільна праця експертів і визначення сумарної їх оцінки – «мозкова атака», метод комісій).

До формалізованих методів прогнозуванняналежать методи прогнозної екстраполяції та моделювання. Використання формалізованих методів доцільне за наявності достатньої фактографічної інформації і чіткої тенденції розвитку об'єкта прогнозування. 1)Методи екстраполяціїбазуються на припущенні того, що закономірність (тенденція) розвитку об'єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому. Але, оскільки в дійсності тенденція розвитку може змінюватися, то прогнозні результати слід розглядати як імовірнісні. Залежно від особливостей змін рівнів у динамічних рядах екстраполяції можуть бути простими і складними.Складні методи екстраполяції можна поділити на два основні типи: адаптивні й аналітичні. Адаптивні методи прогнозування ґрунтуються на тому, що процес їхньої реалізації полягає у визначенні наступних у часі значень прогнозного показника з урахуванням ступеня впливу попередніх рівнів. До них належать методи ковзної та експоненціальної середніх, метод гармонійних ваг, авторегресія. В основу аналітичних методів прогнозування покладено принцип одержання за допомогою методу найменших квадратів оцінки детермінованої компоненти, що характеризує основну тенденцію. 2)Методи моделювання: логічне, інформаційне та статистичне. До логічного моделювання належать: метод історичної аналогії, побудовою сценарію, «дерева цілей». Метод історичної аналогії базується на встановленні й використанні аналогії об'єкта прогнозування з однаковим за природою об'єктом, що випереджає перший у своєму розвитку. Якщо події задано у формі їхнього опису, то відображення варіантів можливого стану об'єкта в майбутньому і встановлення часу його здійснення забезпечується за допомогою методу сценарію. Використання методу дерева цілей в прогнозуванні уможливлює послідовний розподіл основних завдань на підзавдання і створення системи «зважених» за експертними оцінками зв'язків. Методи інформаційного моделювання. Розвиток засобів масової інформації та характерні властивості інформаційних потоків створюють передумови для прогнозування розвитку на підставі вивчення джерел масової інформації, які містять певні необхідні, логічно впорядковані гіпотези. Найбільш поширеними є методи прогнозування, засновані на статистичному моделюванні. Методи статистичного моделювання.

88. Порівняльна характеристика сутності та призначення складових соц.-економічного передбачення: «гіпотеза», «прогноз» і «план».

Більш загальним поняттям ніж прогнозування є передбачення. Передбачення як випереджувальне (завчасне) відображення дійсності, ґрунтоване на пізнанні законів природи, суспільства та мислення, залежно від рівня конкретизації й характеру впливу на перебіг досліджуваних процесів, має чотири форми: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, програму та план. Гіпотеза характеризує наукове передбачення на рівні загаль­ної теорії. Це означає, що початкову базу побудови гіпотези становлять теорія і відкриті на її основі закономірності й причиново-наслідкові зв’язки функціонування і розвитку дослід­жуваних об’єктів. На рівні гіпотези дають якісну характеристику останніх, яка відбиває загальні закономірності їхньої пове­дінки.
Прогноз порівняно з гіпотезою більш визначений, оскільки ґрунтується не лише на якісних, а й на кількісних параметрах, що дає змогу характеризувати майбутній стан об’єкта ще й кількісно. Прогноз — це передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії. Отже, прогноз відрізняється від гіпотези меншою мірою невизначеності та більшою ймовірністю. Разом із тим, зв’язки прогнозу з досліджуваним об’єктом або явищем не є жорсткими, однозначними: прогноз має імовірнісний характер.
Гіпотеза має найзагальніший характер, без неї неможливе жодне наукове управління та планування. План і прогноз — це взаємодоповнювальні стадії планування за вирішальної ролі плану як провідної ланки управління суспіль­ним вир-вом. При цьому прогноз виступає чинником, який орієнтує наявну практику на можливості розвитку в майбут­ньому, а прогнозування є інструментом розроблення планів. Фор­ми поєднання прогнозу та плану можуть бути різними: прогноз може передувати розробленню плану (як правило), складатися після плану (прогнозування наслідків зафіксованого у плані рішення), здійснюватися в процесі розроблення плану. Між прогнозом і планом існують і розбіжності. Головна з них полягає в тому, що план має директивний, а прогноз — імовірний характер. План — це однозначне рішення, зокрема й тоді, коли його розробляють на варіантній основі. Натомість прогноз за своєї сутністю має альтернативний, варіантний зміст.

89.Державне прогнозування економічного і соц.го розвитку У..

Державне прогнозування економічного і соц.го розвитку - це с-ма науково обгрунтованого передбачення напрямів економічного і соц.го розвитку, можливого стану ек-ки держави у майбутньому, альтернативних шляхів і термінів його досягнення у разі прийняття тієї чи іншої стратегії економічного розвитку.

Стратегічною метою У. за умов трансформації, спрямованої на поєднання механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання, є побудова сої^ально орієнтованої ринкової ек-ки. Цей напрям, по суті, є вітчизняним трактуванням загальносвітової тенденції руху до постіндустріальної цивілізації, який має бути здійснений еволюційним, безконфронтаційним шляхом.
Найважливішими засобами формування та реалізації стратегії соц-ек розвитку, а також ДРЕ є прогнозу вання, макроек планування та державне програмування. С-ма прогнозних і програмних документів ек і соц розвитку У. складається з:
•прогнозів ек і соц розвитку У. на середньо- та короткостроковий періоди;
•Державної програми ек і соц розвитку У. на короткостроковий період;
•прогнозів ек і соц розвитку АР Крим, областей, районів і міст на середньостр період;
•програм ек і соц розвитку АР Крим, областей, районів і міст на короткостроковий період;
•прогнозів розвитку окремих галузей ек-ки на середньо-строковий період;
•програм розвитку окремих галузей ек-ки.

Соц-ек прогнозування є складовою ширшого поняття — передбачення.Залежно від ступеня конкретизації досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу, прогноз і план (програму).