Главная | Обратная связь

Та iнтерпретацiї емпiричних психологiчних фактiв. Поняття про методику психологiчного дослiдження

Нiякою кiлькiстю експерuментiв неможливо довести теорiю;

але достатньо одного eкcпepuмeнтy, щоб заперечuтu її:

Альберт Ейнштейн, нiмецький фiзик

Реалiзацiя системного пiдходу при вивченнi проблем психологiї ви­щої школи передбачае розробку системи методiв науково-психологiчного дослiдження.

Метод дослiдження (вiд гр. - шлях дослiдження, спосiб пiзнання) - нормативний обrpунтований спосiб проведення наукового дослiдження. Це шлях наукового пiзнання, який випливає iз загальних теоретичних уявлень про сутнiсть об'екта дослiдження. Розумiння, ви­значення i вибiр методiв дослiдження залежать вiд загальнонаукової та конкретнонаукової методологiї.

Методи збору емпiричнux фактiвобирають за цiлями та завданнями дослідження:

- описати факти: спостереження, аналiз продуктiв дiяльностi, бесiда, iнтерв'ю, анкетування, вивчення життевого шляху (бiографiчний ме­тод) та iн.;

- вимiряти психiчнi явища - тести;

- визначити психологiчнi особливостi - констатувальний експеримент (природний або лабораторний);

- знайти чинники, виявити психологiчнi умови розвитку та перетвори­ти явище - формувальний психолого-педагогiчний експеримент.

Для наукового вирiшення психологiчної проблеми зазвичай викорис­товують комплекс методiв, розробляють i реалiзовують певну методику (сукупнiсть методiв).

Методика дослiдження- конкретне втiлення методу дослiдження; вироблений спосiб органiзацiї взаемодiї суб'екта i об'екта дослiдження на основi конкретного матерiалу й визначеної процедури.

У методицi дослiдження конкретизують мету, предмет дослiдження, а також показники вимiрюваного явища, умови проведення роботи, засоби фiксацiї експериментальних показникiв i процедуру аналiзу та iнтерпре­тацiї одержаних даних. На основi одного й того самого методу (наприк­лад, спостереження, бесiда тощо) може бути створена велика кiлькicть методик, адже вон а iснyє лише в логiцi конкретного дослiдження. У ме­тодику входить визначення тієї частини психiчної реальностi, яка має до­сліджуватися методами науки.

Розробляючи план експерuментального дослiдження, можна обрати один iз трьох його шляхiв.

1. Лонгimюднuй план (шлях, зрiз): вивчають одних i тих самих пiддослідних протягом тривалого часу та поетапно проводять аналіз із порівнянням результатiв зрiзiв. Пiддослiдних порiвнюють iз самим собою через певний час у рiзнi перiоди життя, а тому їх не потрiбно групувати, зicтав­ляти за якимось параметрами. Проте це дослiдження потребує тривалого часу й чималих фiнансових витрат. Вiдоме масштабне лонгiтюдне дослiд­ження, проведене пiд керiвництвом Б.Г. Ананьєва, яке виявило великi по­тенцiйнi можливостi розвитку особистостi в студентський перiод життя.

2. Поперечнuй план реалiзовують методом порiвняння окремих груп пiддослiдних рiзного віку. Таке дослiдження нетривале в часi, дешевше, керованiше. Проте потрiбнi суворiшi вимоги до вибору пiддослiдних, до розроблення експериментальних завдань тощо. В основi лежить порiв­няльний аналiз (наприклад, порiвнюють коефiцiент iнтелекту студентiв l-их i 4-их курсів).

3. Можна застосовувати комбiнованuй план, коли пiддослiдними є лю­ди рiзних вiкових груп, але за однiєю з них (наприклад, одна експеримен­тальна група студентiв) проводять тривале спостереження (лонгiтюдне дослiдження), а наприкiнцi порiвнюють результати з iншою (контрольна група). Такий комбiнований план застосовують, щоб виокремити ефекти хронологiчного часу вiд ефектiв iсторичного часу. Прикладом цього мо­же бути дослiдження А.М. Прихожан, Н.М. Толстих «Пiдлiток у пiдручнику та в життя», в якому вони порівнюють сучаснихпідлітків із відпвiдними характеристиками, якi свого часу дала пiдлiткам Т.В.Драгунова та інші психологи.

Для оброблення одержаного дослiдницького матерiалу застосовують вiдомi в психологiчнiй науцi статистичнi методи: кореляцiйнuй аналiз ­кiлькiсне спiввiдношення двох рiзних змiнних; факmорнuй аналiз- для визначення спорiдненостi окремих психолоriчних фактiв на основі по­рiвняння коефiцiентiв кореляцiї кожного з них. Ефективнiсть вимiрюван­ня незалежно вiд умов проведення визначається поняттям «надiйнiсть» i «валідність» .

Надiйнiсть- ступiнь узгодженостi результатiв, якi дослiдник одер­жує при багаторазовому застосуваннi методики вимiру. Надiйна Mipa за­слуговує довiри, дає стiйкi результати, якi можна вiдтворити. Наприклад, тест художнiх (музичних) здiбностей мае оцiнювати конкретних людей саме так, як i ранiше, скiльки б разiв його не повторювали. Перевiренi методи застосовуються не одним поколiнням дослiдникiв. Якщо тест не надiйний, то на результати може вплинути навiть настрiй дослiдника або підсолідного.

Валiднiсть- це показник точностi, з якою методика вимiрює те, для чого вона створена, а також aдекватність методу поставленому завданню дослідження.