Главная | Обратная связь

Наслiдками негативної «Я-концепцiї» студентiв можуть бути такі ви-

явлення:

·замикання в собi, «закривання» вiд iнших;

·демонстрацiя iншим «маски», «хибного обличчя» (<<Я», яке подаєть­ся людям навколо краще за <<Я-iдеальне» та суперечить «Я-реально­му»);

·надмiрно чутливе реагування на критику, смix i осуд;

·болiсне переживання невдач у навчаннi (роботi) та виявлених власних хиб (зокрема, пiд впливом вивчення психологiї);

·надмiрна сором'язливiсть, некомунiкабельнiсть, схильнicть до пси­хiчної iзоляцiї, вiдхiд (притiм не завжди добровiльний) вiд дiйсностi у світ мрiй. Що нижчий рiвень самоповаги, то бiльш ймовiрно студент страждає вiд caмотнocтi.

Небезпека студентського перiоду життя полягає в тому, що стосунки близькостi, суперництва й боротьби мають мiсце в студентiв переважно щодо людей, якi схожi на них i є їхнiми ровесниками. Це часто породжує упередженiсть у стосунках, неприйняття самого себе й iнших i, як наслi­док, самотнiсть, а потiм - страх перед близькiстю.

Найбiльш кризовими ситуаціями студентського віку є такі:

1. Криза професiйного вибору. Ця криза зумовлена тим, що вибiр професiї часто вiдбувається вже пicля вступу до ВНЗ. Через це часто виникає дисонанс мiж несвiдомо обраною професiєю та необхiднiстю отримання вищої освiти, нехай навiть з iншої спецiальностi. Амбiва­лентнiсть таких тенденцiй часто призводить до розвитку в студентiв чималих особистiсних проблем i психосоматичних розладів.

Факт вступу до унiверситету породжує надiю на повноцiнне й цiка­ве життя, змiцнює вipy молодої людини у власнi сили i здiбностi. Проте в декого швидко наступає розчарування: виникає питання про правиль­нiсть обрання ВНЗ, професiї, спецiальностi. Наприкiнцi 3-5 курсу за­галом вирiшується питання професiйного самовизначення, однак багато навiть випускникiв не пов' язують своє професiйне майбутнє з отрима­ною у ВНЗ спецiальнiстю. Гостро постає проблема профорiєнтацiї та профвiдбору.

2. Криза зале:ностi вiд батькiвськоi·родини. З одного боку, молодi люди можуть жити окремо вiд своєї родини в студентському гуртожитку, мати виражену тенденцiю до самостiйностi, проявляти особистicну зрi­лiсть, а з iншого - емоцiйно-особистiсна й побутова (особливо матерiаль­на) залежнiсть вiд батькiв.

3. Криза iнтимно-сексуальних стосункiв. На студентський вік при­падає перiод посилення сексуального потягу. Зростає потреба в iнтим­но-особистiсних стосунках iз психологiчно-духовно близькою людиною (друг, коханий). Водночас створення власної ciм’ї блоковане матерiаль­ною залежнiстю вiд батькiв, житловою невлаштованiстю (у студентiв це гострiше виражено, нiж у їхнix однолiткiв, якi працюють на вироб­ництвi), а позашлюбнi стосунки загалом є соцiально несхвальними та можуть супроводжуватися внутрiшньоособистiсною конфлiктнiстю (на­пруженiстю). У деяких студентiв iнтимнi стосунки можуть затьмарювати собою все iнше.

4. Кризовi ситуації в навчально-професiйнiй дiяльностi. Чинниками, що провокують кризовi ситуацiї у студентiв, є деякi психологiчно не­слриятливi особливостi органiзацiї навчального процесу у вищiй школi. Вивчення та успiшне «складання» якої-небудь навчальної дисци­плiни стає самоцiллю, а не засобом досягнення мети - оволодiти профе­сiйними знаннями та навичками, необхiдними для майбутньої роботи. Нa жаль, цi тенденцi. пiдтримуються не лише особистiсно незрiлими студентами, а й окремими викладачами. Творче i свiдоме опанування знаннями витiсняється зубрiнням навчального матерiалу та конформiз­мом щодо екзаменатора. Наявна аналогiя мiж iспитом i лотереєю посилюєситуацiю. Несистематичне (передекзаменацiйне) вивчення матеріалу не тiльки не сприяє формуванню глибоких професiйно-важливих i особистiсно-значущих знань i вмiнь, але i провокує психоемоцiйнi пе­ревантаження.

Останнім часом непоодинокими є випадки, коли дехто з викладачів «розряджає» свої особистiснi проблеми й конфлiктнi стосунки, що блокувалися, шляхом «екзаменацiйних екзекуцiй» студентiв. До того ж допускається одна з найгрубiших педагогiчних помилок: не­гативну оцiнку результатiв засвоєння навчальної програми викладач переносить на оцiнку особистостi студента загалом, оцiнюючи йо­го як нерозумного, лiнивого, безвiдповiдального тощо. Це може не­гативно позначатися на самопочуттi студентiв, призводити до погiр­шення стану їхнього здоров' я та необхiдностi через це брати акаде­мiчну вiдпустку.

Криза може виникнути i на старших курсах. Головна проблема - по­будова планiв на майбутнє, проте розмiрковування над цим вiдбувають­ся з максималiстських позицiй: усе має бути найкращим, унiкальним, неповторним (усе або нiчого!).

Часто кризовою є також ситуацiя працевлаштуванняпiсля закiнчен­ня вищого навчального закладу. Ця серйозна проблема ще бiльше посилюється в умовах економiчної скрути, вiдсутностi стабiльного ринку працi, падiння соцi­ального престижу працi через невисоку заробiтну плату.

Внутрiшнє життя студента також насичене, багате на хвилювання, наповнене протирiччями: дружба - самотнiсть; критичнiсть - самокри­чичнiсть; сором' язливiсть - самовихваляння; самовiдданiсть – егоїзм тощо.

Водночас кожна криза має позитивнi сторони. Криза - це загост­рення протирiч, а саме протирiччя - рушiйна сила розвитку.

Таким чином, усвiдомлення змiн, що вiдбуваються в самому собi, посилення рефлексiї допомагає перебороти кризу iдентичностi. У сту­дентів повинен бути свiй визначальний погляд, своя думка, свої оцiн­и, погляди на рiзнi життєві колiзiї, своє ставлення i свiй власний ви­ip жuттєвого спрямування. Проте розквiт iнтелектуальних i фiзичних сил, зовнiшньої привабливостi в деяких студентiв створює iлюзiю легкостіi досягнення будь-яких цiлей - виникає необмiркований нiгiлiзм, кат­егорuчнiсть оцiнок, недовiра до старших i дорослuх.

9. Типологiчнi особливостi сучасних студентiв

У психологiї широко використовується типологiя особистостi - кла­сифiкацiя людей на групи за певними iстотними ознаками, їхнім спiввiд­ношенням, за «прототипом».

За piвнем професiйної спрямованостi M.I. Дьяченко, Л.А. Кандибо­вич розглядають таку тuпологiю студентiв:

Перший тип - студенти з позитивною професiйною спрямованiстю, яка зберiгається протягом усього перiоду навчання. Вона зумовлена чiт­ким уявленням про майбутню професiю. Орiєнтацiя в професiйнiй сферi пов'язана·з привабливicтю змicту фаху, його вiдповiднiстю власним здi­бностям, високою соцiальною значущiстю. Цi студенти характеризують­ся високим piвнем навчально-пiзнавальної активностi.

Другий тип - студенти, якi остаточно ще не визначилися у своєму ставленнi до професiї. Здебiльшого вибiр фаху не має чiтко вираженої професiйної мотивацiї, iнформацiя про професiю поверхова. Головна opi­єнтацiя у професiйнiй сферi пов' язана з соцiальними можливостями, що надаються професiєю, iз широким застосуванням спецiальностi та пер­спективою успiшної професiйної кар'єри. Для бiльшостi студентiв цiєї групи прийнятним є компромiс мiж негативним (або iндиферентним) ставленням до професiї та продовженням навчання у ВНЗ. Через це їхня навчально-пiзнавальна активнiсть характеризуєrься непостiйнiстю, чер­гуванням спадiв i пiдйомiв.

Третiй тип - студенти з негативним ставленням до професiї. Мотива­цiя вибору ВНЗ зумовлена переважно загальновизнаними в суспiльствi цiнностями вищої освiти. Рівень їхніх уявлень про професiю низький. у фаховiй сферi приваблює матерiальна винагорода, соцiальнi можливостi, що надаються професiєю. По­казники навчально-пiзнавальної активностi невисокi й дуже нестiйкi.

Залежно вiд ставлення студентiв до професiйного навчання i громад­ської роботи, за їхньою соцiальною активнiстю та позанавчальними iн­тересами можна виокремити такі типи (або групи) студентiв:

l-ий тип: Студенти, яким притаманний комплексний пiдхiд до мети та завдань професiйного навчання. Вони мають широкi пiзнавальнi iнтереси, допитливi, iнiцiативнi, успiшно навчаються з ycix предметiв. Багато читають додаткової лiтератури, caмi активно шукають новi аргументи, додатковi обrpунтування, порiвнюють iнформацiю i знаходять iстину, за­цiкавлено обмiнюються думками з товаришами, перевiряють достовiр­ність своїх знань.

Студент такого типу мае орiєнтацiю на шиpoкy спецiалiзацiю, на рiз­нобiчну глибоку професiйну пiдготовку. Biн бере активну участь у роботi наукових гуртків або проводить наукові дослiдження разом iз виклада­чем. Цi студенти активнi в громадськiй роботi, знаходять час для вiдвiда­ння театру й музею, заняття спортом тощо.

2-ий тип: Студенти, якi чітко орiєнтуються на вузьку спецiалiзацiю.

Хоча пiзнавальна дiяльнiсть студента й виходить за межi навчальної про­грами, проте, на вiдмiну вiд першого типу, якому притаманне подолання рамок навчальної програми нiбито в ширину, цей вихiд здiйснюється в глибину. Для цiєї групи студентiв притаманне цiлеспрямоване, вибiркове набуття лише тих знань, умінь i навичок, якi необхiднi (на їхню думку) для майбутньої професiйної дiяльностi. Цi студенти добре й вiдмiнно на­вчаються з предметiв, що пов'язанi з їхньою спецiальнiстю, одночасно не виявляючи належного iнтepecy до сумiжних наук i дисциплiн.

Система духовних запитiв студента звужена рамками професiйних інтересів i тими, якi перебувають поблизу них.

3-iй тип: Цю групу складають студенти ледарi та нероби. До вищої школи вони прийшли за Вимогою батькiв, «за компанiю» з товаришем або щоб не йти працювати чи служити в apмію. Сфера їхніх інтересів мic­титься за межами навчально-професiйної дiяльностi. До навчання став­ляться байдуже, постiйно пропускають заняття, мають «хвости». Якщо їм допомагають товаришi (батьки або викладачi), то часто «дотягують» до отримання диплома.

У психологiчнiй лiтературi є також iнша типологiя студентiв. Так, наприклад, В.Т. Лiсовський видiляе тaкi типи студентiв: «Гармонiйний», «Професiонал», «Академiк», «Органiзатор громадської роботи», «Лю­битель мистецтва», а також «Стараннuй», «Середняк», «Розчарова­ний», «Ледар», «Творчий», «Богемний».

Неправильною є настанова окремих викладачiв щодо студентiв: «Во­ни нiчого не хочуть, вони нiчого не знають». Неправда - хочуть, але не того, що, на думку викладачiв, повиннi хотiти. Знають, але не те, що вони повиннi, знову ж таки, на думку викладачiв, знати.

А яким має бути «iдеальний» студент, якого Ви мрiяли б навчати не­вдовзi? Один зi студентiв на це вiдповiв коротко: «Справжнiй студент той, хто звiльнений вiд шкiльних стереотипiв». Водночас викладачi так характеризують iдеального студента:

- уміє вчитися;

- розсудливий;

- самостiйний (самоконтроль, самоорганiзацiя тощо);

- творчий (мислить творчо);

- має iнтepec до науки, бере участь у науковому гуртку.

А якi типи студентiв бачать caмi студенти у своєму студентському се­редовищi? Ось одна така типологiя, яку запропонували студенти:

1. Вiдмiнники - «зубрили» - тi, хто постiйно вiдвiдують заняття i через наполегливу працю (не завжди рацiонально органiзовану) домагаються гарних результатiв. Вони дуже дисциплiнованi, а тому з них часто обира­ють «старост».

2. Вiдмiнники - «розумнi» - тi, хто володiють високим iнтелектом, ве­ликою шкiльною освiтньою базою i своїми запитаннями можуть здивува­ти деяких викладачiв. Дехто з них вважає: «Навiщо вiдвiдувати кожне за­няття, адже ми й так розумнi». Взагалi навчаються за принципом «усього потроху».

3. Студенти - «трудiвники» - тi, хто постiйно навчається, але через невисокий pівень розумових здiбностей їхнім успiхам у навчаннi не по­заздриш.

4. «Випадковi» - це контингент рiзноманiтний: дiвчата, якi бажають стати «дипломованими» дружинами; юнаки, що «косять вiд apмії»; ле­дарi, яких батьки «всунули» до унiверситету, аби вони хоча б чимось за­ймалися. Пiсля закiнчення ВНЗ вони працюють переважно не за спецi­альністю.

5. Студент - «трутень» - той, хто живе за рахунок iнших, вико­ристовує чужi знання, матерiал (конспекти, контрольнi роботи тощо) як власний; нікому не допомагає, але сам постiйно потребує допомоги; зде­бiльшого невдячно «використовує iнших.

Отже, при роботi зi студентами потрiбно враховувати психологiчнi особливостi особистiсного розвитку, якi зумовленi як своєрiд­нiстю соцiальної ситуацiї розвитку студентства, так i основними iнди­вiдуально-психологiчними вiдмiнностями юнацького віку. Викладачевi потрiбно безумовно «приймати» кожну особистiсть студента в її непо­вторному виявi та визнавати за ним право власного вибору.