Главная | Обратная связь

Методика підготовки і проведення заліків.

Сутність заліку.

У «Положенні про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» розрізнено семестровий диференційований залік і семестровий залік.

Семестровий диференційований залік – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни лише на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань.

Семестровий диференційований залік планують за відсутності модульного контролю та іспиту, він не передбачає обов'язкової присутності студентів.

Семестровий залік – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу лише на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях.

Семестровий залік теж планують за відсутності модульного контролю та іспиту, він не передбачає обов'язкової присутності студентів.

Результати складання диференційованого заліку оцінюють за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»), заліку – за двобальною шкалою («зараховано», «не зараховано»), а також за 100-бальною шкалою. Їх вносять в екзаменаційну відомість та залікову книжку студента.

В обох визначеннях заліку вказано, що його проводить лише на підставі результатів виконання індивідуальних завдань (диференційований залік), певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях (залік) за відсутності модульного контролю, що не передбачає обов'язкової присутності студентів. Проте перехід до модульного контролю знань студентів з усіх дисциплін не призвів до відмови від заліку як форми підсумкового контролю. У багатьох вищих навчальних закладах студенти складають заліки у традиційній формі поряд із використанням різних форм модульного контролю.

Підготовка заліку.

Підготовка і проведення заліку здійснюються відповідно до певних методичних вимог. Приблизно за місяць до заліку викладач має нагадати студентам про нього, наголосивши, що студенти, які не відпрацюють теми пропущених семінарських занять, не будуть допущені до заліку, а також повідомити, на яку максимальну кількість балів, крім отриманих за результатами модульного контролю, вони можуть розраховувати на заліку. Це стимулюватиме роботу студентів в останній місяць.

Викладач складає перелік контрольних питань до заліку, в якому має бути приблизно 40-50 питань залежно від обсягу навчального часу, відведеного на вивчення дисципліни, наявності семінарських занять, характеру дисципліни (нормативна, вибіркова, спецкурс). Складаючи перелік питань, використовують плани лекцій і семінарських занять, основні питання яких диференціюються на вужчі за змістом. Перелік питань заздалегідь доводять до відома студентів, щоб вони мали достатньо часу для підготовки. Підготовка до заліку не передбачає складання екзаменаційних білетів і проведення консультацій.

Проведення заліку.

Залік проводять у спеціально відведений для цього час або на останньому семінарському занятті. Перед заліком викладач отримує в деканаті залікову відомість, а у відведений для заліку час запрошує до визначеної аудиторії всіх студентів, інформує їх про порядок складання заліку та називає прізвища студентів, не допущених до нього через невідпрацювання тем пропущених семінарських занять.

Залік проводять у формі індивідуальної співбесіди викладача із кожним студентом. Викладач залишає в аудиторії п'ятьох студентів, бере у них залікові книжки і з переліку контрольних питань пропонує кожному від одного до трьох питань для підготовки до співбесіди. Пасивним протягом семестру студентам дають більше питань, щоб точніше з'ясувати рівень їхніх знань. Викладачу потрібно відзначити, які саме питання отримав студент.

На підготовку до відповіді відводять 15-20 хв. Оскільки оцінювання знань студентів здійснюють також і за 100-бальною шкалою, то на заліку з'ясовують не тільки наявність чи відсутність у них знань із навчальної дисципліни, а й диференціюють знання за обсягом та глибиною, щоб оцінити їх відповідною кількістю балів. Відмітки про залік за 100-бальною шкалою та за двобальною («зараховано», «не зараховано») ставлять спершу в заліковій відомості, а потім у заліковій книжці студента (відмітку про незарахування у заліковій книжці не ставлять). Якщо викладач відмітку про залік поставить спершу у заліковій книжці, то може забути поставити її після цього у залікову відомість, і студент формально виявиться таким, що не отримав залік.

Як свідчить досвід, до заліку, який не передбачає оцінювання знань за чотирибальною шкалою, студенти готуються не надто ретельно. Тому викладачеві у першій академічній групі варто приймати залік з підвищеною вимогливістю, щоб стимулювати активнішу підготовку до нього студентів інших груп.

Залік можна проводити і в письмовій формі, яка передбачає розгорнуті відповіді студентів на поставлені питання, або у формі тестів. У кожному навчальному закладі, на кожному факультеті і навіть у кожного викладача є свої особливості методики проведення заліку.