Главная | Обратная связь

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Академічна година – мінімальна облікова одиниця навчального часу, тривалість якої становить, як правило, 45 хвилин.

Аспірант(лат. aspіrans (aspirantis) – той, що до чогось прагне), (ад'юнкт) – особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

Бібліографічний опис(грец. biblion – книга / grapho – пишу) – сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову чи групу документів, що наведені за певними правилами і достатні для загальної характеристики та ідентифікації видання.

Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти.

Відеолекція – лекція викладача, записана на відеоплівку, що дає можливість прослухати її в будь-який зручний час. Методом нелінійного монтажу може бути доповнена мультимедіа-додатками, що ілюструють виклад лекції.

Вправа – заняття для придбання або удосконалення будь-яких навичок.

Гра – різновид непродуктивної діяльності, головним мотивом якої є не результат, а сам процес.

Державний стандарт вищої освіти – державний документ, що визначає обсяг гуманітарних і соціально-політичних дисциплін, необхідних для підготовки фахівця з вищою освітою незалежно від профілю його спеціалізації.

Дидактика(грец. didaktikos – повчальний) – складова частина педагогіки, яка розкриває закономірності засвоєння знань, умінь і навичок та формування переконань, визначає обсяг і структуру змісту освіти, удосконалює методи та організаційні форми навчання, його виховний вплив на учнів.

Дискусія(лат. discussio, від discutio – розглядаю, досліджую) – інтерактивний метод навчання, який полягає в широкому публічному обговоренні спірного питання.

Докторант – особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Екстерн – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Екстернат – повністю самостійна підготовка студентів з присутністю тільки випускного контролю.

Електронний підручник – ретельно структурований навчальний матеріал у вигляді послідовності інтерактивних кадрів, призначений для роботи з індивідуальної освітньої траєкторії.

Заліковий кредит – одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Заочна форма навчання – форма навчання, за якої обсяг безпосередніх контактів учнів і викладачів різко знижений (домінують самостійні форми роботи). Присутній в основному рубіжний і випускний контроль, обсяг досліджуваного матеріалу неминуче редукований.

Засоби навчання – це все, що сприяє поліпшенню якості навчання. До них відносять: наочні засоби: таблиці, графіки, схеми, малюнки, зображення; технічні засоби (аудіо-і відеоапаратура, комп'ютер); друковані методичні посібники.

Засоби наочності – усі види спеціально створених з навчальною метою зображень предметів і явищ, що відтворюють їх у натуральному або умовно-схематичному вигляді.

Здобувач – особа, яка прикріплена до аспірантури або докторантури вищого навчального закладу або наукової установи і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без навчання в докторантурі.

Змістовий модуль(лат. modulus – міра) – розділ (частина) навчальної дисципліни, що містить набір логічно пов'язаних між собою тем навчальної дисципліни, теоретичних положень, висвітлених під час лекцій, передбачає отримання навичок на практичних (семінарських, лабораторних) заняттях, виконання тестових, самостійних та індивідуальних завдань студентами.

Інтерактивний підручник – дидактичний засіб на паперових носіях навчальної інформації, забезпечує учням можливість самостійного навчання в режимі моментального самоконтролю та своєчасної корекції якості поточних знань за допомогою мікропроцесорних контролюючих пристроїв.

Інтерактивні методи навчання(лат. inter... – між і actіvus – діяльний, енергійний) – методи навчання, що передбачають активну співпрацю студентів у процесі розв'язання пізнавальних і практичних проблем.

Кафедра(грец. kathedra – сидіння) – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.

Кваліфікаційна робота(лат. qualis – який, якої якості і ficatio, від facio – роблю) – науково-дослідна робота студента-випускника, захист якої є формою державної атестації отриманої ним кваліфікації.

Коментоване читання першоджерел – вид семінару, при якому за дорученням викладача один зі студентів читає вголос той чи інший твір, а потім пояснює, як він зрозумів прочитане.

Компетентність – можливість встановлення зв'язку між знанням і ситуацією, здатність знайти процедуру, яка підходить для вирішення проблеми. Компетенція включає знання і розуміння (теоретичне знання академічної області, здатність знати і розуміти); знання як діяти (практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій); знання як бути (цінності як невід'ємна частина способу сприйняття і життя з іншими в соціальному контексті.

Комп'ютерна тестуюча система – засіб електронного спостереження за результатом засвоєння матеріалу з боку студента. Може бути як окремою програмою, яка не допускає модифікації, так і універсальною програмною оболонкою, наповнення якої покладається на викладача.

Консультація(лат. consultatio – звертання за порадою) – форма занять, що припускає вторинний спільний розбір викладачем і студентом навчального матеріалу, який або слабко засвоєний студентами, або не засвоєний зовсім; це надання викладачем порад студентам з питань навчальної та наукової роботи.

Контрольна робота – виконане студентом письмове завдання з питань, передбачених навчальною програмою дисципліни.

Кредит(лат. creditum – позика) – одиниця виміру та обліку навчального часу студента, що становить 54 академічні години.

Кредит ECTS(лат. creditum – позика) – одиниця виміру та обліку навчального часу студента в Європейській кредитно-трансферній системі, що становить 36 академічних годин.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Курс лекцій – тексти лекцій одного або декількох авторів з окремих тем чи дисципліни в цілому, розглядаються як доповнення до підручника і розвивають його засвоєння за рахунок нових оригінальних матеріалів і показують студентам методологічні аспекти навчального матеріалу.

Курсант – особа, яка в установленому порядку зарахована до військового вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Курсова робота – науково-дослідна робота студента, виконана з визначеної навчальним планом дисципліни на певному курсі.

Лекція(лат. lectio – читання) – навчальне заняття, яке полягає в усному викладі лектором теми, що вивчається; це систематизований виклад матеріалу за трьома-чотирма виділеними ключовими питаннями, які розкривають суть теми.

Лекція вступна – перша лекція з навчальної дисципліни на денній формі навчання; виклад матеріалу, що відкриває лекційний курс із предмету і містить теоретичне та прикладне значення предмета, його зв'язок з іншими предметами, роль у розумінні (баченні) світу, у підготовці фахівця.

Лекція заключна – виклад матеріалу, який узагальнює раніше вивчене на більш високій теоретичній основі, що розглядає перспективи розвитку певної галузі науки.

Лекція інформаційна – виклад матеріалу з використанням пояснювально-ілюстративного методу.

Лекція настановча – виклад матеріалу, що знайомить учнів із структурою навчального матеріалу, основними положеннями курсу, що містить програмний матеріал, самостійне вивчення якого представляє для студентів труднощі (використовується, як правило, в очно-заочному та заочному навчанні).

Лекція оглядова – лекція, в якій зміст теми навчальної дисципліни розкривається в узагальненому вигляді. Це виклад матеріалу, що містить коротку, значною мірою узагальнену інформацію про певні однорідні (близькі за змістом) програмні питання. Ці лекції частіше використовуються на завершальних етапах навчання (наприклад, перед державними іспитами), а також в заочній і очно-заочній формах навчання.

Лекція поточна – систематичний виклад навчального матеріалу предмета.

Лекція проблемна – виклад матеріалу через проблемність питань, завдань або ситуацій.

Лекція-візуалізація – виклад матеріалу, забезпечене засобами ТСО або аудіо-відеотехніки з коротким коментуванням демонстрованих візуальних матеріалів.

Лекція-консультація – виклад матеріалу за типом «запитання-відповіді» або «запитання-відповіді-дискусія».

Лекція-конференція – науково-практичне заняття із заслуховуванням доповідей та виступів студентів за заздалегідь поставленої проблеми в рамках навчальної програми. У висновку викладач підводить підсумки, доповнює і уточнює інформацію, формулює основні висновки.

Лекція-провокація – виклад матеріалу (із заздалегідь запланованими помилками), розрахований на стимулювання учнів до постійного контролю пропонованої інформації та пошуку помилок. В кінці лекції проводиться діагностика слухачів і розбір зроблених помилок.

Логічні засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – вимоги, які ставить до методики викладання логіка як наука про закони, форми та правила людського мислення.

Метод – 1) спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя; 2) прийом практичного або теоретичного пізнання дійсності; 3) певним способом упорядкована діяльність.

Метод «мозкової атаки (штурму)» – інтерактивний метод навчання, який полягає у розв'язанні конкретної проблеми через вільне висловлювання учасниками ідей та пропозицій щодо розв'язку. Направлений на стимулювання творчої активності та згуртування групи

Метод експертів – запрошення на навчальний захід кваліфікованих фахівців для відповідей на запитання.

Метод імітації колективної професійної діяльності – використовується на інтерактивних заняттях, що характеризуються виділенням ролей (не менше двох), призначенням на них учнів, взаємодією учасників занять, які займають різні ігрові посади. До них відносяться заняття, на яких використовуються методи розігрування ролей, «мозковий штурм», ігрове проектування (конструювання), ділові ігри та навчання, в яких імітується колективна професійна діяльність з опорою на групове творче мислення.

Метод інцидентів (від лат. Incidents – трапляється) – випадок, подія, зіткнення, звичайно неприємного характеру. У навчальній практиці інцидент імітується у вигляді аварійної або стресовій ситуації, що вимагає від учнів швидких і рішучих, часом неординарних дій чи рішень. При обробці інциденту перевіряються наявність певних професійних навичок, доведених до автоматизму, а також наявність необхідних вольових якостей.

Метод навчання – спосіб діяльності викладача і студентів, за допомогою якого досягається оволодіння знаннями, уміннями і навичками, формується світогляд студентів, розвиваються їхні здібності. Це система послідовних взаємопов'язаних дій викладача та учнів, що забезпечують засвоєння змісту освіти. Він характеризується трьома цілями: 1) цілями навчання; 2) способами навчання; 3) характером взаємодії суб'єктів навчання (викладача і учнів). Всі методи навчання (Ю. К. Бабанський) за діляться на три види: 1. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності: • Словесні (лекції, пояснення, розповіді, бесіди); • Наочні (досліди, демонстрації, ілюстрації); • Практичні (вправи, розв'язання задач тощо). 2. Методи стимулювання і мотивації навчання: • Пізнавальні ігри; • Навчальні дискусії; • Створення різних навчальних ситуацій (емоційно-морального переживання, новизни, цікавості і т.п.). 3. Методи контролю і самоконтролю в навчанні: індивідуальний і фронтальний опитування, заліки та іспити, програмований опитування і т.д.

Метод роботи в команді (колективна робота) – метод, який полягає в отриманні членами групи однієї, спільної справи, яку вони вирішують спільно.

Метод «снігової кулі» – інтерактивний метод навчання, який полягає у колективному пошуку спільного рішення або погляду на певний об'єкт через з'єднання окремих ідей в єдине ціле.

Методика(грец. methodike, від methodos – спосіб пізнання) – складова педагогіки, яка вивчає і визначає правила і методи викладання навчального предмета. 1) сукупність методів (прийомів) доцільного проведення будь-якої роботи, 2) конкретизація методу, доведення його до інструкції, алгоритму.

Методика викладання соціально-гуманітарних дисциплін– наука про цілі, зміст, методи, засоби і форми викладання соціально-гуманітарних дисциплін.

Методологічний семінар – навчання викладачів, де обговорюється значний обсяг теоретичної інформації в поєднанні з практичними вправами у відповідності з програмою семінару, і відбувається обмін досвідом і технологіями між його учасниками.

Методологічні засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – вимоги, які ставить до методики викладання філософія як методологія наукового пізнання.

Методологія – 1) вчення про науковий метод пізнання; 2) вчення про логічної організації будь-якої діяльності.

Моделювання – відтворення характеристик деякого об'єкта на іншому об'єкті, спеціально створеному для його вивчення (моделі).

Модель – будь-який образ, аналог (уявний чи умовний) будь-якого об'єкта, процесу або явища, який використовується як його «замінник»

Модель (профіль) спеціаліста – конструкт, створений на основі кваліфікаційної характеристики, в якій фіксується система вимог до працівника: основний характер діяльності працівника, сукупність знань, умінь, навичок, особистісні якості, необхідні для даної професії.

Модуль(лат. modulus – міра) – задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), яку реалізують за допомогою відповідних форм навчального процесу. Це цільовий функціональний вузол, в якому об'єднані навчальний зміст і технологія оволодіння ним.

Модульне навчання (мета) – створення найбільш сприятливих умов розвитку особистості шляхом забезпечення гнучкості змісту навчання, пристосування дидактичної системи до індивідуальних потреб особистості та рівнем її базової підготовки за допомогою організації навчально-пізнавальної діяльності за індивідуальною навчальною програмою.

Модульний контроль(лат. modulus – міра) – перевірка й оцінювання знань студентів з окремого змістового модуля, що виявляється як сума балів за модуль.

Монографія(грец. monos – один, єдиний і grapho – пишу) – наукова праця у вигляді книги, яка містить повне чи поглиблене дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному або кільком авторам.

Мультимедійний курс – інтерактивний текстовий (гіпертекстову) матеріал, доповнений відео-і аудіоматеріалами та представлений в електронному вигляді. Рекомендується включати в комплект даного курсу відео-та аудіокасети, а також друковані матеріали.

Навичка – дія, сформований шляхом повторення й доведене до автоматизму.

Навчальна бесіда – керований діалог між викладачем і учнями.

Навчальна екскурсія – організаційна форма навчання, що дозволяє вивчати різні предмети, явища та процеси на основі їх спостереження у природних умовах.

Навчальна програма дисципліни – методичний документ, що визначає зміст, структуру, тематику, послідовність викладення матеріалу навчальної дисципліни.

Навчальний день – складова навчального часу студента тривалістю не більше дев'яти академічних годин.

Навчальний курс – завершений період навчання студента протягом навчального року.

Навчальний план – навчальний документ, що визначає графік навчального процесу, перелік, послідовність і час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.

Навчальний посібник – навчальне видання, що частково або повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.

Навчальний процес – система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.

Навчальний семестр(лат. semestris – піврічний, від sex – шість і mensis – місяць) – складова навчального часу студента, що становить половину навчального року і закінчується підсумковим семестровим контролем.

Навчальний тиждень – складова навчального часу студента тривалістю не більше 54 академічних годин.

Навчально-дослідна робота – наукова робота студентів, передбачена навчальним планом.

Навчально-методичний посібник – навчальне видання з методики викладання навчальної дисципліни.

Навчально-наочний посібник – навчальне видання, яке містить ілюстративно-наочний матеріал, що сприяє вивченню і викладанню дисципліни, засвоєнню її змісту.

Навчання – основний шлях отримання освіти, процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками під керівництвом викладача. Це цілеспрямований, систематизований і організований процес формування і розвитку у соціальних суб'єктів якостей, необхідних для виконання будь-яких функцій. Діяльність учня по оволодінню соціальним досвідом і розвитку якостей, необхідних для успішного виконання соціальних функцій і вирішення життєвих завдань.

Наочність – те, що в навчальному процесі сприймається за допомогою зору.

Наукові засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – вимоги, які ставлять інші науки до методики викладання.

Науково-дослідна робота – наукова робота студентів, яка не передбачена навчальним планом і виконується ними з власної ініціативи.

Науково-педагогічні засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – вимоги, які ставить до методики викладання педагогіка як наука про виховання і навчання людини.

Науково-педагогічні працівники – особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.

Неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Нормативно-правові засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – норми, що містяться у правових актах і регулюють суспільні відносини у сфері вищої освіти.

Освіта – процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок.

Очна форма навчання – така форма навчання, де навчання здійснюється, як правило, з відривом від виробництва і основним акцентом на аудиторні заняття в умовах безпосереднього контакту учнів з викладачами і між собою.

Педагогічна система – сукупність педагогічних цілей, спосіб їх взаємозв'язку та співвідношення в них навчальних і виховних компонентів.

Педагогічна ціль – передбачуваний кінцевий результат навчально-виховного процесу.

Педагогічні засоби – джерела інформації та предмети (знаряддя), що безпосередньо використовуються у проведенні навчальних занять.

Педагогічні здібності – індивідуальні стійкі властивості особистості, що складаються в специфічної чутливості до об'єкта, засобів, умов педагогічної праці, створення продуктивних моделей формування певних якостей особистості.

Педагогічні працівники— особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю.

Підручник— навчальне видання, що містить систематизоване викладення змісту навчальної дисципліни, відповідає програмі дис­ципліни та офіційно затверджене як такий вид видання.

Підсумковий контроль – перевірка й оцінювання засвоєння сту­дентом знань, умінь і навичок, що здійснюється наприкінці навчаль­них семестрів або на завершальному етапі навчання.

Повна вища освіта– освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Поточний контроль – перевірка й оцінювання засвоєння студентом знань, умінь і навичок, що здійснюється протягом навчальних семестрів.

Пояснювально-ілюстративний метод викладання – метод викладання навчальної дисципліни, за якого студентам повідомляють знання у готовому вигляді, яку вони засвоюють і, за необхідності, відтворюються.

Практикум – навчальне видання, що містить практичні завдання і вправи, що сприяють засвоєнню пройденого.

Практичне заняття – форма організації навчального процесу, спрямована на закріплення теоретичних знань шляхом обговорення першоджерел і вирішення конкретних завдань, що проходить під керівництвом викладача.

Проблемна ситуація – інтелектуальне утруднення, яке полягає в тому, що наявних у студентів знань недостатньо для розв'язання поставленої викладачем пізнавальної проблеми.

Проблемний метод викладання – метод викладання навчальної дисципліни, який полягає у постановці і розв'язанні викладачем за участі студентів пізнавальних проблем.

Психолого-педагогічні засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – вимоги, які ставить до методики викладання педагогічна психологія як галузь психології, що досліджує психологічні проблеми навчання і виховання людини.

Публіцистика(лат. puhlicus – суспільний) – твори, присвячені актуальним проблемам і явищам поточного життя суспільства.

Рейтингова система – метод оцінки успішності студента в навчальному семестрі, що враховує сукупність всіх поточних показників його роботи. Підсумкова оцінка успішності студента за семестр з кожної дисципліни виводиться на основі підсумовування рейтингових балів, отриманих кожним студентом у всіх контрольних під час семестру, а також під час залікової та екзаменаційної сесії.

Реферат(нім. referat, від лат. refero – доповідаю, повідомляю) – стислий виклад змісту однієї або кількох наукових праць. Це письмова робота на певну тему, підготовлена відповідно до вимог, що пред'являються до написання наукової праці, на підставі вивчення твори класиків науки, документів, спеціальних досліджень, статистичних даних, статей та інших сучасних публікацій.

Робоча навчальна програма дисципліни – методичний документ, що містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

Розігрування ролей – найбільш простий вигляд імітаційного моделювання колективної діяльності. Використовується для вирішення планових, проектних і управлінських завдань.

Самовчитель – навчальний посібник для самостійного вивчення чого-небудь без допомоги керівника

Самостійна робота студентів – навчальна діяльність студентів у вільний від обов'язкових аудиторних занять час.

Семестровий диференційований залік – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань.

Семестровий залік – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях.

Семестровий іспит – форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з певної навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.

Семінар(лат. seminarium – розсадник) – навчальне заняття, яке полягає в розгорнутому обговоренні студентами під керівництвом викладача теми, що вивчається. Це форма організації навчального процесу, спрямована на колективне обговорення теоретичних і методичних питань курсу, головною метою якої є обговорення найбільш складних питань курсу, їх методичне та методологічне опрацювання.

Семінар у вигляді прес-конференції – форма занять, що складається із серії студентських доповідей по кожному пункту плану семінару, після виступу доповідачу ставлять запитання. При цьому мається на увазі, що для формулювання питання студенти-слухачі повинні мати певні знання з теми, попередньо вивчити відповідну літературу.

Семінар у вигляді теоретичної конференції – форма проведення занять, на якій обговорюються доповіді та реферати, проводиться нерідко не з однією групою, а з декількома або навіть з цілим потоком. Тема конференції береться не обов'язково із загального плану семінарів. Частіше вона ставиться як така після вивчення великої теми або після вивчення всього курсу даної дисципліни.

Семінар-диспут – форма занять, що проводиться в групі або на курсі, з дискусійних питань, які порушує в науковій літературі. При цьому одному доповідачеві доручається; викласти одну з існуючих точок зору, а іншому – іншу.

Семінари на матеріалах конкретних соціологічних досліджень – форма занять з винесенням на обговорення результатів конкретних соціологічних досліджень, здійснених самими студентами під керівництвом викладача. Використання матеріалів таких досліджень на семінарах дозволяє студентам при вивченні соціології краще відчути її практичну значимість, повніше пов'язати теоретичні положення з практикою.

Семінар-колоквіум (співбесіда зі студентами) – форма занять, що проводиться з метою з'ясування глибини знань студентів за додатковими темами, які не передбачені програмою, але викликають інтерес тієї чи іншої частини студентів; або мова йде про додаткових заняттях з якихось складних темах курсу, які залишилися не цілком засвоєними групою; або проведена з метою з'ясування знань студентів, які з тих чи інших причин не виступали на кількох останніх семінарах або пропустили їх. В останньому випадку колоквіум виглядає як своєрідний залік по пройдених тем.

Сесія – період навчання у вузі, коли акцент зміщується з процесу трансляції знань на контроль за їх засвоєнню.

Система кредитів (в літературі прийнято називати кредити заліковими одиницями) – системне визначення всіх основних аспектів організації навчального процесу на основі використання залікової одиниці (кредиту) як захід трудомісткості навчальної роботи, що виражає сукупність всіх складових, пов'язаних з організацією навчального процес.

Служба тьюторів (tutor – наставник, вихователь) – залучення викладачів (крім їх лекційної діяльності) і студентів-старшокурсників (у залік їх педагогічної практики) в якості консультантів та організаторів навчального процесу студентів.

Соціально-гуманітарні науки(лат. socialis – суспільний і humanitas – людство, людяність) – науки про суспільство як складові усієї багатоманітності гуманітарних наук.

Соціологічний турнір – форма занять, яка надає навчальному процесу змагальний характер, збуджує у студентів додаткову енергію і сприяє розвитку навичок інтелектуальної колективної діяльності та публічних виступів.

Стаття – науковий твір невеликого обсягу, розміщений у журналі чи збірнику.

Студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Тези доповіді (виступу)(грец. thesis – положення, твердження) – опубліковані до початку наукової конференції матеріали попереднього характеру, де викладено основні положення наукової доповіді (виступу).

Тест (від англ. Test – завдання, проба) – метод дослідження особистості, побудований на її оцінці за результатами стандартизованого завдання, випробування, проби з наперед визначеною надійністю і валідність.

Установча лекція – лекція, яка читається студентам заочної форми навчання за семестр до складення ними іспиту чи заліку з навчальної дисципліни.

Фактичний матеріал – педагогічний засіб викладання, який є інформацією про дійсні події і явища суспільного життя.

Факультет(нім. Fakultat, від лат. facultas – можливість) – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії.

Форма навчання – 1) форма організації навчального процесу (денна, вечірна, заочна, дистанційна); 2) форма навчального заняття (лекція, семінар, консультація тощо). Форма (від лат. Forma) – зовнішній обрис, зовнішній вигляд. У педагогіці під формою навчання прийнято розуміти те чи інше побудова, організацію навчального процесу, діяльності педагога і учня. Прийнято виділяти такі форми навчання: 1. фронтальну. У такій формі проводяться лекції; 2. групову (семінари, практичні заняття, навчальні ігри, тренінги, вправи та ін.); 3. індивідуальні (курсові, контрольні, дипломні роботи, індивідуальні завдання).

Хрестоматія(грец. chrestomatheia, від chrestos – корисний і manthano – навчаюсь) – навчальне видання літературно-художніх, історичних, наукових, мистецьких чи інших творів або їх частин, які є об'єктом вивчення певної навчальної дисципліни відповідно до офіційно затвердженої навчальної програми.