 |
|
Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
Морфологічні норми – це загальноприйняті правила вживання граматичних форм слів, що вивчає розділ мовознавства – морфологія.
Морфологічні норми:
1) У сучасній укр. літ. мові деякі іменники мають паралельні форми роду – чоловічого і жіночого: зал – зала, птах – птаха, санаторій – санаторія. Форми чоловічого роду є літературними, форми жіночого – розмовними.
2) Кожній змінюваній частині – іменнику, прикм., числ., займ., дієсл. – властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід дотримуватись.
3) У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення –ові, -еві (-єві) та –у, -ю,однак перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники є назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: директорові, деканові, товаришеві, Андрієві. Закінчення –у, -ю вживаються переважно для урізноманітнення форм, коли таких іменників кілька: студентові-математику.
4) Сучасній укр. мові невластива складена форма найвищого ступеня порівняння зі словом самий: самий більший, сама найкраща. Особливістю якісних прикметників вищого ступеня порівняння в укр мові є вживання їх в контексті з прийменниками від, за, ніж: Волга довша від Дніпра.
5) При дробових числівниках іменник має форму родового відмінка однини: одна третя кілограма(а не кілограмів).
6) Користуючись займенниками, слід враховувати те, щоб кожен із них точно вказував на потрібне слово. Неврахування цього часто утруднює розуміння змісту висловлювання.
Документ — основний вид ділового мовлення. Загальні вимоги до складання документів.
Документ - основний вид ділового мовлення, що містить інформацію, "зафіксовану на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі"22.
Документ - це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну силу. Юридична сила документа - це "властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і управлінські функції"23.
Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони - писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру.
Отже, вирізняють письмові та рукописні документи.
Письмовий документ - текстовий документ, інформація якого зафіксована будь-яким видом письма.
Рукописний документ - це письмовий документ, створений способом нанесення знаків письма власноручно.
Види документів визначають за такими ознаками:
^ найменуванням - заяви, листи, телеграми, довідки, службові записки, інструкції, протоколи та ін.;
^ походженням - службові (офіційні) й особисті.
Службові документи створюються організаціями, підприємствами та службовими (посадовими) особами, які їх представляють. Під посадовою особою розуміють особу, яка здійснює функцію представника влади або обіймає посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків.Службові документи оформлюються в установленому порядку.
Особисті документи створюють окремі особи поза сферою їх службової діяльності або виконанням службових обов'язків. До особистих належать також і ті документи, які містяться в приватному зібранні особи;^ місцем виникнення - внутрішні та зовнішні.
Внутрішні документи мають чинність лише всередині тієї організації, установи чи підприємства, де їх складено.Зовнішні документи є результатом спілкування установи з іншими установами чи організаціями;
^ призначенням - організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, щодо особового складу;^ напрямком - вхідні й вихідні.
Вхідний - це службовий документ, що надійшов до установи, вихідний - службовий документ, який надсилають іншій юридичній чи фізичній особі; формою - стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні).