Здавалка
Главная | Обратная связь

Особливості мови права.



Юридична мова має свої специфічні риси, традиції, правила, особливості логіки та функцій. Вони складаються під впливом юридичної сфери застосування як такої. Право, правова доктрина та практика значно впливають↵на мову, що використовується у правовій системі. Зокрема, істотний вплив на юридичну мову здійснює висока абстрактність права, офіційність, обов’язковість.

З іншого боку, мова права несе відбиток особливостей правових традицій окремої правової системи. Усталені риси юридичної мови є одним з критеріїв розмежування правових сімей сучасності.

Мова права має такі характерні ознаки: точність, чіткість, визначеність; ясність та зрозумілість; розумна стислість, інформаційна насиченість; конкретність; інформативно-зобовязальний характер; системність; логічність; об’єктивність; нейтральність; сталість; нормативність мовних засобів тощо.

Мова права характеризується такими ознаками: офіційність; повнота; раціональна стислість; вмотивованість; однозначність; достовірність; зобов’язально - інформативний характер; зрозумілість, точність і визначеність; системність; логічність; об’єктивність; нейтральність; стандартизованість; сталість; нормативність мовних засобів, тощо.

Мова в діяльності юриста виступає як носій інформації і як спосіб впливу. Вплив завдяки мови може бути різних типів: вплив людини на людину, людини на групу осіб, людини на аудиторію і ін. Мовну діяльність юриста можна класифікувати як мова усну та письмову, внутрішню і зовнішню, діалогічну і монологічну, буденну і професійну, підготовлену і непідготовлену.

Мова права має такі фукції:

- номінативна (ознайомлення з правовими реаліями і поняттями);

- гносеологічна (спосіб суспільно-правового розвитку та передавання юридичного досвіду);

- аксіологічна (надання правової та морально-етичної оцінки);

- комунікативна (можливість правового спілкування);

- культуроносна (вдосконалення та передавання спадщини правового знання та правової культури);

- естетична (лінгвістична довершеність юридичного тексту як еталон для усіх правових документів) [1]

Правове регулювання процесів документотворення та документообігу.

Білет 24

4. 2 Назва виду документа.
Розташовуєтьсязліваабопосерединісторінки. Є в усіх документах, крімлистів. Залежновідназвивстановлюється формуляр, структура тексту, особливостівикладу. Допомагаєкращомусприйняттю тексту, йогошвидкійобробці.

Реквізит 19. Заголовок до тексту документа.
Зазначенийреквізит є невід'ємноючастиною тексту документа, щооформляється на бланку абоаркушіпаперу формату А4 незалежновідйого виду і призначення (крімтелеграм, телефонограм, повідомлень та відповідей на листигромадян).
Цейреквізитмуситьвідбиватиголовнуідею текст, йогосмисловий аспект. Формуєтьсявін, як правило, за допомогоювіддієслівногоіменника у виглядівідповіді на запитання.
Наприклад:
наказ (про що?) про створенняпідрозділу установи; протокол(чого?) засіданняекспертноїкомісія; посадоваінструкція (кого ?) документознавця.
Якщо у документіпорушуєтьсякількапитань, заголовок формулюєтьсяузагальнено. Крапка в кінці заголовка до тексту не ставиться.
Мета створення заголовка - прискоритипроцесопрацювання документа і йогопроходження через структурніпідрозділи установи та службовихосіббезпосередньо до виконавця.
До початку виконання документа з йогозмістомознайомлюютьсязавідуючийканцелярією, референт, секретар та інші особи. Кожен з них не завждимає час повністючитати документ.
З'ясувати, про що в ньомуйдеться, їмдопомагаєсаме заголовок до тексту, який з цією метою й створюєтьсявиконавцем документа.
Перенесений на реєстраційнукартку (в базу даних) заголовок до тексту визначаєїї рубрику і тим самим даєзмогузнаходити та використовувати документ в періодйогоперебування в установі.
Заголовок до тексту має бути лаконічним, точним, максимально повнорозкриватизміст документа, граматичноузгоджуватись з йогоназвою. Якщоостаннійскладається на основіуніфікованоїформи, постійначастина заголовка, що входить у назвуформи документа, доповнюєтьсяінформацією, яка конкретизуєйогозміст.
Друкується заголовок до тексту малимилітерами через один міжрядковийінтервал (1/6 дюйма). Максимальна довжина рядка не повинна перевищувати 73 мм (33 знаки). Загальнийобсяг заголовка до тексту не повинен перевищувати 150 знаків (5 рядків машинописного тексту з довжиною рядка 28 друкованихзнаків).
Не рекомендуєтьсязавершувати рядок багаторядкового заголовка прийменником, сполучникомчичислівником; їхкращепереносити на наступний рядок.
У заголовку до тексту допускаєтьсяскороченняслів. При цьомунеобхіднодотримуватись правил скорочення й написанняскороченихслів та словосполучень, щовстановлені стандартом "Інформація та документація. Скороченняслів в українськіймові у бібліографічномусписі. Загальнівимоги та правила. ДСТУ 3582-97".
Допускається, як виняток, продовження заголовка до тексту при його великому обсязі до межі правого берега документа й розташовуватийого центровано над текстом.
Наприклад:
"Про вдосконаленнясистемиректорського контролю знань у підрозділахЄвропейськогоуніверситету в містіСевастополі та ДніпродзержинськуДніпропетровськоїобласті на 2013-2014 навчальнийрік ."

Відділяти заголовок від тексту необхіднотрьомаміжрядковимиінтерваламизверху та знизу.
Не прийняторозміщуватиназви (заголовки) складовихчастин тексту в нижнійчастиніаркуша, якщопід ними менше 5 рядківнаступного тексту. В цьомувипадку заголовок новоїскладовоїчастини тексту документа кращепочинати на наступномуаркуші.

БІЛЕТ 13







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.