Главная | Обратная связь

Самостійна та індивідуальна робота

Необхідно самостійно розв’язати три ситуації за вибором (крім ситуації 1). Контроль за виконанням завдання здійснюється на практичному занятті.

Студентам, яких цікавить розвиток західних фінансових теорій, пропонується написати реферат на теми:

1. Аналіз чутливості як метод визначення ризикованості проекту.

2. Модель Монте-Карло — поглиблений аналіз чутливості та «дерево рішень».

Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов. — М.: Олимп-Бизнес, 1997. — С. 234—240; 241—255.

Ситуації

Ситуація 1 (з розв’язанням)

Корпорація «Марвілл Той» використовує спеціальний верстат, куплений 2 роки тому. Амортизація нараховувалась прямолінійно, залишкова вартість становить 500 дол.; машина буде в експлуатації ще 6 років. Її поточна бухгалтерська вартість — 2600 дол. Верстат може бути проданий за 3000 дол., отже, річні амортизаційні витрати (2600 – 500) / 6 = 350 дол. Корпорація планує замінити верстат; новий коштуватиме 8000 дол., строк експлуатації — 6 років, залишкова вартість 800 дол. За прийнятою класифікацією верстат належить до 5-го класу, і на нього не поширюється право інвестиційного податкового кредиту. Нова машина дозволить збільшити випуск продукції, продаж зросте на 1000 дол. щорічно, операційні витрати знизяться на 1500 дол. у рік. Новий верстат потребуватиме збільшення товарно-матеріальних запасів на 2000 дол., стаття «Кредитори» має зрости на 500 дол.; компанія платить податок за ставкою 40 %, вартість капіталу 15 %.

Визначте, чи потрібно замінювати стару машину на нову.

Розв’язання:

1. Визначаємо нетто-грошові потоки в 0-му році.

ціна нового верстата — (8000)

продаж старого верстата — 3000

податок на проданий верстат — (160)*

зміни в оборотному капіталі — (1500)**

усього інвестицій—6600

*Ринкова вартість 3000 – 2600 = 400 · 0,4 = 160 — відновлення амортизації.

**2000 (зростання ТМЗ) мінус зростання кредиторів на 500 дол. = (1500).

2. Визначаємо поточні грошові потоки:

збільшення продажу — 1000

скорочення операційних витрат — 1500

Зростання доходів до сплати податків становитиме 2500 дол. Зростання доходів після сплати — 2500 (0,60) = 1500 дол.

3. Розраховуємо грошові потоки амортизації за 6 років щодо діючого та нового верстатів.

Грошові потоки	Роки
1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й
Новий верстат*
Старий верстат
Сальдо
Заощадження за сплати податків у разі прискореної амортизації**

* База 800, ставки амортизації за 5-м класом 0,2; 0,32; 0,19; 0,11; 0,06.

1-й рік — 8000 · 0,2 = 1600;

2-й рік — 8000 · 0,32 = 2560 і т. д.

** За ставки податку 40 % 1-й рік 0,4 · 1250 = 500; 2-й рік 0,4 · 2210 = 884 і т. д.

Наприкінці 6-го року компанія має відновити капітал, вкладений в оборотні кошти (1500 дол.) і отримати 800 дол. від продажу діючого верстата. Оскільки верстат повністю амортизовано, фірма виплатить податок 0,4 · 800 = 320 дол.

Зверніть увагу, що здійснюючи заміну обладнання, корпорація передбачила продаж старого верстата в кінці 6-го року. Цей продаж розглядається як «ціна шансу» (opportunity cost), тобто високий дохід за альтернативним типом інвестицій.

Необхідно також зрозуміти для себе, що в разі продажу старого верстата за залишковою вартістю корпорація не отримає податкової пільги, оскільки залишкова вартість дорівнюватиме балансовій вартості верстата в кінці 6-го року.

4. Складаємо схему руху грошових потоків за 6 років:

Грошові потоки
Нетто-інвестиції
Доходи після сплати податку
Заощадження за сплати податків за рахунок прискореної амортизації
Відновлення витрат на оборотний капітал
Залишкова вартість нового верстата в кінці 6 року
Податок на залишкову вартість							(320)
Оптимальний дохід у разі продажу старого верстата							(500)
Нетто-грошові потоки

5. Визначаємо нетто-дисконтовану вартість за ставкою 15 %:

Отже, проект заміни старого верстата на новий можна схвалити, оскільки сьогоднішня вартість грошових надходжень перевищує сьогоднішню вартість грошових витрат (NPV > 0).

Ситуація 2

Президент компанії Сміт Корпорейшн наказав фінансовому від­ділу вивчити можливість одержання нових вигод від придбання но­вої землерийної машини. Початкова ціна 50 тис. дол. і 10 тис. дол. знадобиться для її встановлення. Припустімо, що за системою амортизації землерийна машина належить до третього класу. Через три роки машину можна продати за залишковою вартістю за 20 тис. дол. У разі, якщо корпорація отримає машину, знадобиться збільшити оборотний капітал на 2 тис. дол. Передбачається, що нова машина прибутків не принесе, але зберігатиме 20 тис. дол. у рік на поточних витратах виробництва (головно, за рахунок скорочення оплати праці). Корпорація сплачує податок за ставкою 40 %, вартість капіталу — 10 %.

Визначте:

1) нетто-сьогоднішню вартість машини (NPV): 1-ша дія: визначаємо грошовий потік 0 року. 2-га дія: визначаємо операційні (поточні) грошові потоки 1-го, 2-го і 3-го років. 3-тя дія: визначаємо грошові потоки наприкінці 3-го року. 4-та дія: визначаємо NPV, дисконтуємо грошові потоки за ставкою 10 %;

2. За вартості капіталу в 10 % чи вигідно купувати машину? Використовуйте ставки амортизації за третім класом за системою ACRS: 1-й рік — 33 %; 2-й рік — 45 %; 3-й рік — 15 %.

Ситуація 3

Вибір інвестиційного проекту. Компанії з виробництва електроніки запропоновано два інвестиційні проекти — проект Х і проект Y, кожний з яких коштує 10 000 дол. Передбачається, що ціна капіталу за проектами однакова і становить 12 %. Очікувані грошові потоки за проектами:

Рік	Проект X	Проект Y
	(10 000)	(10 000)

Визначте:

1) період окупності, нетто-сьогоднішню вартість (NPV), внутрішню ставку прибутку (IRR) за проектами Х та Y;

2) який із проектів може бути прийнятий за умови, що вони незалежні?

Ситуація 4

Вибір інвестиційного проекту. Корпорація N має намір для розширення своїх виробничих потужностей вибрати кращий із двох взаємовиключних проектів. Початкові витрати та інші дані наводяться нижче. Обидва проекти розраховані на п’ятирічний термін.

Дані за грошовими потоками	Проект
А	Б
Початкові інвестиції		100 000
Нетто-грошові потоки податкових амортизаційних пільг і податки (щорічно з 1 по 5)	33 300	52 500
Ставка амортизації, %
Ставка податку, %
Залишкова вартість у кінці 5-го року
Очікувана ставка прибутку, %

Визначте:

1) період окупності проекту А і Б;

2) чисту сьогоднішню вартість за кожним проектом;

3) індекс прибутковості за кожним проектом;

4) який проект варто прийняти?

Ситуація 5

Аналіз нового інвестиційного проекту. Корпорація А вирішує питання про придбання високопродуктивної машини для заміни старої, використовуваної в даний час.

Якщо рішення буде позитивним, нову машину (ставка амортизації 20 %) може бути куплено за 130 000 дол., її встановлення обійдеться корпорації в 10 000 дол. (які будуть капіталізовані). Стару машину (амортизаційна ставка 20 %) може бути продано за 40 000 дол.

Якщо нової машини не буде придбано, то очікується, що стара діятиме 5 років, її залишкова вартість становитиме 5000 дол. Строк експлуатації нової машини лише 5 років, після чого її може бути продано за 15 000 дол. Якщо нову машину буде куплено, то очікується зростання доходів корпорації на 20 000 дол. щорічно і скорочення витрат виробництва на 5000 дол. в рік. Існуватиме потреба в збільшенні оборотного капіталу на 5000 дол. Вартість капіталу корпорації — 10 %, податкова ставка — 40 %. Припустімо, що поточних збитків не буде, зміни структури капіталу під час продажу і купівлі машин не відбудеться.

Визначте:

1) початкові витрати (0-й рік), поточні грошові потоки за
5 років.

2) нетто-сьогоднішню вартість за проектом.

3) на основі нетто-сьогоднішньої вартості визначіть, чи слід робити заміну старої машини.

Ситуація 6

Аналіз нового інвестиційного проекту. Корпорація з обробки деревини вирішує питання про випуск нової продукції, який потребуватиме додаткових інвестицій у 10 млн дол. на купівлю землі, 15 млн на придбання будівель (клас 6,10 %), 20 млн на придбання нового обладнання (клас 10,30 %). Амортизовані активи об’єднані в пули. Проект має принести корпорації 20 млн дол. доходів і 8 млн дол. витрат щорічно (1—5 роки). На 6-й рік землю може бути продано за 15 млн дол., будівлі — за 10 млн, обладнання повністю амортизується. Корпорація платить податок за ставкою 46 %, очікувана ставка прибутку 12 %.

Визначте нетто-сьогоднішню вартість проекту за очікуваної ставки доходу ринку; обґрунтуйте можливість інвестицій у даний проект.

Ситуація 7

Оцінка прибутковості конвеєрної системи. Корпорація з виробництва жувальної гумки експлуатує конвеєрну систему, яка забезпечує реалізацію продукції на 600 тис. дол. у рік. Операційні витрати становлять 260 тис. дол. Вартість конвеєрної системи — 900 тис. дол., вона експлуатується 6 років, її залишкова вартість 60 тис. дол. Використання цієї системи збільшило інвестиції в працюючий капітал на 100 тис. дол. Активи корпорації об’єднані в укрупнені статті (пули), куди входить конвеєр. Амортизаційна ставка дорівнює 20 %, податкова ставка 40 %. Вартість капіталу — 12 %.

Визначте:

1) нетто-сьогоднішню вартість;

2) індекс прибутковості.

Питання для самоперевірки знань

1. Як ви розумієте категорію «бюджетування капітальних вкладень» з теоретичної та прагматичної точок зору?

2. Назвіть основні методи економічного обґрунтування вибору проекту.

3. Наведіть формулу для визначення періоду окупності інвестицій, дайте її економічне обґрунтування.

4. Наведіть формулу індексу прибутковості інвестицій. Поясніть, чому вона зворотна до формули визначення періоду окупності.

5. Наведіть формулу внутрішньої ставки доходу, поясніть її економічну природу.

6. Наведіть формулу нетто-сьогоднішньої вартості, поясніть її економічну природу.

Тема 6. Оборотний капітал корпорації

Треба знати зміст категорій «оборотний капітал корпорації» та «чистий оборотний капітал», який обчислюється відніманням від суми поточних активів суми поточних пасивів. Слід знати, що управління оборотним капіталом передбачає прийняття рішень і за поточними активами, і за поточними пасивами.

Необхідно засвоїти структуру поточних активів і поточних пасивів, економічні умови, що впливають на ефективність оборотного капіталу.

Далі слід опанувати окремі статті поточних активів, їх призначення та зміст.

Стаття «Грошові кошти» становить зазвичай від 1,5 до 9 % усіх активів. Для підвищення ефективності управління грошовими коштами складається касовий бюджет. У ньому плануються (на півроку наперед, помісячно, потижнево) всі надходження за реалізовану продукцію. З іншого боку, сюди включаються всі витрати (заробітна плата, дивіденди, податки, платежі за рахунками). На кінець строку виводиться сальдо; якщо воно від’ємне, то корпорація оформлює короткостроковий кредит, у разі позитивного сальдо суми можуть бути спрямовані на погашення боргів, на депозити тощо. Корпорації здійснюють певну політику щодо прискорення припливу грошових коштів за реалізовану продукцію. Застосовуються такі методи: попереднє узгодження дебетування (списання) банківських рахунків покупця, використання чеків, централізація грошових платежів, використання перевідних векселів.

Треба розумітися на категорії «компенсаційний залишок» — мінімальний залишок коштів на рахунку, якого від фірми вимагає банк для оплати банківських послуг.

Стаття «Вкладення в ринкові цінні папери» — 1—2 % активів. Сучасна корпорація не тільки є емітентом на фінансовому ринку, а й інвестором; вона формує власний портфель цінних паперів. Мета цього — зниження статті «Грошові кошти» та придбання ліквідних активів.

Стаття «Дебітори» — 20 % активів. Сучасні корпорації збільшують цю статтю; спостерігається тенденція зростання продажу в кредит. Слід розуміти, що ефективне управління дебіторською заборгованістю сприяє збільшенню прибутку, тому корпорація проводить певну кредитну політику, яка стосується визначення стандартів кредитоспроможності покупця, умов торгівлі, умов інкасації, застосування факторингу (продажу прав на стягнення дебіторської заборгованості.

Стаття «Товарно-матеріальні запаси» — 20—25 % активів, у корпорацій у торговельній галузі — до 40 %. Потрібно знати склад статті, зміст моделі економічно обґрунтованого обсягу замовлення, метод контролю (ще має назву АВС), вплив інфляції на визначення запасів товарно-матеріальних цінностей.

Особливу увагу слід приділити проблемі визначення джерел короткострокового фінансування оборотного капіталу. Приріст оборотного капіталу (оборотних фондів) фінансується одночасно із приростом основного капіталу через довгострокове фінансування. Поточні потреби покриваються за рахунок залучення і використання короткострокових джерел. До них належать: торговельний (комерційний) кредит, що його надають постачальники; короткострокові позички комерційних банків; емісія короткострокових фінансових інструментів.

Використання комерційного кредиту формує статтю поточних пасивів — кредиторську заборгованість, тому корпорація має постійно підтримувати свою «кредитну честь», бути надійним платником під час повернення заборгованості. Необхідно вивчити формули для обчислення ціни торговельного кредиту.

Слід усвідомити, що стаття «Кредитори» в пасивах відповідає статті «Дебітори» в активах; формуються два зустрічні кредитні потоки. Політика корпорації має бути спрямована на зниження нетто-заборгованості.

Окрім комерційного кредитування корпорації використовують банківський кредит. Треба знати види банківських позичок: незабезпечена позичка, забезпечена позичка, кредитна лінія, автоматично поновлюваний кредит, овердрафт. Запам’ятайте формулу обчислення процентної ставки за банківським кредитом:

.

У знаменнику 1 — ставка компенсаційного залишку.

Фірма може також використати вексельний кредит, тобто облік своїх векселів у комерційному банку. Обліковий процент обчислюється за формулою:

,

де N — номінал векселя, Р — ціна купівлі векселя банком, t — строк, що залишився до настання платежу за векселем.

У Великобританії клірингові банки широко застосовують факторинг. Корпорації можуть також використовувати позички під урядові гарантії.

Великі кредитоспроможні корпорації емітують комерційні папери, які за своєю суттю є векселями. Корпорації випускають так звані прямі папери та розміщують їх на грошовому ринку. Корпорація може звернутися до дилера, який випускає цінні папери. Переваги цього способу фінансування полягають у відносній дешевизні грошових коштів, що залучаються, оскільки не потрібно компенсаційного залишку, як за банківського кредитування.

Практичне заняття

1. Відповіді на запитання викладача.

2. Розв’язання з допомогою викладача ситуацій 1, 3.

Самостійна та індивідуальна робота

Для самостійного розв’язання студентам пропонується ситуація 2 або 4 (на вибір).

Теми рефератів

1. Кредитна політика корпорації.

2. Касовий (грошовий) бюджет корпорації.

Майерс С., Брейли Р. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. — М.: Олимп-Бизнес,1997. — С. 823—872.

Перар Ж. Управление финансами: с упражнениями: Пер. с фр. — М.: Финансы и статистика, 1999. — С. 127—141.

Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ, 1986. — С. 214—230.

Росс С., Вестерфилд Р., Джордан Б. Основы корпоративных финансов. — М.: Лаборатория базовых знаний, 2000. — С. 529—536; 536—539.

Ситуації

Ситуація 1

Компанія Х продає товари на таких умовах: «1/30, чисті 60». Компанія Y купує товари на загальну суму 1000 дол.

Визначте:

1) яку суму компанія Y може відрахувати з рахунка, якщо вона сплачує на 30-ту добу;

2) якою є ефективна річна ставка процента, якщо компанія Y сплачує в домовлену дату, а не на 30-ту добу;

3) що, на вашу думку, буде робити компанія Х — вимагати швидкого або тривалого платежу за таких умов:

а) товари, що швидко псуються;

б) товари не підлягають швидкому перепродажу;

в) товари продаються високоризиковій фірмі.

Ситуація 2

Ми можемо мати кошти, які не приносять процентів, або інвестувати ці кошти в цінні папери з процентною ставкою 8 %. Цінні папери неможливо продати в короткий термін, тому ми повинні поповнювати дефіцит грошових коштів через відкриття кредитної лінії в банку, процент за якою становитиме 10 %. Визначте, більше або менше доведеться інвестувати в цінні папери, якщо:

1) ми не впевнені в майбутніх потоках грошових коштів;

2) процентна ставка за банківськими позичками зросте до 11 %;

3) процентна ставка за цінними паперами та процентна ставка за банківськими позичками зростатимуть однаково;

4) під час перегляду прогнозу потреб у грошових коштах з’явився висновок, що вони зменшаться.

Ситуація 3

Магазин Х щорічно продаватиме 200 примірників книжок певного найменування. Витрати на зберігання запасів цих книжок зросли до 2 грош. од. на одиницю на рік, тоді як витрати на замовлення залишились постійними — 2 грош. од. на замовлення.

Визначте:

1) якими є граничні витрати на зберігання для більшої кількості одиниць у замовленні;

2) в якій точці граничні витрати на зберігання дорівнюватимуть граничному зниженню витрат на замовлення;

3) яку кількість замовлень на рік має зробити магазин;

4) яким є оптимальний розмір замовлення.

Ситуація 4

Аналітик передбачає мільйонний дефіцит грошових коштів на найближчий квартал. Однак імовірність цього дефіциту грошових коштів становить лише 50 %. Згідно із прогнозом існує 20 %-на ймовірність того, що в компанії взагалі не буде дефіциту, та 30 %-на ймовірність, що для компанії знадобляться 2 млн грош. од. на короткострокове фінансування.

Компанія може одержати 90-добову незабезпечену позичку під 1 % на місяць або відкрити кредитну лінію, сплачуючи 1 % на місяць від одержаної суми з додаванням до неї обов’язкового збору в розмірі 20 тис. грош. од. За будь-якого із цих способів є обов’язковим розміщення компенсаційного залишку в розмірі 20 % для підтримання позички. Якщо тимчасово вільні кошти можна реінвестувати під 9 %, яке з цих джерел залучення коштів є дешевшим?

Питання для самоперевірки знань

1. Дайте визначення понять «оборотний капітал» і «нетто-оборотний капітал».

2. Назвіть основні статті поточних активів та поточних пасивів.

3. Чому для управління оборотним капіталом необхідно прий­мати рішення як щодо поточних активів, так і щодо поточних
пасивів?

4. Якими є джерела фінансування приросту оборотного капіталу для поточних потреб?

5. Як ви розумієте поняття «касовий бюджет»?

6. Назвіть способи, що застосовуються для прискорення припливу коштів за реалізовану продукцію.

7. Для чого потрібний компенсаційний залишок?

8. Перелічіть методи залучення короткострокових джерел для фінансування товарно-матеріальних запасів.

9. Назвіть основні методи банківського кредитування оборотного капіталу.

Тема 7. Корпорація на фінансовому ринку

Корпорація — один з найактивніших суб’єктів фінансового ринку; вона відіграє на ньому роль як великого емітента цінних паперів, так і роль інвестора, вкладаючи свої вільні кошти в цінні папери, що обертаються на ринку. У корпорації емісійна діяльність превалює над інвестиційною, тому вона є нетто-пози­чальником на фінансовому ринку. Це основоположний принцип теми, який слід твердо засвоїти.

Корпорація активно функціонує в усіх сферах фінансового ринку — на фондовому та грошовому ринках, на ринку банківських позичок. На фондовому ринку вона емітує довгострокові або безстрокові цінні папери з метою фінансування довгострокових проектів розвитку, на грошовому — короткострокові цінні папери для фінансування поточних потреб оборотного капіталу, на ринку банківських позик корпорація є позичальником короткострокового (інколи середньострокового) капіталу з метою покриття поточних потреб у оборотному капіталі.

Нові випуски цінних паперів корпораціями в США характеризуються двома тенденціями: по-перше, переважанням облігацій над акціями (у 80—90-ті рр. в США це співвідношення становило 85:15); по-друге, високою часткою емісій фінансових корпорацій та корпорацій, що працюють з нерухомістю (у США частка названих корпорацій за облігаціями становить 45—76 %, за акціями 34—55 %). Це становище свідчить про розширення посередницької фінансової діяльності корпорацій на фінансовому ринку.

Треба знати економічне значення розвитку ринку акцій як ринку, на якому відбувається рух акціонерного капіталу, його переміщення в нові галузі, що бурхливо розвиваються.

Необхідно розуміти сутність основних показників розвитку ринку акцій: по-перше, це капіталізація, тобто поточна вартість акцій на фондовому ринку, показник активності ринку; по-друге, частка капіталізації у ВВП, відношення до валового внутрішнього продукту; по-третє, частка емісій акцій у фінансуванні капітальних вкладень, тобто роль акцій у нагромадженні капіталу та економічному розвитку.

З курсу «Фінансовий ринок» треба згадати такі категорії, як «первинний ринок» і «вторинний ринок», а також способи первинного розміщення — публічний (відкритий) продаж, розміщення через інвестиційні банки як посередників, через фондову біржу. Слід також згадати особливості первинного розміщення цінних паперів у США, причини розвитку позабіржового ринку, його особливості.

Під час опанування курсу «Фінанси зарубіжних корпорацій» ці категорії належить застосовувати відповідно до фінансових потреб корпорації.

Особливу увагу слід приділити емісіям цінних паперів, які пов’язані зі злиттям, поглинанням та приватизацією державних компаній. Процеси поглинання та злиття, характерні за своєю сутністю для ринкової економіки, в останнє десятиріччя значно загострилися. Відбуваються злиття найбільших компаній всередині країни, транснаціональних компаній та банків, у результаті чого утворюються надмонополії.

Фінансові аналітики США підкреслюють, що з початку 90-х рр. біржовий оборот за акціями почав швидко зростати, дві третини цього обороту можна віднести на рахунок зростання активності поглинань.

Злиття корпорацій може відбутися за згодою, після офіційної пропозиції про купівлю фірми, при цьому корпорація, яка поглинає, має розмістити в пресі оголошення про купівлю контрольного пакета акцій (а інколи й усіх акцій корпорації, що обертаються на ринку).

Потрібно знати, як відбувається процес поглинання: купівля акцій компанією, яка поглинає, відбувається за рахунок заново випущених акцій, що передаються старим акціонерам. У такий спосіб акціонери поглиненої компанії стають співвласниками компанії, яка поглинає.

Треба підкреслити, що Комісія з цінних паперів та бірж контролює процеси злиття та поглинання. Наприклад, у США, Великобританії в разі придбання інвесторами 5 % акцій однієї компанії фінансовий посередник, що здійснює цю операцію, повинен повідомити про це в Комісію, відповідній біржі та компанії, чиї цінні папери скуповуються. Бажано орієнтуватися в методах захисту корпорацій від поглинання: «золоті парашути», «отруєні пігулки», захист Пек-Мена («кращий захист — напад»).

Слід звернути увагу на те, що негативне ставлення до злиттів та поглинань, яке існувало раніше, змінюється на краще. Поширюється думка, що поглинання може бути ефективним завдяки застосуванню нових технологій. Воно йде на користь акціонерам у тому разі, коли формуються сучасні виробничі структури, а фондовий ринок приймає нові акції, відбувається так званий синергічний ефект (2 + 2 = 5). Також не треба забувати, що після злиття нова компанія отримує податкові пільги.

Потрібно знати про нові фінансові інструменти, що з’явилися на фінансовому ринку у зв’язку з поглинаннями. У США — «сміттєві» облігації (junk bonds); їх у кінці 70-х рр. почали випускати дрібні, але швидко зростаючі компанії для створення фондів для поглинання. Зі зрозумілих причин біржовий ринок їх не прий­няв, але поступово ці облігації перетворились у високоліквідні цінні папери, які приносять високі доходи. Але у 80-х рр. виявилися слабкі сторони цього фінансового інструменту, які призводять до зростання пасивів та погіршання коефіцієнта боргу, зростання процентних платежів за боргом. Економічна криза 1989 р. лише підсилила ці процеси. У банку, що провадив операції з цими облігаціями, були виявлені порушення, шахрайство; вони втратили попит та різко знецінилися. Хто ж, на вашу думку, найбільше постраждав від запровадження цих фінансових інструментів? На початок 1989 р. 30 % «сміттєвих» облігацій було у власності страхових компаній, 30 % — взаємних фондів та 15 % — пенсійних фондів. У кінцевому підсумку кошти та доходи на них утратили, як завжди, дрібні інвестори — вкладники й учасники згаданих фондів і компаній.

Являє інтерес порядок випуску акцій, пов’язаний із приватизацією державних компаній. Потрібно знати, що в країнах з ринковою економікою закінчується приватизація державної власності, яка проводилася протягом 15 років. Вона мала на меті такі цілі: дерегулювання економіки, ліквідація державних монополій у галузях інфраструктури та створення мобільних та менш капіталомістких підприємств, розширення кола власників акцій та ін.

У Великобританії приватизацію найбільших державних компаній («Бритіш петролеум», «Бритіш телеком» та ін.) уряд здійснював через відкритий продаж контрольних пакетів акцій, якими він володів. Акції продавалися за ціною, що перевищувала номінал у 4—5 разів, на виплат не тільки на Лондонській фондовій біржі, а й на інших світових біржах. Кількість акціонерів зросла, так, у «Бритіш петролеум» їх налічується 2,3 млн осіб. Однак уряд не втратив повністю контролю над колишньою власністю, оскільки одна привілейована акція номіналом 1 ф. ст. має спеціальні права та належить номінальному інвестору — Міністерству фінансів. Ця акція у фінансовій літературі називається «золотою», вона дає власникові право вето на рішення зборів акціонерів з низки важливих питань.