 |
|
Формування корпоративної культури: цінності і традиції колективу.
Корпоративна культура у системі управління персоналом підприємства повинна розглядатися як стратегічний інструмент, що дозволяє орієнтувати усі його підрозділи та усіх працівників на загальні цілі, підвищувати ініціативу персоналу, забезпечувати відданість загальній справі, полегшувати спілкування.
Корпоративна культура – це добре сформована система керівних переконань, принципів і технологій у життєдіяльності підприємства.
Корпоративна культура формується на базі організаційної культури. Вона повною мірою пояснює усі складові управління підприємством: стратегію, цілі, ринкові ніші, стан продуктивності праці, якості товарів, відношення до споживачів, конкурентів і т.д.
Сутність корпоративної культури у системі управління персоналом підприємства визначають:
• загальнолюдські цінності, сполучення інтересів персоналу (співробітництво, новаторство, довіра і т.д.) з корпоративними інтересами (підвищення конкурентоспроможності, завоювання ринкової ніші і т.д.); реальні ринкові вимоги до управління підприємством (пріоритет споживача, якість роботи та ін.) і вимоги до персоналу (відданість підприємству, акцент на почутті спільності, причетності до загальної справи підприємства та ін.).
Метою корпоративної культури є формування поведінки персоналу, що сприяє досягненню цілей підприємства.
Для досягнення даної мети в процесі управління персоналом підприємства необхідно вирішувати наступні задачі:
• розвиток у персоналу почуття причетності до справ підприємства;
• заохочення залучення персоналу у спільну діяльність на благо підприємства;
• зміцнення стабільності системи соціальних відносин; підтримка індивідуальної ініціативи працівників;
• надання допомоги персоналу в досягненні особистого успіху; створення атмосфери єдності менеджерів і персоналу у підприємстві;
• делегування відповідальності;
• зміцнення корпоративної родини (поздоровлення персоналу із сімейними, трудовими святами, подіями і т.д.).
У цій роботі величезна роль приділяється менеджерам, їхній організаційній культурі та вмінню працювати з персоналом. Керівництво корпоративною культурою у підприємстві здійснює, насамперед, весь менеджерський склад на принципах безперервності і тривалого впливу.
Як об'єкт вивчення і управління корпоративна культура:
• регулює поведінку працівників;
• є соціальною, тому що на процес її формування впливають працівники підприємства;
• є багатогранною;
• є результатом дій та думок персоналу;
• здатна змінюватися;
• усвідомлено або неусвідомлено сприймається всіма працівниками;
• мас багато традицій, тому що проходить певний історичний процес розвитку;
• знаходиться в постійному розвитку.
Сила корпоративної культури – це характеристика, що описує її стійкість та ефективність у протистоянні іншим тенденціям.
Сила корпоративної культури підприємства визначається за допомогою наступних показників:
1) товщина корпоративної культури
2) розділюваність корпоративної культури
3) ясність пріоритетів корпоративної культури
У тих підприємствах, де керівник розуміє і приймає корпоративну культуру, є спеціальні підрозділи, що відповідають за:
• розробку програм корпоративної культури, їхнє впровадження,
• контроль, реалізацію;
• впровадження у свідомість персоналу вищих цінностей підприємства;
• створення у підприємстві сприятливої атмосфери для сприйняття корпоративної культури;
• формування лояльності персоналу до керівників підприємства; розробку нормативних принципів поведінки персоналу;
• формування системи цінностей і мотивації персоналу, необхідних для забезпечення успішної діяльності підприємства;
• розвиток у персоналу вигідної для підприємства економічної і соціальної поведінки.
4.Психологічні та лідерські якості керівника
Якості особистості керівника — найстійкіші характеристики, що мають вирішальний вплив на управлінську діяльність.
У психологічному аспекті вони залежать від характеру, структури, спрямованості, досвіду, здібностей особистості, умов праці.
Найчастіше виокремлюють такі обов'язкові для управлінця якості:
1. Компетентність (кожен керівник має знати, як виконувати свою роботу на високому професійному рівні).
2. Висока відповідальність, особиста гідність.
3. Відчуття нового та вміння йти на розумний ризик, творчо розв'язувати проблеми, сміливість у прийнятті рішень.
4. Гнучкість, розуміння ситуації, гостре сприйняття нових потреб, відчуття часу, подій.
5. Висока працездатність, постійне прагнення бути кращим і робити все якнайдосконаліше.
6. Комунікабельність, здатність установлювати контакти.
7. Увага до підлеглих.
Усі ці якості мають інтегральний характер, адже містять у своєму складі простіші компоненти. Наприклад, здатність творчо розв'язувати проблеми залежить від загального складу особистості, типу мислення, інтуїції тощо. Якості і риси керівника умовно можна класифікувати на психологічні, інтелектуальні, професійні та соціальні.
Серед особистісно-ділових, професійних якостей керівника вчені виокремлюють головні й важливі. Головними якостями є компетентність і комунікабельність.
Компетентність. Вона стосується особистісних рис, умінь і навичок, закорінених у раціональну (інтелектуальну) сферу особистості.
Компетентність керівника — наявність у керівника спеціальної освіти, широкої загальної й спеціальної ерудиції, постійне підвищення ним своєї науково-професійної підготовки.
Компетентність передбачає системність мислення (практичний розум, швидкість входження в проблему, здатність передбачати різні варіанти виходу із ситуації, винахідливість) та наявність організаторських якостей, (уміння підбирати, розставляти кадри, планувати роботу, забезпечувати чіткий контроль).
Організаторські якості є наслідком вияву певних психологічних властивостей особистості, до найважливіших з яких належать:
— психологічна
— здатність заряджати своєю енергією інших людей, активізувати їх;
— критичність та самокритичність (уміння бачити недоліки у своїх діях та вчинках підлеглих);
— психологічний такт
— вимогливість (здатність ставити адекватні вимоги залежно від ситуації);
— схильність до організаторської діяльності.
Комунікабельність. Маючи певний зв'язок із вродженими задатками особистості, вона є тим феноменом, який формується, розвивається у процесі її життєдіяльності.
Комунікабельність керівника (лат. communico — з'єдную, повідомляю) — риса особистості, яка виявляється у здатності до встановлення контактів, спілкування, товариськості.
Керівники з розвинутими комунікативними якостями мають значний запас стратегій спілкування, уміють взаємодіяти з представниками різних груп. Усе це вимагає знання особливостей груп, їхніх інтересів, цінностей, етнопсихологічних особливостей. Уміння спілкуватися залежить від природних можливостей, спрямованості активності, ділової чарівності, намагання домінувати чи співпрацювати у процесі спілкування, адаптивних якостей, поведінки в екстремальних ситуаціях (конфлікти, погрози тощо).
До важливих особистісно-ділових, професійних якостей керівника за цією класифікацією зараховують:
1. Стійкість до стресу (здатність протистояти сильним негативним емоціогенним впливам, що викликають високу психічну напругу).
2. Морально-етичні якості (чесність, порядність, принциповість тощо).
3. Підприємницькі якості (уміння передбачати і швидко оцінювати ситуацію, активність, здатність до виваженого ризику тощо).
Необхідність діяти за організаційної багатоманітності, невизначеності, взаємозв'язку соціально-економічних явищ, постійного оновлення продукції, технологій, каналів взаємодії, стратегічного і тактичного мислення, потребує від керівників уміння інтегрувати різні аспекти діяльності, гнучкості розуміння співробітників, здатності бути лідером групи й ефективно працювати у її складі, бачення ключових чинників ефективності різних типів організацій і стратегій управління.
Яким би компетентним, досвідченим не був керівник, він не має права зупинятися у своєму розвитку, оскільки це матиме наслідком не лише його неадекватність діловій ситуації, а й зниження конкурентоспроможності організації.