Особливості східного рабства
1. Основна сфера економічного життя (сільське господарство) залишалося поза рабовласницьким виробництвом. Праця рабів в обробітку землі використовувалася частково в царських і храмових господарствах. 2. Основною продуктивною силою в первинній галузі виробництва (сільському господарстві) виступали селяни-общинники. Між державою і общинниками-землеробами склалися відносини підданства. Було навіть “відомство постачальника людей“ із ув’язненням – з числа тих, хто ухилявся від повинностей. 3. Раби, як правило, належали державі. Джерелами рабства були: війни та борги. 4. Використання рабської праці мало малопродуктивний характер. Це обслуговування рабовласників, будівництво пірамід, палаців та грандіозних іригаційно-зрошувальних систем. 5. Східне рабство не було класичним. Тут перепліталися общинні та рабовласницькі елементи. 6. Формується традиційне господарство (первинна галузь – сільське господарство), яке існувало до с. XVI ст. 7. Поступово складався так званий азійський спосіб виробництва, з безперечною участю держави в економічних процесах, на основі тотожності, неподільності влади та власності (т.з. східний тоталітаризм). Іслам Це одна зі світових релігій, викладена в Корані, в основі якої одкровення Аллаха, які тривали 33 роки і які слухав пророк Мухамед, котрий не знав грамоти (а це – інтуїція). Батьківщина ісламу – Аравійський півострів, який посідав стратегічно важливе місце у зв’язках Індії і Китаю з Європою та Африкою. Це великий торговий шлях, де переплелися найважливіші родоплемінні звичаї, традиції ізольованої пустелі (звідси ідея єдинобожжя – Аллах єдиний). Тут немає уряду, не існує законів – лише племінні звичаї і традиції. Кровопролиття, убивство невинних людей – звичайне явище. Потреби щоденного життя (нормальна їжа, одяг, ласощі) мешканцям тих місць були невідомі. Раціоналізм ісламу найефективніше виявився у вченні про загробне життя. Лише там ти можеш реалізувати справедливість, чесність, доброту, там тобі гарантоване вічне життя, сповнене радощами і насолодою. То чи варто ризикувати вічністю заради коротких миттєвостей земного життя? У перекладі з арабської “іслам” означає підкорення, слухняність. Звідси цілковита покірність перед Аллахом.Бог – творець і правитель Всесвіту. Людина, яка визнає творця, вбачає в ньому господаря, чесно й добросовісно підкоряється його законам і приписам і є істинним мусульманином. Аллах великий, Аллах дав, Аллах узяв. Людина, котра заперечує існування Бога, неспроможна бачити очевидне, дане йому від природи, – Бога. Аллах забороняє лихварство, тому склалася “ісламська економіка”, банківська кредитна діяльність із власними особливостями. У світі повинні панувати мир, справедливість, добро, тут немає місця для експлуатації та рабства, тут панує священна довіра до Бога. І водночас існує ісламський фундаменталізм – відображення агресивного ісламського світу в його прагненні до всесвітнього Халіфату [58].
Історико-економічне
Людина з’являється на теренах України майже 1,5 млн р. до н. е. Найдавнішими палеолітичними стоянками є: Королеве, Рокосів на Закарпатті, Лука-Врублевецька на Дністрі, Амвросіївка на Донбасі. Від VI – до III тис. до н. е. в умовах неолітичної революції на Українських землях формується могутня трипільська культура, носіями якої були осідлі землеробські племена індоіранської групи народів. Територія, яку вони займали, – це Карпати, П. Буг, Подніпров’я, Волинь, Степове Причорномор’я. Проживали в сільських городищах (1,5 тис. в Україні), протомістах з колорадіальною системою забудови (20 таких міст, найбільше Майданецьке поселення до 400 га). Господарство носить відтворювальний характер. Основними галузями господарства були:хліборобство, тваринництво, гончарство, ткацтво. Формується наземний транспорт (віз, сани, лижі, волокуша). У виробництві використовували вдосконалені знаряддя праці сучасного типу, зокрема: дерев’яні мотики з крем’яними наконечниками; рало, кістяні й крем’яні сокири, серпи, коси; сверла, пили; застосовували шліфування; для виготовлення борошна використовували зернотерки (просорушка). Трипільські племенапершими на території України вступили в добу використання металів. Високого рівня досягли мистецтво оздоблення, вимальовування приміщень, писанок, а також гончарство, килимарство, різьбярство. На основі господарської діяльності сформувалася духовна культура та релігійні уявлення. Розвиток спеціалізованого будівництва та землеробської діяльності забезпечував високий рівень математичних та астрономічних знань. Трипільці першими створили чіткий сонячний календар з відповідними циклами землеробських робіт. Наслідком неолітичної революції стала досить розвинена система товарообміну. Торгували з остготськими племенами, народами Балкано-Дунайського регіону. В обмін на продукти сільського господарства трипільці отримували коней, кераміку, мідну руду. Із входженням у добу використання металів у праслов’янських племен зростає продуктивність сільського господарства, використовуються мідно-бронзові, а згодом і залізні знаряддя праці. Відбувається остаточний поділ: від сільського господарства відокремилося громадське ремесло. Утверджується відтворювальний характер життєдіяльності: хліборобство, придомне стійлове та кочове тваринництво, птахівництво, залізоробне ремесло, гончарство на основі використання гончарного круга. Зміцнюються економічні зв’язки з іншими цивілізаціями (Ближній Схід, Єгипет, Греція, Візантія, Гольштатська культура на території Австрії). Трипільська культура заклала господарсько-економічні та технологічні традиції виробничої діяльності, етнокультурні особливості, філософсько-релігійні уявлення майбутнього слов’янського світу, саме в цьому полягає її історико-економічне значення. Тема 1.3. Особливості господарського План
1. Господарство античної Греції. 2. Економічні фактори піднесення та занепаду Риму. 3. Економічна думка античності.
План семінарського заняття по темі 1. Галузі господарства та суть античного рабства у Греції. 2. Характеристика господарства царського Риму. 3. Формування класичного рабства у республіканському Римі. 4. Економічні відносини та галузі господарства ранньої Римської імперії. 5. Причини та наслідки занепаду Риму. 6. Суть колонату. 7. Економічна думка античності (“Домострой” – Ксенофонта, “Держава” та “Закони” – Платона, “Політика” та “Нікомахова етика” – Аристотеля, “Землеробство” – Катона Старшого, “Про сільське господарство” Варрона та Колумели, проекти аграрних реформ Тіберія та Гая Гракхів). 8. Фіскальні реформи Юлія Цезаря та Октавіана Августа. 9. Господарство українських земель у період від найдавніших часів до V ст. 10. Господарство: Ольвії, Херсонесу, Пантікапеї та інш. міст-полісів Північного Причорномор’я.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|