Здавалка
Главная | Обратная связь

Завдання 5. Прочитайте текст і напишіть на його основі резюме вченого.



Кейнс Джон Мейнард (1883 – 1946) – видатний учений сучасності. Він навчався у відомого економіста, засновника «кембриджської школи» економічної думки А. Маршалла, але, всупереч сподіванням, не став його послідовником. Своє осмислення наслідків найтривалішої і найтяжчої кризи 1929 – 1933 pp., яка охопила багато країн світу, Дж. М. Кейнс висвітлив У книзі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», видрукованій 1936 р. у Лондоні.

Ця книга принесла йому надзвичайно широку популярність і визнання, оскільки вже в 30-ті роки стала теоретико-методологічною базою програм стабілізації економіки на державному рівні в ряді країн Європи і США. Сам автор книги став після цього радником у складі уряду Великобританії і брав участь у розробці багатьох практичних рекомендацій у сфері економічної політики, одержав солідну винагороду і прибутки, здобув високе становище у суспільстві. Адже за всю парламентську історію Великобританії Дж. М. Кейнс був першим серед учених-економістів, хто одержав від англійської королеви титул лорда, який давав право участі у засіданнях Верховної палати парламенту.

Його незвичайні здібності до математики виявились ще в роки навчання у Королівському коледжі при університеті в Кембриджі у 1902 – 1906pp. Йому пощастило слухати лекції самого А. Маршалла, за вимогою якого, як уже згадувалось, у Кембриджському університеті з 1902р. був запроваджений курс «економікс» замість «політичної економії» традиційної «класичної школи».

Пізніше університетська кар´єра Дж. М. Кейнса була поєднанням наукової діяльності і державної служби, публіцистики й економічної науки.

З 1906 по 1908р. він був співробітником міністерства (Управління у справах Індії), працював протягом року у воєнному відділі, а пізніше – у відділі доходів, статистики і торгівлі.

У 1908 р., на запрошення А. Маршалла, йому дозволили прочитати курс лекцій з економічних проблем у Королівському коледжі, після чого з 1909 по 1915 р. він викладав тут економіку і математику.

Вже перша його економічна праця «Індексний метод» (1909) викликала жвавий інтерес і була навіть відзначена призом Адама Сміта.

Досить швидко Дж. Кейнс здобув і громадське визнання. Так, у 1912 р. він став редактором «Економічного журналу» (замість Ф. Еджуорта), і пробув на цій посаді аж до 1945р. У 1913 – 1914 рр. він був членом Королівської комісії з фінансів і грошового обігу в Індії. Водночас був затверджений секретарем Королівського економічного товариства. Крім того, широку популярність принесла йому видана в 1913 р. книга «Грошовий обіг і фінанси Індії».

Пізніше відомий у своїй країні вчений-економіст Дж. М. Кейнс перейшов на службу в Британське казначейство, де з 1915 по 1919 р. займався проблемами міжнародних фінансів, нерідко був експертом у фінансових переговорах Великобританії, які відбувались на рівні прем´єр-міністра і канцлера казначейства. До того ж, у 1919 р. він був головним представником казначейства на Всесвітній конференції в Парижі і також представником британського міністра фінансів у найвищій економічній раді Антанти. Видана ним у тому ж році книга «Економічні наслідки Версальського мирного договору» принесла йому всесвітню популярність і була перекладена на інші мови. У цій книзі Дж. М. Кейнс висловив незадоволення економічною політикою країн-переможниць, які висунули відповідно до Версальської угоди безпідставні, як він вважав, репараційні вимоги до Німеччини, а також, домагались економічної блокади Радянської Росії, не розуміючи, за його словами, того, що цим «блокують не стільки Росію, скільки самих себе». Відреагувавши на цю книгу, В. І. Ленін писав: «Кейнс вийшов у відставку, кинувши в обличчя уряду свою книгу і сказавши, що вони «чинять безумство».

Дж. М. Кейнс, який замислив на знак протесту скликати Паризьку мирну конференцію, на тривалий час залишив службу в державних установах і зосередився на викладацькій роботі в Кембриджському університеті і підготовці наукових публікацій. Згодом з´явились «Трактат про ймовірність» (1921), «Кінець вільного підприємництва» (1926), «Трактат про гроші» (1930) і деякі інші праці, які передували найголовнішій – «Загальній теорії…».

До активної суспільно-політичної діяльності Дж. М. Кейнс повернувся наприкінці 1929 p., коли у листопаді того самого року його призначили членом урядового комітету з фінансів і промисловості. У роки другої світової війни (1940) він був призначений радником Британського казначейства, з 1941 р. його зарахували до складу англійської урядової делегації для участі в підготовці матеріалів угоди ленд-лізу та інших фінансових документів з урядом США. У наступному 1942р. його призначили на посаду одного з директорів Англійського банку. У 1944 – затвердили головним представником країни на Бретон-Вудській валютній конференції, яка мала розробити плани створення Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції і розвитку. Згодом був призначений одним із членів правління цих міжнародних фінансових організацій. У 1945р. Дж. М. Кейнс знову очолив англійську фінансову місію (цього разу в США) для проведення переговорів у зв´язку із закінченням допомоги по ленд-лізу і узгодженням умов для одержання у США значної позики.

Говорячи про Кейнса, з повною впевненістю можна стверджувати, що до нього самого можна віднести написані ним у кінці «Загальної теорії зайнятості, процента і грошей» слова про те, що «ідеї економістів і політичних мислителів – і тоді, коли вони праві, і тоді, коли помиляються, – мають значно більше значення, ніж прийнято вважати. Насправді лише вони й керують світом».

ВАРІАНТ 3







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.