Здавалка
Главная | Обратная связь

Будова і функції відділів головного мозку.



Головний мозок – вищий відділ нервової системи людини. Головний мозок міститься у черепній коробці і захищений трьома оболонками: твердою, павутинною і м’якою. Через великий потиличний отвір головний мозок переходить у спинний. У головному мозку розрізняють : стовбур ( задній мозок (довгастий мозок та міст), середній та проміжний мозок, мозочок та великий мозок).

1) Довгастий мозок: є продовженням спинного мозку про що свідчить його сегментарна будова (тобто умовно довгастий мозок поділений на 8 сегментів). Від довгастого мозку відходить 8 пар черепно-мозкових нервів. Довгастий мозок виконує такі функції: дихальну (центр вдиху і видиху), травлення (центр ковтання, слиновиділення, тощо), регуляторну (регулює діяльність серцево-судинної системи), захисну (містить центри чхання, кашлю).

2) Міст складається із вставних нейронів і виконує провідникову функцію тобто проводить нервовий імпульс від довгастого мозку до всіх решти відділів стовбура мозку.

3) Середній мозок складається з покришки мозку та ніжок мозку. В покришці мозку розрізняють чотиригорбикове тіло: передні горби – первинний зоровий центр ( від нього відходять пара зорових нервів); задні горби – первинний слуховий центр, (від якого відходять пари слухових нервів). В основі ніжок мозку міститься червоне ядро і чорна субстанція, що відіграють важливу функцію у підтриманні м’язового тонусу.

4) Мозочок складається з двох півкуль і середньої частини – черв’ка. Мозочок являє собою розгалуження сірої речовини в білій. Відіграє важливу роль в регуляції рівноваги тіла, координації рухів та підтримання тонусу м’язів. При пошкодженні мозочка розвивається тріада розладів руху: астазія, атаксія, атонія.

5) Проміжний мозок є кінцевим відділом стовбура мозку. Він складається з зорових горбів (таламуса), надзорогорбової ділянки(епіфіз), зазорогорбової ділянки(гіпофіз) та підзорогорбової ділянки (гіпоталамуса). Зорові горби являють собою скупчення сірої речовини в білій, тобто містить 40 ядер, в яких відбувається інтеграція інформації отриманої від усіх органів чуття (крім нюхового аналізатора) і проектування цієї інформації у відповідні ділянки кори великих півкуль.

Гіпоталамус є центром, що керує вегетативними реакціями організму. Ядра гіпоталамусу отримують інформація від рецепторів внутрішнього середовища визначають характер та ступінь порушення гомеостазу і за допомогою нейрогуморальних механізмів ефективно впливають на виправлення відхилень, що виникають в організмі. Тут міститься центр спраги, голоду, статевого відчуття.

6) Великий мозок складається з двох півкуль (правої і лівої) з’єднаних мозолистим тілом (через нього здійснюється зв’язок між півкулями).

Великий мозок складається з кори та підкоркових ядер.

Підкоркові ядра : бліда куля (забезпечує рухові акти), смугасте тіло ( регулює діяльність блідої кулі), лімбічна система (забезпечує процеси навчання та пам’яті).

Кора складається з стародавньої, старої та нової кори.

Нова кора формує численні звивини різних розмірів між якими є щільні борозни. Понад 2/3 кори сховані в борознах.

 

Виділяють 3 найглибші борозни півкуль:

- латеральну (бічну);

- потилично-тім’яну;

- центральну.

В корі розрізняють чутливі (сенсорні), рухові і асоціативні зони.

До чутливих зон надходять імпульси від різних рецепторів організму; власне тут міститься центр частини аналізаторів. При збудженні цих центрів виникають відповідні відчуття. Відповідно розрізняють чутливу зорову(потилична ділянка кори), чутливу слухову(скроневі ділянки кори), чутливу смакову тощо.

Рухові ділянки. В ній містяться ділянки, що забезпечують скорочення м’язів тіла. Нервові імпульси , які виникають у цій зоні забезпечують нам свідомі рухи.

Асоціативні ділянки. Вони не приймають участі у формуванні чутливої чи рухової функції, але поєднують діяльність рухових і сенсорних зон. З діяльністю цих зон пов’язані вищі психічні функції: мова, пам’ять, мислення, свідомість і регулювання поведінки. Кора функціонує як єдине ціле і є матеріальною основою психічної діяльності людини.

 

5. Автономна (вегетативна) нервова система, її роль у регуляції діяльності внутрішніх органів.

Нервову систему функціонально поділяють на: соматичну і автономну (вегетативну).

Соматична(Анімальна) охоплює ті відділи центральної і периферичної нервової системи, які іннервують скелетні м’язи та органи чуття.Соматична частина переферичної нервової системи може керуватися свідомістю людини.

Автономна(Вегетативна) нервова система – це частина нервової системи, яка регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, лімфатичних і кровоносних судин не посмугованих і деяких посмугованих м’язів, обмін речовин.

Ця система складається з рухових нейронів (мотонейронів) і робота цієї системи складається з рефлексів, які називається вісцеральними. Дуги цих рефлексів проходять через спинний і головний мозок і в основному не контролюються свідомістю (виключення – дефекація та сечовипускання). Вегетативна нервова система складається з симпатичного та парасимпатичного відділів.

Симпатична частина автономної нервової системи.

Складається з центрального і периферичного відділів. Центральна частина міситься в бокових рогах спинного мозку останнього шийного сегменту, усіх грудних сегментів та кількох верхніх поперекових сегментах.

Периферична частина складається з нервових волокон і вузлів, які утворюють ланцюг або розташовані у сплетіннях.

Нервові імпульси, яке надходять по волокнах симпатичної нервової системи : прискорюють і підсилюють скорочення серця; зменшують секрецію травних залоз; сповільнюють процес травлення; звужують просвіт кровоносних судин; розширюють зіниці; підвищують легеневу вентиляцію та потовиділення.

 

 

Парасимпатична частина автономної нервової системи.

Центральна частина цього відділу розміщена в ядрах середнього і довгастого мозку та в ІІ,ІV крижових сегментах спинного мозку.

Периферична частина складається з волокон, які входять до складу деяких черепно-мозкових нервів і з волокон відповідних крижових сегментів. Нервові імпульси, які надходять від парасимпатичної нервової системи уповільнюють і зменшують силу скорочення серця, стимулюють процес травлення, зменшують легеневу вентиляцію.

 

6. Гуморальна регуляція. Гормони та їхня біологічна дія.

Гуморальна регуляція діяльності організму забезпечена ендокринною системою. Ендокринна система утворена головним чином залозами внутрішньої секреції, які називаються також ендокринними.

Ендокринні залози побудовані із залозистого епітелію і синтезують речовини, які проявляють біологічно активну дію – гормони. Ці залози не мають вивідних протоків, і гормони виділяються безпосередньо в кров.

Деякі залози виконують ендокринні і екзокринні функції ( тобто крім гормонів виділяють інші речовини, які виводять в порожнину). Гормони - це хімічні речовини, які володіють такими ознаками :

1) транспортуються за допомогою току крові;

2) вони діють на органи – мішені, які розташовані на певній відстані від залоз;

3)гормони є високоспецифічними речовинами (тобто зв’язуються з рецепторними молекулами органів – мішені по типу „ключ-замок”).

4) більшість гормонів має білкову природу(крім білкової частини, до складу гормонів може входити і небілкова),

рідше вони є стероїдами (статеві гормони і кортикостероїдні гормони кори наднирників).

5) гормони діють в малих консистенціях, дія їх тривала.

Ендокринна і нервова система діють скоординовано, підтримуючи постійність внутрішнього середовища.

Узгодження діяльності відділів автономної нервової системи забезпечується центрами, що розміщенні в підкоркових структурах ЦНС, а вищий контроль і регуляцію здійснює кора великого головного мозку.

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.