 |
|
Сон- це періодичний стан організму людини, який характеризується виключенням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні та внутрішні подразники.
Під час сну уповільнюється частота дихання, стає нижчим пульс, знижується артеріальний тиск та інтенсивність обміну речовин. І.П.Павлов вважав, що сон і внутрішнє гальмування ( здатність затримувати проведення нервового імпульсу під дією внутрішніх чинників) за своєю природою є одним процесом. Під час активності внутрішнє гальмування охоплює лише групи нервових клітин, а під час сну воно поширюється по всій корі вели кого мозку, захоплює підкіркові структури, забезпечує необхідний спокій і можливості для відновних процесів у мозку і організмі в цілому. У регуляції сну беруть участь нервові центри розташовані у проміжному мозку(таламусі) та підкіркових ядрах.
Найхарактернішими ознаками сну є типова електрична активність мозку і м’язів, рухи очей. Під час вивченні під час сну електричної активності мозку, тонусу м’язів, рухів очних яблук було встановлено п’ять фаз сну. Перші чотири фази характеризуються зниженням електричної активності кори великого мозку. Це проявляється в розслабленні скелетних м’язів, відсутністю рухів очей, зниженню температури тіла, зниженню обміну речовин і активності серцево-судинної, дихальної, травної та видільної систем. Ці ознаки характерні для так званого -повільнохвильового сну ,який настає зразу після засинання і триває 60-90хв.
Сон неоднорідний і періодично через кожні 70-120 хв. повільні ритми головного мозку змінюються швидкими , характерними для періоду активності. У цей час відбуваються рухи очей, напружуються мімічні і скелетні м’язи, активізується діяльність всіх органів. Це п’ята фаза сну, яка називається швидкохвильовим сном. Триває 25-30 хв, а потім а потім змінюється глибоким повільнохвильовим. Такі періодичні коливання відбуваються впродовж всього сну.
Вчені вважають, що швидко хвильовий сон пов’язаний із аналізом і обробкою інформації в результаті чого виникають сновидіння. За сучасним уявленням сновидіння – це результат перекомбінації, перегляду інформації, що зберігається у пам’яті.
Сон має велике значення для нормальної життєдіяльності організму. Тривале недосипання негативно впливає на фізичний стан людини, оскільки під час сну відновлюється енергетичний потенціал організму, структура клітин, здатність до розумової і психічної діяльності.
Порушення сну приводить до:
- порушуються психічні функції, сприйняття зовнішніх об’єктів, з’являються ілсорії (неточні сприйняття) і навіть галюцинації ( в уяві виникають неіснуючі об’єкти).
Після тривалого неспання у людини спостерігається мікро сон - надзвичайно небезпечне явище, під час якого людина засинає тільки на 1-3 сек.
40. Біологічні, адаптивні ритми людини.
Біологічні ритми або біоритми - це регулярні кількісні та якісні зміни життєвих процесів, що відбувалися на всіх рівнях життя: молекулярному, клітинному, тканинному, організминному, популяційному, біосферному.
Вивчення біоритмічних процесів викликало розвиток нової наукової дисципліни – хромобіології, яка вивчає процеси життєдіяльності й поведінку
Організмів, а також їх взаємозв’язок із впливами довкілля. Розрізняють зовнішні та внутрішні біоритми .До внутрішніх біоритмів належать : ритм дихання, серцеві стуки, травлення, виділення тощо. Зовнішні пов’язані з розташуванням Землі в космічному просторі її обертання навколо осі та Сонця. Зовнішні біоритми мають різну періодичність: секунди, хвилини, години, доба, місяць, рік, певна кількість років. Найбільш вивченими є біоритми пов’язані з обертанням Землі навколо своєї осі. „Метрономом” цього біоритму є гіпоталамус. Найважливішим добовим біоритмом це чергування спання і неспання.
Найпростіший приклад характеризує коливання рівнів процесів життєдіяльності: максимальна активність і працездатність уранці (між 8-12 год.); мінімальна - усередині(12-16); другий максимум - увечері (16-22); найвиразніша мінімальна активність уночі( 22-8 год.).Будь-які штучні порушення визначених ритмів призводить до перевтоми організму.
Стан організму людини залежить від її внутрішнього біоритму. Протягом доби більшість фізіологічних процесів періодично коливається ( близько 300 функцій організму має добову періодичність).Різні функції організму мають неоднаковий ритм інтенсивності. Встановлено, ритмічно змінюється температура тіла (max. 18:00 дня min. Між 1-5 год. Ранку), артеріальний тиск( вдень підвищується , вночі знижується), та інші фізико-хімічні показники організму. Ці дані слід врахувати плануючи режим дня.
Добові біоритми контролюються „біологічним годинником” це пристосувальний механізм, що забезпечує здатність живих організмів орієнтуватися в часі.
41. Походження людини. Рушійні сили антропогенезу.
Антропогенез - це процес виникнення і формування людини в процесі еволюції, пов’язаний з розвитком її трудової діяльності, свідомості, членороздільної, а також з розвитком первісних форм суспільства. В процесі становлення людини розрізняють три стадії: найдавніші люди (синантропи, пікантропи), давні люди (неандертальці) ,перші сучасні люди (кроманьйонці). Ці стадії не змінювали одна одну з повним зникненням попередньої, а деякий час співіснували та конкурували між собою. Популяції, які належали до видів прогресивних за матеріальною культурою і складалися переважно із сильних і кмітливих особин, відтісняли інші популяції в гірші місця існування або знищували їх фізично.
Еволюція людини, тобто поява її як виду, якісно відрізняється від появи нових видів у тварин. Найважливіша відміна полягає в тому, що еволюція людини відбулася не тільки під впливом біологічних, а й соціальних факторів. На перших етапах еволюції людини діяли біологічні фактори: мутаційний процес, боротьба за існування результатом якої був природній добір. Надалі до біологічних факторів приєдналися й соціальні, які на перших етапах були досить примітивними ( вміння користуватися вогнем, знаряддя праці, виготовляти одяг, будувати житла).Надалі зі зменшенням ролі біологічних факторів, зростає значення соціальних таких як здатність до трудової діяльності, абстрактного мислення, членороздільної мови, що удосконалювались, як специфічної властивості людини розумної врезультату впливу колективного способу життя.
Проте ці якості не закріпилися у генотипі і формуються у кожної сучасної людини в процесі її онтогенезу тільки під впливом виховання і навчання. Велике значення для соціальної еволюції і людини мала поява альтруїстичних тенденцій. Це мало велике значення для розвитку інтелекту людини.
Із появою на Землі Людини розумної (Homo Sapiens) її еволюція як біологічного виду значно уповільнилася. Все більша незалежність її від
навколишньої природи, створення штучного середовища, виникнення суспільства призвело до того, що біологічна еволюція людини майже закінчилася.
42. Еволюція людини. Основні етапи історії розвиткувидуЛюдина розумна.
Процес еволюції людини називається антропогенезом. Антропогенез - це процес виникнення і формування людини в процесі еволюції, пов’язаний з розвитком її трудової діяльності, свідомості, членороздільної, а також з розвитком первісних форм суспільства . За однією з найпоширеніших гіпотез – людина і сучасні людиноподібні мавпи утворюють дві різні гілки одного філогенетичного дерева, тобто походять від спільного предка. Людина і вищі примати об’єднанні в один великий в один великий підряд приматів – антропоїди. Антропоїди походять від предків нині живучих мавп довгоп’ятів. Ці предки з’явилися в північній Америці і Євразії близько 40 млн. Років тому назад. Вчені вважають, що предки людей відносилися до підродини гомін іди, найбільш імовірно до парапітеків. Вони могли бути невеликих розмірів і вели лазячий спосіб життя, що сформувало хапальний тип їхньої кінцівки. Парапітеки дали початок дріопітекам( це ранні людиноподібні мавпи, які появилися в Африці і мігрували В Європу при висиханні доісторичного моря Теніс).Це теж були деревовидні мавпи, які харчувалися рослинною їжею. Деякі істоти, які походять від дріопітеків почали пристосовуватись до умов відкритої місцевості. Цими людиноподібними мавпами були австралопітеки. Вони мали такі характерні особливості: пересувалися на двох кінцівках; вживали як рослинну так і тваринну їжу;
використовували палки і каміння; жили групами. На думку дослідників близько 2 млн. років тому від одного з австралопітеків походить людина вміла (Homo habitués), а від неї людина прямо ходяча( Homo erekta).Людина прямо ходяча мала більш крупний мозок (від 800 до 1000 см³); сильно сформовані щелепи і міцні зуби; була високого росту.
Будь-яка популяція людини прямо ходячої в результаті ізоляції отримала можливість еволюціонувати в залежності від умов в які вона попадала. В процесі становлення людини розрізняють три стадії: найдавніші людини; давні люди; перші сучасні люди. Ці стадії не змінювали одна одну з повним зниканням попередньої, а деякий час співіснували і конкурували.
1.Найдавніші (яванський пітекантроп, синантропи, гельдербельська людина) характеризувалася вмінням виготовляти із каміння примітивні знаряддя праці, користуватися вогнем, жили первісним стадом в печері.
2. Давні ( неандертальці) існували приблизно 300 тис. Років тому. Жили в Європі та Азії і мали такі ознаки : об’єм мозку 1600см³, але слабо розвинуті лобові долі; великі надочні валики, середній ріст приблизно 160 см; міцна тіло будова; вільне прямоходіння і сильно розвинуті кисті рук. Вони користувалися крім різноманітного кам’яного знаряддя ще й кістяним; спілкувалися за допомогою жестів і загадкової членороздільної мови; вдягалися у шкури.
3.Люди сучасного типу( кроманьйонці).Перші сучасні люди широко представлені викопними рештками в Європі та на острові Борнео. Кроманьйонці вищі ростом і більш пропорційно складені ніж неандертальці.
Для них характерні більш вузька, висока і прямопосадженна голова. Лицева частина не виступає вперед. Об’єм мозку приблизно 1400см³ з добре розвинутими лобовими долями. Носили одяг, вміли виготовляти різні оздобленні знаряддя праці, прикраси, знали гончарську справу. Вміли приручати тварин, вирощувати рослин.
Згідно компромісної теорії кроманьйонці появилися в одному місці, але схрещення з більш давніми місцевими формами привели до виникнення так званих сучасних рас. Не вияснено чому даний підвид виявився таким вдалим. Приблизно 10 тис. Років тому предки сучасної людини ще бродили стадами, займалися мисливством і збиранням. І все ж люди змогли освоїти всі континенти, ( крім Антарктиди), створити технічні засоби; нові форми поведінки, які докорінно змінили спосіб життя і різко підвищили чисельність населення Землі.
Клас Ссавці.
За особливостями розмноження та розвитку всіх ссавців можна поділити на 3 групи:
Інфраклас Першозвірі: Підклас Яйцекладні;
Інфраклас Нижчі звірі: Підклас Сумчасті тварини;
Інфраклас Вищі звірі: Підклас Плацентарні ссавці.