 |
|
Визначте, які види вартості пов’язані з екологічними проблемами і враховані чинним законодавством?
а) вартість руйнування, відновлення і охорони довкілля;
б) вартість створення природоохоронних програм;
в) вартість утримання територій заповідного фонду;
г) вартість утримання всіх підрозділів природоохоронної служби.
16. Кислотні дощі формуються у районах:
а) інтенсивного розвитку сільського господарства;
б) розвитку металургійної, хімічної та нафтопереробної промисловості;
в) мегаполісів;
г) розвитку гірничо-видобувної промисловості, будівельних матеріалів та машинобудування.
Третій рівень
Де в Україні спостерігається білий (Лос-Анджелеський) смог?
а) в Ялті, Запоріжжі, Дніпропетровську;
б) в Ялті, Сімферополі, Запоріжжі;
в) в Києві, Львові, Дніпропетровську;
г) в Донецьку, Житомирі, Харкові.
Цифри у правому стовпчику таблиці переплутані. Переставте їх таким чином, щоб вони були відповідними для кожної з наведених країн.
| Країна | Кількість сталі (у % від загальної), яка щорічно виробляється із металобрухту |
| Японія | 3-5 |
| Німеччина | |
| Україна |
Які з наведених екологічних чинників за ставленням до них живих організмів є для них не необхідними, але впливовими?
а) вода, температура;
б) вітер, радіаційний фон;
в) інертні гази;
г) озоновий шар стратосфери.
20. З метою зменшення кількості відходів, на Вашу думку, доцільно:
а) не нарощувати обсяги промислового виробництва, обмежуючи потреби людства;
б) нарощувати потужність екологічно небезпечних сміттєспалювальних фабрик;
в) створювати територіально - промислові комплекси, де відходи одного виробництва є сировиною для іншого;
г) відправляти їх в космічний простір з тим, щоб вони потім згоряли при вході у щільні шари атмосфери.
ЛЕКЦІЯ 1
ВСТУП. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЇ
Вступ
Початок ХХІ ст. характеризується тим, що ідея захисту довкілля у всій світовій культурі трансформується у панівну суспільну парадигму (грец. paradeigma - зразок, приклад - загальноприйнята теорія, яка охоплює різні сторони наукової і громадської діяльності). Причиною цього стала тривога за майбутнє людства. ХХ ст. закінчилося формуванням і розростанням глобальної кризи у всіх напрямах - соціальному, духовному, демографічному, економічному, екологічному. Про це свідчать жорстокі сутички людини з навколишнім середовищем у всіх регіонах земної кулі. Науково-технічний прогрес, швидкість якого на кілька порядків перевищує швидкість створення біосферою нових організмів, які були б адаптовані до змінених людиною умов існування, породжує дедалі нові джерела збурення природних ресурсів, катастрофічне зменшення біорозмаїття. А економіка, що керується силами і законами ринку, активно втілює в життя все потужніші технології. які дедалі більше руйнують довкілля. Світовий валовий продукт людства наприкінці ХХ ст. збільшився порівняно з 1900 роком у 330 разів, досягнувши 20 трильйонів доларів! Ресурсоспоживання людства за останні 100 років зросло майже в 100 разів. Результатом активного розвитку економіки стали непередбачувано швидкі загрозливі зміни клімату, а повітря, ґрунти і поверхневі води перестали бути відновними ресурсами.
Цивілізація виникла всередині біосфери (грец. біос - життя, сфера - оболонка - оболонка Землі, в якій існує життя), є її частинкою і без біосфери існувати не зможе. Незважаючи на це, люди продовжують вести спосіб життя, що суперечить екологічним законам, сподіваючись на свою технічну могутність та наукові досягнення, які допоможуть вижити.
Провідні вчені-екологи, спираючись на результати глибокого аналізу глобальних екологічних проблем, стверджують, що ніякі науково-технічні новації, економічні та соціальні реформи самі по собі не зможуть забезпечити поступальний екологічно збалансований розвиток людства. Для успішного розв’язання складних екологічних проблем потрібен перехід до нової ідеології життя, до екологізації економіки й виробництва, до формування постіндустріальної екологічно зорієнтованої цивілізації.
Особливістю сьогодення є те, що в екологічній загрозі людству нині домінує глобальний фактор. Тому вважати, що можна створити необхідні екологічні умови для існування окремих груп людей чи окремих країн, є повною ілюзією. Трансграничні забруднення та локальні поліпшення стану довкілля за рахунок руйнування екосистем і безконтрольного виснаження природних ресурсів інших регіонів лише призводить до подальшої деградації глобальної екосистеми та посилення небезпеки для всієї планети.
Екологічна культура повинна протистояти віковому імперативу підкорення природи, щоб виправити згубний перебіг історії цивілізації і зберегти біосферу для майбутніх поколінь.
Можливість виживання людства залежить від того, як воно відновить природну біоту (живе населення планети чи екосистеми будь-якого рангу) на більшій частині території планети. Чисельність цієї біоти має бути достатньою для збереження її здатності до регуляції довкілля в межах усієї земної кулі. Найголовніше завдання людства - не зменшення забруднення довкілля, а збереження природної біоти планети як на суші, так і в межах Світового океану, збереження й відтворення біорозмаїття. Існують декілька концепцій, які призвані допомогти людству вирішити глобальну екологічну проблему: концепція сталого розвитку (sustainable development) [1992]; ідеї коеволюції (коеволюція - спільна еволюція двох чи більше видів, які об’єднані тісними економічними зв’язками, але не обмінюються генами) [Моісеєв, 1996-1997]; ідеї неотехнооптимізму [Вайцзеккер, 1997], але вони неспроможні остаточно розв’язати проблему. Вважають, що єдиною науковою базою сталого розвитку може бути лише концепція біотичної регуляції довкілля [В.Данилов-Данильян, 2000].
Саме з таких позицій ми й будемо розглядати весь комплекс теоретичних і практичних завдань, які необхідно розв’язати, щоб саме з позиції бачення екології, як нової філософії життя усвідомити необхідність узгоджувати свої потреби з можливостями Природи, відмовитись від надлишків і культу речей.
Нині всі люди мають знати будову Землі, біосфери, усвідомлювати роль і місце людини в довкіллі, мати уявлення про численні й складні взаємозв’язки в системі “техносфера-біосфера”, зв’язки між екологією і економікою, добробутом людей і станом довкілля. Такі фундаментальні знання про середовище нашого життя має дати сучасна екологія - система наук про Землю, її оточення та взаємозв’язки між живою і неживою природою, наука про виживання на нашій планеті.