 |
|
Поняття і основні складові екологічної мережі в Україні
Екологічна мережа (екомережа) України - це єдина територіальна система, яка створюється з метою
поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного
потенціалу території України, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, місць оселення
та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин
через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають
особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та
міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
Відносини, пов'язані з формуванням в Україні екомережі, регулюються законами України «Про
екологічну мережу України» (2004), «Про Загальнодержавну програму формування національної
екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (2000), «Про Генеральну схему планування території
України» (2002), Земельним кодексом України, а також законами України про окремі типи територій та
об'єктів, що підлягають особливій державній охороні, іншими нормативно-правовими актами,
прийнятими відповідно до них.
Об'єкти екомережі міжнародного значення створюються відповідно до міжнародних договорів України,
зокрема, Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як
середовища існування водоплавних птахів (1971), Конвенції про охорону всесвітньої культурної та
природної спадщини (1972), Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх
існування в Європі (1979), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (1979), Конвенції
про захист Чорного моря від забруднення (1992), Конвенції про біологічне різноманіття (1992),
Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995), Конвенції про
охорону та відтворення транскордонних водотоків та міжнародних озер (1999).
Передбачається формування екомережі України шляхом створення єдиної територіальної системи, яка б
складалась із структурних елементів чотирьох типів: ключові, сполучні, буферні та відновлювані
території.
Ключовими територіями у складі екомережі мають стати території та об'єкти, віднесені законодавством
України до категорії природних територій та об'єктів особливої державної охорони. Це насамперед
території та об'єкти природно-заповідного фонду; водно-болотні угіддя міжнародного значення;
водоохоронні зони; землі лісового фонду; полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не
віднесені до земель лісового фонду; землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; землі
рекреаційного призначення, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та
проведення спортивних заходів; земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання,
занесені до Зеленої книги України; території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного
та рослинного світу, занесених до Червоної книги України, та деякі інші. Саме ці території
забезпечують збереження найбільш цінних і типових для цього регіону компонентів ландшафтного та
біорізноманіття. Крім того, передбачається віднесення до складу ключових територій екомережі деяких
категорій сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (пасовиша, сіножаті, ділянки
степової рослинності, кам'яні розсипи, піски, солончаки, що мають особливу природну цінність).
Сполучні території (екокоридори) поєднають між собою ключові території, забезпечать міграцію
тварин та обмін генетичного матеріалу.
Буферні території - це місцевості з природним або частково зміненим станом ландшафту, що оточують
найбільш цінні ділянки екомережі і створюються з метою забезпечення захисту ключових та сполучних
територій від дії зовнішніх негативних факторів природного походження або спричинених діяльністю
людини.
До складу відновлюваних територій планується віднести території, для яких мають бути виконані
першочергові заходи щодо відтворення первинного природного стану Це передусім законсервовані
землі, тобто такі, що виведені з господарського обороту (сільськогосподарського або промислового) на
певний термін для здійснення заходів щодо відновлення родючості та екологічно задовільного стану
ґрунтів, а також для встановлення або повернення (відновлення) втраченої екологічної рівноваги у
конкретному регіоні. До відновлюваних територій екомережі увійдуть території, що становлять
порушені, деградовані і малопродуктивні землі, а також землі, що зазнали впливу негативних процесів
та стихійних явищ, зокрема, радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають
охороні як природні регіони з окремим статусом.
Закон України «Про екологічну мережу України» встановлює важливу норму: включення територій та
об'єктів до переліку територій та об'єктів екомережі не призводить до зміни форми власності і категорії
земель на відповідні природні ресурси, їх власника чи користувача. Включення територій та об'єктів до
переліків територій та об'єктів екомережі не завдає шкоди правам тих, на чиїй території вони
розташовані. Одночасно власники і користувачі територій та об'єктів, включених до переліків територій
та об'єктів екомережі, зобов'язані забезпечувати їх використання за цільовим призначенням. 3 цією
метою вони беруть на себе зобов'язання щодо збережен ня природних ресурсів, їх екологічно
збалансованого та раціонального використання.