 |
|
Класифікація економіко – мат. моделей
Засобом вивчення закономірностей розвитку економіки та соціальних процесів є економіко-математична модель.
Економіко-математична модель - система формалізованих співвідношень, які описують основні взаємозв'язки елементів, що утворюють економічну систему.
Система економіко-математичних моделей економетричного типу служить для опису відносно складних процесів економічного чи соціального характеру.
Економетричне моделювання ґрунтується на обробці статистичної інформації ретроспективного характеру, оцінці окремих змінних величин і їх параметрів.
Економіко-математичні моделі можна класифікувати залежно від різних ознак .
Серед них відомі факторні, структурні та комбіновані.
Факторні моделі описують залежність рівня і динаміки певного економічного показника від рівня і динаміки показників-аргументів, тобто факторів, що впливають на нього.
Залежно від виду факторів (зовнішніх або внутрішніх) факторні моделі поділяють на екзогенні й ендогенні, а залежно від кількості факторів-часових параметрів - на одно- та багатофакторні. Власне багатофакторними є більшість моделей, у яких розглядають макроекономічні виробничі функції, формування попиту на товари і послуги залежно від грошових доходів населення, цін, раціональних норм споживання та ін.
Структурні моделі описують зв'язки між окремими елементами, які утворюють єдине ціле або агрегат.
Такі моделі мають матричну форму і їх застосовують для аналізу та прогнозування міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків.
Найпоширенішою формою структурно-балансової моделі є міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції. У цій моделі відображені натуральні й вартісні зв'язки в національній економіці. Міжгалузевий баланс розробляють у вигляді укрупненої динамічної і розгорнутої натурально-вартісної моделі.
Динамічна модель дає змогу передбачити розвиток економіки з урахуванням трьох головних факторів: досягнутого рівня економічного потенціалу, перспективних тенденцій зміни показників ефективності трудових ресурсів, перспективної структури кінцевих потреб суспільства. Модель натурально-вартісного балансу містить комплексну характеристику національної економіки і конкретизує показники, розраховані за допомогою укрупнених динамічних моделей міжгалузевого балансу.
Комбіновані моделі досліджують характеристики як структурних, так і факторних моделей.
Сітьові моделімають основним завданням оптимізацію прогнозних рішень за допомогою методів математичного програмування. За їх допомогою складають оптимальні програми випуску продукції за наявних ресурсів, оптимального завантаження виробництва, раціонального розвитку окремих регіонів тощо.
У ситуації, коли відомі математичні методи і моделі виявляються надто спрощеними і не можуть адекватно відобразити економічну реальність, використовують також методи імітаційного моделювання.
Імітаційна модель є формалізованим описом виробничої системи через її елементи та залежності між ними, вона відображає порядок розрахунку показників, які характеризують ці елементи і залежності.
Імітаційні моделі відображають розвиток економіки як складної системи, наприклад, модель макроекономіки - система національних рахунків, модель структури економіки тощо.
Певні види моделей економічного та соціального прогнозування можуть класифікуватися залежно від критерію оптимізації або найкращого очікуваного результату. Наприклад, розрізняють економічні моделі, в яких мінімізуються витрати, та моделі, в яких бажано отримати, наприклад, максимум продукції.
Моделі за рівнями агрегування показників розвитку національної економіки поділяють на макроекономічні,міжгалузеві, міжрегіональні, галузеві, регіональні.Макроекономічні моделі використовують під час складання економічних прогнозів на макроекономічному рівні. До них належать одно- і багатофакторні моделі економічного зростання, моделі розподілу національного доходу, структурні, міжгалузеві, галузеві, відтворення основних фондів і руху інвестиційних потоків, рівня життя. Міжрегіональні, галузеві і регіональні моделі застосовують у разі прогнозування відповідно на міжрегіональному, галузевому і регіональному рівнях.
Залежно від номенклатури продукції, сировини розрізняють одно-ібагатопродуктові моделі. В однопродуктових визначають одне обмеження щодо попиту на продукцію, яку виробляє галузь, або одне обмеження на ресурс. У багатопродуктових моделях розглядають два і більше обмежень за попитом на продукцію галузі в цілому або на споживання ресурсу.
З урахуванням фактору часу моделі можуть бути статичними тадинамічними.
Статичні моделі використовуються, коли обмеження в моделі встановлюються для одного визначеного відрізку часу протягом планового періоду, і при цьому мінімізуються витрати й максимізується кінцевий результат.
Динамічні моделівикористовуються, коли обмеження встановлюються для кількох відрізків часу також при мінімізації або максимізації ефекту за весь плановий період. Динамічні моделі дають змогу робити висновки про головні риси розвитку економічних систем, які суттєво не залежать від початкових умов. Ці висновки потрібно згодом деталізувати за допомогою інших методів.
За роллю ресурсів у розвитку економіки розрізняють моделі відтворення трудових ресурсів, основних фондів, системи фінансів, економічних ресурсів тощо.
Вибір моделей прогнозування макроекономічних показників залежить від критеріїв оптимізації й отримання найкращих бажаних результатів. Моделі можуть бути представлені у вигляді не тільки математичних формул, а й діаграм, графіків, макетів.
Формування ринкових відносин
Система ринкових відносин передбачає механізм самоуправління виробництвом, розподілом, обміном і споживанням на всіх рівнях організації національної економіки. Суб'єкти ринку — підприємства, органи місцевого самоврядування, держава — є рівноправними партнерами у виробництві національного продукту і його споживанні. Ринкові відносини ґрунтуються на принципі лібералізації — свободі вибору виду діяльності, місця роботи, витрачання коштів, здійснення заощаджень.
У ринкових умовах відсутня система вертикального управління економікою, оскільки ініціатива виробництва товарів і послуг цілком належить власникам капіталу і найманим працівникам, які найбільше зацікавлені у продуктивній та ефективній функції праці і капіталу, тому що від створених ними доходів залежить їхній добробут.
Ринок пробуджує ініціативу. сприяє впровадженню НТП у виробництво, не терпить дефіциту та ін. Для нього характерним є те, що:
^ виробництво товарів і послуг організовують власники капіталу; частина їхнього прибутку у вигляді податків надходить до Державного бюджету згідно з чинним законодавством;
> держава не здійснює прямого втручання у сферу приватного виробництва, вона лише відстежує макроекономічну ситуацію, забезпечує економічну рівновагу, соціяльний захист тих, хто його потребує.
Принципи конкуренції, лібералізації, покладені в основу ринкових відносин, самі по собі не забезпечують соціяльного захисту. Мало того, ринкова економіка створює соціяльні, екологічні проблеми, може посилювати соціяльну диференціацію населення. З огляду на це ринковому реформуванню економіки має передувати розроблення державної програми соціального захисту населення.
Позитивні риси ринкової економіки виявляються за існування відповідних ринкових відносин (в Україні їх ще не сформовано), зокрема:
> реальної демократії та національно-демократичного мислення, без яких неможливі лібералізація виробництва й обміну;
> надійного правового забезпечення та наявності інституцій-них структур;
> матеріяльно-фінансової збалансованості та стійкої фінансової системи;
> реальної самостійності та економічної відповідальності підприємств;
У наявності такої структури виробництва товарів і послуг, яка реагувала б на зміни платоспроможного попиту;
> реальної конкуренції та механізму ціноутворення, що реагує на зміни, попиту і пропозиції.
Основи ринкових відносин мають створюватися з урахуванням вимог дії об'єктивних економічних законів товаровиробництва, товарообміну і господарської збалансованості.
Створення ринкових відносин і ринкової економіки як саморегульованої системи на основі встановлення рівноваги попиту і пропозиції має певні межі. Ринок не в змозі гарантувати розв'язання усіх соціяльно-економічних проблем сучасного суспільства.