Главная | Обратная связь

Структурний ефект та його вимірювання

Структурна політика — це сукупність державних заходів, орієнто ваних на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структур­них параметрів національної економіки, необхідних для підтримання динамічної макроекономічної рівноваги і сталого економічного зростання.

У конкретних історичних умовах України її основними завданнями є:

• зміцнення технологічних порівняльних переваг вітчизняних товаровиробників відносно зарубіжних конкурентів;

• зменшення залежності національної економіки від імпорту товарів і ресурсів;

• збільшення питомої ваги ребурсозаощадливих виробництв та галузей високих технологій;

• підвищення рівня внутрішньої збалансованості економіки за рахунок переорієнтації виробництва засобів виробництва па найбільш повне задоволення потреб міжгалузевої кооперації;

• створення розвиненого споживчого сектора економіки та сфери по­слуг.

Існуюча в економічній системі будь-якого рівня (мікро-, мезо-, макро-, мега-) суперечність між необмеженими зростаючими потребами та обмеженими ресурсами породжує необхідність концентрації останніх на пріо­ритетних напрямах соціально-економічного розвитку й визначає стрижень структурної політики — селективний підхід (таргетуванпя)

Таргетування (від англ.— ціль) -— концентрація матеріальних, трудових, фінансово-кредитних ресурсів на пріоритетних напрямах соціа­льно-економічного розвитку та на об'єктах (галузях, підприємствах), під­вищення ефективності функціонування яких сприяє підвищенню ефектив­ності та конкурентоспроможності національної економіки в цілому.

Основними чинниками відбору галузей -— національних пріорите­тів служать:

місце країни у міжнародному поділі праці, її конкурентні переваги; експортний потенціал галузі;

перспективи попиту на продукцію га­лузі,на внутрішньому ринку;

рівень залежності галузі від імпорту сирови­ни і обладнання;

екологічність;

стадія життєвого циклу галузі;

додана вар­тість, створена на одного зайнятого в галузі;

наявність позитивних зовніш­ніх ефектів, як-то:

ефекту залучення — ініціювання зростання ділової ак­тивності у технологічно пов’язаних виробництвах;

редукційного ефекту — зниження собівартості продукції власного виробництва;

ефекту іннова­цій-— розповсюдження по суміжних галузях новітніх технологій;

доходо-творчего ефекту — ініціювання зростання рівня зайнятості, підвищення реальних доходів населення та загального рівня добробуту.

В Україні такими національними пріоритетами є

агропромисловий комплекс;

харчова промисловість;

важке та вжокотехнологічне машино­будування (комплектне енергетичне устаткування, верстатобудування, об­ладнання для металургійних заводів тощо);

аерокосмічна галузь;

військова промисловість;

суднобудування;.

окремі наукоємні високотехнологічні ви­робництва (виробництво зварювальної апаратури, порошкова металургія, виробництво новітніх матеріалів зі специфічними властивостями, біотехнології тощо);

сфера послуг (передусім транспортних, оздоровчого туриз­му, інжинірингових, освітніх, фінансових),

Провідним елементом структурної політики справедливо вважається інвестиційно-інноваційна політика.

Дійсно, галузеві пропорції не встановлюються самі по собі. Вони залежать від обсягів коштів, спрямованих в ті чи інші галузі. Тому правомірна стверджувати, що прогресивна зміна га­лузевих пропорцій національної економіки не можлива без удосконалення структури інвестицій. А інвестиції , у свою чергу, є своєрідною точкою структурної біфуркації і реорганізації соціально-економічної системи, в якій завдяки їм з'являється або новий напрям розвитку, або новий еле­мент, що надає системі нових якісних властивостей.