Здавалка
Главная | Обратная связь

ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ, ЇЇ СТРУКТУРА І ДИНАМІКА В УКРАЇНІ



Зайнятість – це діяльність, пов”язана з реалізацією трудового потенціалу.Згідно з ЗУ, зайнятість розглядається, як діяльність громадян, пов”язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їм грошовий дохід чи іншу форму доходу. В Укр. дозволяється добровільна незайнятість, на відміну від політики колишнього СРСР.

Особливості зайнятості в Україні:

1. наявність прихованого безробіття

2. деіндустріалізація ринку зайнятості.К-сть зайнятих у промисловості скорочуєтьсфя. В 2002р – 5 млн. чол., а сьогодні – ще менше.

3. деінтелектуалізація ринку зайнятості

4. дефемінізація ринку зайнятості – скороченя зайнятості жінок. 63,5 % безробітних – жінки.

5. делегалізація ринку зайнятості – скорочення зайнятості в офіційній економіці.

За роки незалежності у структурі зайнятості відбуваються зміни внаслідок ринкової трансформації економіки Укр. За 1991-2004рр. к-сть зайнятих в Україні скоротилась від 25 млн осіб до 20,3 млн. через:

1) трудову міграцію населення за межі України.За даними Держкомстату в Україні вперше за 12 років незалежності склалося позитивне сальдо міграції. У 1992-2004 рр. к-сть сукупного населення зменшилась на 5 млн чол.

2) зменшення чисельності населення України В Україні внаслідок реформування відносин власності скоротилась частка держ сектора. У 2004р. частка зайнятих у держ секторі ек-ки України становила 39%. Частку зайнятих у колективній формі власності становила 31% і ще 29% припадали на зайнятих у приватному секторі ек-ки У.

У 1991р. в промисловості Укр. було зайнято близько 32% від загальної кулькості всіх зайнятих, а у 2003 – 20%. У 1991р. 20% зайнятих у с/г , а у 2003р. – близько 23%.Скорочення чисельності зайнятих відбулося у таких важливих галузях ек :

транспорт, зв”язок,будівництво. Водночас зросла к-сть зайнятих в інфраструктурних галузях ек-ки: в органах фінансування, кредитування, страхування.

У 1991р. створено Державну службу зайнятості, яка проводить державну політику у сфері зайнятості.

Повна зайнятість - це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час або ж за допомогою спеціальних вибіркових обстежень.

Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, рекон­струкцією підприємства і виявляється в низьких доходах насе­лення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.

В Україні сьогодні є нераціональна структура зайнятості. Це пов'язано з надто великою концентрацією працюючих у сільському господарстві (5,5 млн. осіб або 26 % усіх зайнятих) і малою зайня­тістю у промисловості (біля 4 млн. осіб). Окрім цього тривалий процес економічного реформування сприяв поширенню незареєстрованих (тіньових) форм зайнятості, зокрема зайнятості в натуральному сільському господарстві.

Ринкові реформи в національній економіці є передумовою зростання обсягів виробництва без збільшення попиту на робочу силу.

Тому на етапі економічного зростання національної економіки особливої важливості набувають питання здійснення адекватної регуляторної політики у цій сфері. Ця політика має бути спрямована на ліквідацію прихованого безробіття та забезпечення повної продуктивності зайнятості.

БЕЗРОБІТТЯ

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону „Про зайнятість населення” законодавчо визначається безробіття. Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці. Уряд не визнає, що саме через відсутність роботи 7 мільйонів наших співвітчизників виїхали за кордон на заробітки. Він не включає до складу безробітних ні 2 мільйони селян, які живуть лише із присадибного господарства, ні тих, котрі працюють на «чверть ставки», ні тих, що мають тимчасові підробітки. За допомогою статистичного шахрайства нам демонструють фальшиве благополуччя, яке приховує справжній масштаб безробіття.

У країнах, де влада чесна зі своїми громадянами, безробітними вважаються всі, хто хоче працювати й не може знайти роботу. У Росії таких – 9,2%, у Польщі – 19,2%, у Чехії – 7,8%, в Італії – 8,2%, у Португалії – 8,7%. В Україні декларується рівень безробіття у 3,6%, і влада запевняє громадян, що відбувається небачене в Європі «економічне диво».

Уряд правління в Україні звітує, що 2006 року економіка зросла на 14 %. Але робочих місць побільшало тільки на 1%!

Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.