 |
|
СТАНОВЛЕННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ.
Ринок праці – сук. механізмів, що забезпечують узгодженість та координацію попиту і пропозиції праці, оплати праці, соц. захист найманих працівників.. Загалом становлення ринку праці Укр.. розпочалось напоч. 90рр. В цей період держава відмовляється від монопального права на працевлаштування і бере на себе ф-цію здійснювати матеріальне та соціальне підтримання працівників, які втратили роботу. На поч. 90-рр ринок праці характеризувався наявністю значної к-сті зайнятих на держ. підприємствах, існування негнучкої сис-ми оплати праці та низької мобільності робочої сили. За роки незалежності, внаслідок спаду в-ва попит на робочу силу різко скоротився. Найбільше скорочення попиту на робочу силу припадає 1996-98рр. Тоді величина попиту складала 35 тис. вакансій, коли в 1995 було 86 тис. вакансій. В 1996-98 на одне робоче місце припадало до 30 осіб. Від 1999 пропозиція робочої сили скорочується, а попит натомість збільшується, і у 2004 попит на робочу силу становив 170тис. вакансій. Найменше вакансій на и1 робоче місце в м.Києві, 7 осіб на 1 роб. місце у Львові, 27-Фран.обл.,31-Терн.обл., 25-Черк.,21- Рівненська. За роки незалежності в Україні склалась 3ох секторна модель ринку праці: сектор занятих в офіц. екон., зайняті в неофіц., і зайняті в оф. і неоф. секторах. На сегментацію ринку праці впливають: структурні зміни, які спричиняють диспропорції в попиті і пропозиції робочої сили на ринку праці, поява нових альтернативних форм господарювання, зміни у сис-мі власності, зовнішньо-екон. чинники, які суттєво впливають на рівень сегментації та на процеси входження в СОТ.
Економічне зростання створює передумови для збільшення зайнятості та доходів населення, підвищення продуктивності його праці. Однак об'єктивні нерівномірності виходу з кризи окремих галузей і підприємств, істотні відмінності у співвідношенні інтенсивних та екстенсивних чинників обумовлюють неминучі диспропорції національного ринку праці, різнонаправленість розвитку окремих його сегментів. У поєднанні з прорахунками політики ринку праці це спричинило низку проблем. Йдеться передусім про нестачу робочих місць та високу частку робочих місць з небезпечними умовами праці та низькими вимогами до якості робочої сили, що є результатом не лише низьких інвестицій, а насамперед нераціональної їхньої спрямованості, відсутності чіткої програми інвестиційної діяльності. Якість пропозиції робочої сили часто не відповідає сучасним вимогам щодо її професійно-освітньої підготовки, трудової та виконавчої дисципліни, мобільності та економічної активності в цілому. Наслідком незбалансованості пропозиції робочої сили із попитом на неї є високий рівень безробіття, зокрема прихованого та часткового, та велика частка безробітних, які не мають роботи понад 1 рік. Водночас нераціональною є галузева структура зайнятості. Йдеться передусім про надмірну питому вагу зайнятих у сільському господарстві та самозайнятих. Безумовною проблемою ринку праці, наслідки якої виходять далеко за його межі, є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері. Пропозиція робочої сили в Україні, незалежно від економічної ситуації, визначається демографічними чинниками, передусім чисельністю населення віком 20-65 років. Саме ці вікові рамки всупереч законодавству реально окреслюють економічно активний вік в Україні - до 20 років молодь переважно навчається і не виходить на ринок праці, а по досягненні пенсійного віку населення, як правило, не припиняє трудової діяльності. Водночас пропозиція робочої сили, особливо її якість, може стати або додатковим чинником прискорення, або бар'єром економічного зростання.
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
Соціальна політика - це заходи держави, спрямовані на пом'якшення нерівності в розподілі доходів, що є неминучою характерною рисою ринкової економіки. Вона спрямована на послаблення диференціації доходів і майна, пом'якшення суперечностей між учасниками ринкової економіки і запобіганню соціальних конфліктів на економічному ґрунті. З напрямів соціальної політики, викладених в одному з послань Президента до Верховної Ради України, можна виділити:
-досягнення соціальної злагоди у процесі суспільного розвитку на основі соціального миру та співпраці
-утвердження у суспільстві соціальної справедливості як важливої суспільної цінності,створення умов для соціальної безпеки;
-розширення, поглиблення суспільного поля для реалізації творчого соціального потенціалу людини
-формування у суспільстві нової соціальної культури
-формування та розвиток соціально-ринкової економіки, соціально орієнтованого господарства, за якого економічна свобода ринку спрямовувалася б на посилення соціальної безпеки людини і суспільства, соціальної захищеності особистості, її незалежності від держави;
-регулювання розвитку соціально-етнічних, етнонаціональних відносин на основі принципу рівності всіх націй і етнічних груп,
-регулювання сімейно-шлюбних відносин, спрямованих на зміцнення соціальних, духовних, моральних, матеріальних цінностей сім’ї
-регулювання процесів соціально-територіального розвитку соціально-просторовими формами організації суспільства
-створення умов для заохочення продуктивної трудової діяльності
-створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня кожної людини, її сім’ї
-вироблення та створення гнучкої, динамічної системи оплати праці на основі глибокої структурної реформи заробітної плати,
-регулювання ринку праці, здійснення політики зайнятості, мета якої — максимальне забезпечення роботою працездатного населення
-глибока структурна реформа державної житлової політики на основі створення умов для розширення, стимулювання і децентралізації житлового будівництва у різних формах за рахунок різних джерел фінансування
38. СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ.
Соціальний захист населення – законодавчо закріплена система держ. гарантій та прав усіх громадян. Сьогодні в Україні діють 4 типи соц. програм: 1) соціальні пільги, 2) виплати і пільги за ЧАЕС, 3) субсидії на сплату житлово-комунальних послуг і палива, 4) допомога сім’ям.
Усі соціальні допомоги поділяються на універсальні і адресні. Універсальні ( пенсії за віком, за інвалідністю) надаються за принципом права.
Основними заходами держави відносно соціального захисту населення є:
1. Індексація зарплат, пенсій, стипендій під час інфляції і під час зростання індексу цін;
2. Надання держ. Допомоги малозабезпеченим і їх сім’ям;
3. Надання допомоги незахищеним верствам населення;
4. Грошові виплати населенню, яке потерпіло від стихійних лих і екологічних катастроф.
Основні засади с-ми соц. Захисту були сформовані ще в 1993р., проте їх реалізація мала доволі повільний характер. Це відбувалося в наслідок зростання не виплат з/п і ін. доходів громадян внаслідок не відповідності управління соц. Фондами та с-ми використання цих коштів.
Мінімальна зарплата та прожитковий мінімум – те на що звертають увагу при плануванні бюджету. Основною метою соц. Захисту є надання кожному члену суспільства незалежно від соц. Походження, національності чи расової приналежності, можливості вільно розвиватись, реалізовувати свої здібності. Крім соціального захисту держава здійснює соціальну політику, що складається з таких підрозділів: 1) Ринок праці та зайнятість населення, 2) Регіональні програми вдосконалення зайнятості населення, 3) Зовн. і внутр. міграційна політика, 4)Реформування відносин праці на основі соц. партнерства.
ПЕНСІЙНА РЕФОРМА
Розвиток пенсійної системи в Україні регулюється законом України "Про пенсійне забезпечення''' від 05.11.1991 р.
Пенсійне забезпечення відіграє важливу роль у структурі соціальної політики держави. Це необхідний елемент системи соціального страхування, який призначений для захисту працездатного населення з настанням різних випадків втрати працездатності. У цілому можна відзначити, що рівень пенсійного забезпечення визначається такими основними чинниками, як:
рівень економічного розвитку;
стан демократії у суспільному розвитку держави.
Важливу роль у системі пенсійного забезпечення відігрій пенсійне законодавство. Сьогодні у вітчизняному пенсійному законодавстві ще не вистачає належної систематизації правових актів.Обсяг підзаконних актів та нормативних документів, що торкається цієї сфери складає більше 600 одиниць.
Дослідження фінансового забезпечення системи обов'язкового пенсійного страхування дає можливість зробити такі висновки: необхідним среформування пенсійної системи;
формування системи приватних пенсійних інституцій дасть
змогу нагромадити заощадження і збільшити внутрішні
інвестиції національної економіки;
важливе значення у розвитку пенсійної системи має накопичувальна система, яка повинна поступово впроваджуватись.
Соціальні чинники розвитку НЕ- низький середній розмір виплачуваних пенсій; низький вік виходу на пенсію; незалежність розміру трудових пенсій від трудового стажу і сплачених пенсійних внесків; значна диференціація пенсії; низький вік виходу на пенсії;, залежність розміру трудових пенсій від трудового стажу і сплачени пенсійних внесків; значна диференціація пенсії, призначених чи різними законами; одержання значною частиною пенсіонери', необгрунтовано високих пенсій; встановлення окремим категоріям громадян дострокових пенсій;
Основні завдання та цілі пенсійної реформи:
- підвищити рівень життя пенсіонерів;
- встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;
- забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;
- заохотити громадян до заощадження коштів на старість;
- створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.
Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані із змінами в демографічній ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.
В результаті перерахунків не зменшився розмір жодної пенсії, збережено всі пільги при обчисленні стажу роботи, передбачені раніше діючим законодавством за період до набрання чинності новим Законом, збережено раніше встановлений пенсійний вік. Уряд віднаходить можливості для підвищення рівня пенсій низькооплачуваним категоріям працівників.