Главная | Обратная связь

ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

Державна промислова політики - це комплекс заходів, спря­мованих на підвищення ефективності промисловоговироб­ництва у довгостроковому періоді, зметою забезпечення національнихінтересів країни та її економічної безпеки, підвищення доброботу населення. У І пол.1990-х. рр. в Україні систематична робоча з розроблення та впровадження державної промислової політики практично не велася, що зумовило низьку ефективність рефор­мування цієї галузівітчизняної економіки. Лише у 1994 р. в Україні набуває чинності Концепція державної промислової політики , в якій основні зусилляспрямовувалися на якнайшвидше подолання кризових явищ у промисловості, збереження науково-технічного та технологічного потенціалу, визначення найпріоритетніших напрямів промисловогорозвитку та прискорення структурної перебудови. Від ІІ пол.1990-х рр. формуванню державної промис­лової політики в Україні надається важливого значення, що знаходить відображення у відповідних урядових документах. Зокрема, набувають чинності "Комплексна програма розвиткувнутрішньогоринку", "'Державна програма розвитку промис­ловості на 2003-2011 років, "Національнаенергетична програма","Програма "Українськевугілля",''Україна-2010"та іншігалузеві та регіональні програми. Згідно з цими нормативними документами найважливішим зав­данням промислової політики в Україні у XXI ст. є реалізація інно­ваційно-інвестиційної моделі розвитку, що грунтується на таких засадах :

-зростання ролі промисловості в розвитку внутрішнього ринку;

-подолання структурних деформацій у промисловості, поси­лення її соціальної спрямованості тавипереджаючий розвиток високотехнологічнихгалузей;

-прискорення інституційних перетворень: приватизація,створення спільних підприємств, використання механізмів концесії,ефективних моделей взаємодії великого малого і середнього підприємництва, підвищення ефективності управліннядержавною власністю;

- проведення активної політики імпортозаміщення, освоєння виробництвапродукції, щозабезпечує стратегічну неза­лежність держави від імпорту.

- реалізація політики енергозабезпечення та енергозбережен­ня, впровадження екологічно безпечних технологій;

- адаптація виробництва до активного ринкового попиту;

-розвиток експортного потенціалу,насамперед, за рахунок науковоємних секторів промисловості;

- санація та перепрофілювання неперспективних виробництв;

-розширення продажу технологій;

- оснащення підприємств сучасним високотехнологічним

обладнанням;

- конверсія та реконверсія підприємств;

- створенняефективної системи поєднання досягнень науки,

технології, виробництва та ринку;

- інтеграція промисловості у світові господарські зв'язка,

насамперед, його науково-технічного потенціалу;

- використання в цивільних галузях науково-технічних досягнень

оборонного комплексу;

-реформування системи управління,