Главная | Обратная связь

Спадкування за законом

Спадкування за законом має місце в таких випадках:

1) коли відсутній заповіт;

2) коли відсутні спадкоємці за заповітом.

Спадкоємцями за законом є той з подружжя, хто пережив спад­кодавця, родичі спадкодавця і деякі інші особи. Вони закликають­ся до спадщини в порядку черговості. Усі спадкоємці за законом одержують рівні частки спадкового майна.

Принцип черговості при залученні до спадщини дозволяє спра­ведливо розподілити майно померлого — у такому випадку його одержать найбільш близькі до спадкодавця люди.

Перша черга спадкоємців за законом включає: дітей, у тому чис­лі зачатих за життя спадкодавця і народжених після його смерті; того з подружжя, що пережив спадкодавця; батьків (усиновителів). Внуки та правнуки спадкодавця закликаються до спадку у порядку представлення. Вони стають спадкоємцями тільки тоді, коли до

моменту смерті спадкодавця немає в живих того з-поміж їхніх бать­ків, хто був би спадкоємцем. Внуки та правнуки, таким чином, за­міщають (представляють) своїх батьків як спадкоємців.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Племінники, прабаба та прадід спадкують за правом представлення.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Двоюрідні брати та сестри спадкують за правом представлення.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають осо­би, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У п'яту чергу спадкування за законом мають інші родичі спад­кодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня усувають від права спадкування родичів подаль­шого ступеня споріднення. Крім того, до п'ятої черги належать утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї, але протягом не менш ніж п'ять років отримували від нього матеріальну допомо­гу, яка була для них основним джерелом засобів до існування.

Прийняття спадщини

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прий­няття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особис­то. Неповнолітній має право подати заяву про прийняття спадщи­ни без згоди своїх батьків або піклувальника. Від імені малолітньої або недієздатної особи заяву про прийняття спадщини подають її батьки (усиновлювачі), опікун. На ці дії закон відводить шість місяців. Якщо спадкоємець пропустив строк прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.

Спадкоємець має право відмовитися від своєї частки спадщини на користь іншого спадкоємця за законом або заповітом або взагалі відмовитись від прийняття спадщини.

Прийняття спадщини оформляється свідоцтвом про прийняття спадщини. Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець

зобов'язаний зареєструвати його в органі, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна.

Борги спадкодавця

Спадкування передбачає перехід до спадкоємців не тільки май­нових прав, але й майнових обов'язків, зокрема, боргів спадкодавця. До спадкоємця переходять обов'язки:

1) відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спад­кодавцем;

2) відшкодувати моральної шкоду, завдану спадкодавцем, якщо відшкодування було присуджено судом зі спадкодавця за його жит­тя;

3) сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи не­рухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.