Главная | Обратная связь

Представництво у цивільному процесі

Цивільне процесуальне представництво— це такі юридичні відносини, за якими одна особа — представник виконує на підставі повноваження, наданого йому законом, статутом, положенням або договором, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи, державних і громадських інтересів.

Представник у цивільному судочинстві має дві функції:

1) правозаступництво, тобто має захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати);

2) процесуальне представництво, тобто представляти таких осіб, бути їхніми повіреними.

Представником у суді може бути адвокат або інша повнолітня дієздатна особа, яка має належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді. Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.

Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спе­ціаліст, свідок. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представ­никами в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

Види процесуального представництва

1) добровільне представництво (на підставі договору);

2) законне представництво (на підставі закону, статутів, по­ложень). Так, наприклад, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захи­щати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

1) довіреністю фізичної особи;

2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призна­чення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи має бути посвідчена нотаріусом або іншими особами, яким таке право надається законом.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуаль­ні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Третейські суди

Третейський суд — це недержавний незалежний орган, що утво­рюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фі­зичних та/або юридичних осіб для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейські суди ви­рішують будь-які цивільні спори за винятком спорів із трудових і сімейних правовідносин.

Третейські суди не включаються до судової системи України. Вони є альтернативою державної юстиції, судами третіх осіб, об­раних сторонами спору, яким вони добровільно довіряють вине­сення рішення у своїй справі і наперед зобов'язуються підкорятися цьому рішенню. За чинним законодавством в Україні можуть ство-

рюватися третейські суди для розгляду конкретного спору (аа пос), а також постійно діючі третейські суди.

Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України:

— всеукраїнських громадських організаціях;

— всеукраїнських організаціях роботодавців;

— фондових і товарних біржах, \

— організаціях професійних учасників ринку цінних паперів із самоврядуванням;

— торгово-промислових палатах;

— всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;

— об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяль­ності — юридичних осіб, зокрема банків.

Третейський суд для розгляду справи (асі пос) — це одна або де­кілька фізичних осіб — третейських суддів, обраних сторонами у зв'язку з необхідністю вирішення тільки одного правового спору.

Сутність третейського розгляду полягає в тому, що конкретні сторони правовідносин довіряють вирішення спору, який може виникнути або вже виник між ними, а також винесення по ньому рішення третій особі. У порядку третейського судочинства розгля­даються і вирішуються спори про право майнового характеру (цивільні спори), тому третейське судочинство є позовним. У пос­тійно діючому третейському суді процедура розгляду спору визна­чається його регламентом.