Представництво у цивільному процесі
Цивільне процесуальне представництво— це такі юридичні відносини, за якими одна особа — представник виконує на підставі повноваження, наданого йому законом, статутом, положенням або договором, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи, державних і громадських інтересів. Представник у цивільному судочинстві має дві функції: 1) правозаступництво, тобто має захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати); 2) процесуальне представництво, тобто представляти таких осіб, бути їхніми повіреними. Представником у суді може бути адвокат або інша повнолітня дієздатна особа, яка має належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді. Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники. Види процесуального представництва 1) добровільне представництво (на підставі договору); 2) законне представництво (на підставі закону, статутів, положень). Так, наприклад, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам. Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи має бути посвідчена нотаріусом або іншими особами, яким таке право надається законом. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Третейські суди Третейський суд — це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейські суди вирішують будь-які цивільні спори за винятком спорів із трудових і сімейних правовідносин. Третейські суди не включаються до судової системи України. Вони є альтернативою державної юстиції, судами третіх осіб, обраних сторонами спору, яким вони добровільно довіряють винесення рішення у своїй справі і наперед зобов'язуються підкорятися цьому рішенню. За чинним законодавством в Україні можуть ство- рюватися третейські суди для розгляду конкретного спору (аа пос), а також постійно діючі третейські суди. Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України: — всеукраїнських громадських організаціях; — всеукраїнських організаціях роботодавців; — фондових і товарних біржах, \ — організаціях професійних учасників ринку цінних паперів із самоврядуванням; — торгово-промислових палатах; — всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; — об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, зокрема банків. Третейський суд для розгляду справи (асі пос) — це одна або декілька фізичних осіб — третейських суддів, обраних сторонами у зв'язку з необхідністю вирішення тільки одного правового спору. Сутність третейського розгляду полягає в тому, що конкретні сторони правовідносин довіряють вирішення спору, який може виникнути або вже виник між ними, а також винесення по ньому рішення третій особі. У порядку третейського судочинства розглядаються і вирішуються спори про право майнового характеру (цивільні спори), тому третейське судочинство є позовним. У постійно діючому третейському суді процедура розгляду спору визначається його регламентом. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|