 |
|
Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх
У більшості випадків підставою для цивільно-правової відповідальності малолітніх та неповнолітніх є заподіяння ними шкоди.
За шкоду, заподіяну малолітнім, який не досяг 14 років, відповідають його батьки (усиновителі) або опікун, якщо вони не доведуть, що шкода завдана не з їхньої вини. Якщо малолітній, що не досяг 14 років, завдав шкоду, коли він перебував під наглядом навчальної, виховної чи лікувальної установи, вони несуть майнову відповідальність, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.
Неповнолітній у віці від 14 до 18 років несе відповідальність за заподіяну ним шкоду на загальних підставах. У випадках, коли у неповнолітнього у віці від 14 до 18 років немає майна чи заробітку, достатнього для компенсації заподіяної ним шкоди, збиток у відповідній частині компенсується його батьками (усиновителями) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини. Такий різновид цивільно-правової відповідальності зветься субсидіарним (додатковим).
Підстави цивільно-правової відповідальності
Фактичною підставою цивільно-правової відповідальності єсклад цивільного правопорушення, який містить такі елементи:
1) протиправність поведінки (дії або бездіяльності) особи, проти якої передбачається застосування відповідальності. Дія або бездіяльність, як правило, мають форму невиконання або неналежного виконання зобов'язань. Одним із видів порушення зобов'язання єпрострочення боржника або кредитора;
2) наявність у потерпілого збитків або шкоди. До збитків кредитора включаються: прямі збиткита упущена вигода;
3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправним характером поведінки порушника та наслідками, що настали, у вигляді збитків або шкоди у потерпілого;
4) наявність вини правопорушника. її наявність презюмується, тобто особа вважається винною, якщо не доведе зворотне. Останнє передбачає доказування бездоганності поведінки боржника, враховуючи при цьому суть порушеного зобов'язання, а також звичайні для певного роду діяльності та наявні у конкретному випадку умови господарювання. Відсутність вини, тобто — і підстав для цивільно-правової відповідальності, доводиться особою, що не виконала зобов'язання або завдала шкоди. Зокрема, особа звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності.
Спеціальні умови цивільно-правової відповідальностіпередбачають, що за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, санкції можуть бути застосовані без вини особи, на яку покладається відповідальність. Юридичні та фізичні особи, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки,зобов'язані компенсувати шкоду, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної силиабо умислу потерпілого.
Спадкове право
Правовідносини, пов'язані зі спадкуванням, виникають внаслідок смерті фізичної особи. Спадкодавцем, тобто особою, яка залишає після себе майнові права, може бути тільки фізична особа.
Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, що були вживих на час смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за його життя і народжені після його смерті.
Є категорія осіб, яких називають негідними спадкоємцями. Не мають права на спадкування:
1) особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого зможливих спадкоємців або вчинили замах на життя цих осіб;
2) особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт;
3) батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав;
4) особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця;
5) одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.
Крім фізичних осіб, спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи, держава Україна, інші суб'єкти цивільних прав і обов'язків.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини спадщина визнається судом відумерлою і переходить у власність територіальної громади.
Існує два види спадкування:за заповітом і за законом. Спадкуванню за заповітом віддається перевага, тому що заповіт втілює волю спадкодавця.