Главная | Обратная связь

Екологічне право — галузь права України

Екологічне право— галузь права України, яка регулює суспіль­ні відносини з приводу приналежності, використання, забезпечен­ня екологічної безпеки і відтворення природних ресурсів.

Екологічне право поділяється на Загальну та Особливу частини.

Загальна частина екологічного права охоплює такі положення: право власності на природні об'єкти; управління в галузі вико­ристання, відтворення та охорони навколишнього природного се­редовища; загальні положення природокористування; правове за­безпечення екологічної безпеки; загальні питання охорони при­родного середовища; юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства.

Особлива частина містить правові норми, які регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх специфіки, а саме: право користування землею, водами, надрами, рослинним світом, тваринним світом, атмосферним повітрям, природно-заповідним фондом та іншими видами природних ресурсів.

Особливість екологічного права — наявність великої кількості нормативно-правових актів. Серед них є кодифіковані акти, напри­клад, Лісовий кодекс, Кодекс про надра, Водний кодекс, Земельний кодекс. Вони містять норми, що регулюють процес використання і охорони окремих природних ресурсів (земля, ліс і т.ін.).

Провідним комплексним нормативно-правовим актом у цій га­лузі законодавства є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (25 червня 1991 р., з подальшими зміна­ми), що визначає правові, економічні та соціальні засади організа­ції охорони природи, екологічні права й обов'язки громадян та ін­ших суб'єктів природокористування.

Крім того, норми екологічного права містять закони України «Про природно-заповідний фонд» (16 червня 1992 р.), «Про охоро­ну атмосферного повітря» (16 жовтня 1992 р.), «Про тваринний світ» (3 березня 1993 р.), «Про екологічну експертизу» (9 лютого 1995 р.), «Про рослинний світ» (9 квітня 1999 р.).

Підзаконні акти міністерств і відомств конкретизують положен­ня законів у діяльності конкретних природ ©користувачів, регулю­ють їхню діяльність, пов'язану з впливом на стан довкілля. Напри­клад, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища затверджена «Інструкція про порядок видачі дозволів на добування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до Чер­воної книги України, форм клопотання та бланків дозволів на таке добування».

Локальні підзаконні акти органів місцевого самоуправління встановлюють норми природокористування на відповідних тери­торіях, виходячи з існуючих загальнодержавних нормативів та законодавчої бази у межах власної компетенції.

Норми екологічного права містять також численні міжнародно-правові договори, учасником яких є Україна. Наприклад, це — Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою знищення (3 березня 1973 р.), Конвен­ція про транскордонне забруднення повітря на великій відстані (13 листопада 1979 р.).