 |
|
Фермерські господарства
Відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. фермерські господарства є прогресивною формою підприємницької діяльності громадян в галузі сільського господарства України. Фермерське господарство може бути створено одним громадянином або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, що виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займаючись її переробкою та реалізацією з метою одержання прибутку.
Фермерське господарство є юридичною особою, має своє найменування, печатку і штамп і діє на основі свого статуту. У статуті визначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна, органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Такий відбір проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, склад якої формується і затверджується районною (міською) радою.
Висновок цієї комісії про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягай 14-рІчного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
Членам фермерського господарства передаються безоплатно у приватну власність раніше наділені їм у користування земельні ділянки (паї) членів сільськогосподарського підприємства. Інші земельні ділянки фермерське господарство може набувати на підставі цивільно-правових договорів (купівля, оренда тощо).
Землі лісового і водного фондів можуть передаватись у приватну власність для ведення фермерських господарств лише у розмірі до
_________________________________________________________ 325
п'яти гектарів ділянок лісів і до трьох гектарів ділянок під замкненими природними водоймами.
Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку фермерське господарство реєструється у виконавчому комітеті міської ради або в районній державній адміністрації за місцем проживання фермера або місцезнаходженням ділянки.
Головою фермерського господарства є його засновник або інша особа, визначена у статуті господарства. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами, укладає від імені господарства цивільно-правові договори тощо.
Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менша від мінімального розміру, встановленого для даного регіону центральним органом виконавчої влади з питань агарної політики України.
Приклади ведення фермерського господарювання ряду країн Європи, Америки та Азії демонструють високу продуктивність їхніх господарств. Проте не можна не враховувати й інші реалії багатьох країн, де відбувається масове розорення дрібних фермерських господарств і створення величезних землеволодінь - латифундій. Виникнення такого явища в Україні призвело б до перетворення селян України на сезонних батраків, занепаду національної культури та створення соціальної напруги на селі.
Запобігти таким можливим негативним наслідкам земельної реформи в Україні може законодавче обмеження розмірів приватного землеволодіння, суворий контроль держави за укладенням договорів купівлі-продажу, "дарування", оренди з викупом земельних ділянок.
Згідно з Законом України "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність" від 17.06.2004 передбачено створення сільськогосподарських дорадчих служб. Ці служби є юридичними особами, які можуть створюватись на основі різних форм власності, фінансуватись з державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок прибутків від своєї діяльності. Основними напрямками діяльності дорадчих служб є надання особистим селянським та фермерським господарствам, господарським товариствам, сільському населенню послуг з питань економіки сільського господарства, права, податків, екології тощо; поширення та впровадження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки; сприяння розвитку зеленого сільського туризму тощо.
326_____________________________________________