 |
|
ТЕМА ЗО. ЗЕМЕЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Загальна характеристика Земельного кодексу України
Земельний кодекс України прийнято 25 жовтня 2002 року. Завданням цього Кодексу є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, а також створення умов для раціонального використання й охорони земель, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища.
Земельний кодекс регулює такі питання, як повноваження державних органів влади і органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин, склад та цільове призначення земель України відповідно до їх категорій, види прав на землю, набуття та реалізація цих прав, гарантії та способи захисту прав на земельні ділянки, відповідальність за порушення цих прав, порядок вирішення земельних спорів, зміст і порядок охорони земель, спрямованої на їх раціональне використання, порядок встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень, землеустрій, контроль за використанням та охороною земель, державний земельний кадастр, підстави і порядок відповідальності за порушення земельного законодавства.
Кодекс визначає такі принципи земельного законодавства:
• поєднання особливостей використання землі як
територіального базису, природного ресурсу і основного
засобу виробництва;
• забезпечення рівності права власності на землю громадян;
юридичних осіб, територіальних громад та держави;
• невтручання держави у здійснення громадянами,
юридичними особами та територіальними громадами
своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження
землею, крім випадків, передбачених законом;
• забезпечення раціонального використання та охорони
земель;
• забезпечення гарантій прав на землю;
• пріоритету екологічної безпеки.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
334_____________________________________________
Суб'єктами земельних відносин є фізичні та юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗКУ, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до призначення землі поділяються на такі категорії:
• землі сільськогосподарського призначення, тобто надані для
виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення
сільськогосподарської науково-дослідної продукції та
навчальної діяльності. До земель сільськогосподарського
призначення належать: сільськогосподарські угіддя
(рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища);
несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і
прогони, полезахисні лісові смуги, землі під господарськими
будинками тощо);
• землі житлової та громадської забудови, тобто ділянки
в межах населених пунктів, які використовуються для
розміщення житлової забудови, громадських будівель і
споруд, інших об'єктів загального користування;
• землі природно-заповідного та іншого природоохоронного
призначення, тобто ділянки суші і водного простору
з природними комплексами та об'єктами, що мають
особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну,
рекреаційну та іншу цінність, яким надано статус території
та об'єктів природно-заповідного фонду;
• землі оздоровчого призначення, тобто землі, що
мають природні лікувальні властивості, які можуть
використовуватися для профілактики захворювань і
лікування людей;
• землі рекреаційного призначення - це землі, призначені для
організованого масового відпочинку і туризму та проведення
спортивних заходів: території будинків відпочинку, турбаз,
парків, зелених зон навколо населених пунктів тощо;
• землі історико-культурного призначення - це землі
історико-культурних заповідників, архітектурних пам'яток,
меморіальних кладовищ, історичних садиб, городищ,
курганів тощо;
• землі лісового фонду, тобто землі, вкриті лісом або надані
для потреб лісового господарства;
_________________________________________________________ 335
• землі водного фонду, тобто землі, зайняті морями, річками,
озерами, водоймами, болотами, водогосподарськими
спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під
прибережні захисні смуги;
• землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,
оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель, про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.