Главная | Обратная связь

Частина 5. ГЕОЛОГО - ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ОБ'ЄКТІВ ГЕОЛОГОРОЗВІДУВАЛЬНИХ РОБІТ НА НАФТУ І ГАЗ

 

Загальні положення

Україна знаходиться на перехідному етапі до ринкової економіки. Формуються нові виробничі відносини, в основі яких лежить отримання прибутку від будь-якої діяльності. Поряд з державними підприємствами створюються акціонерні і інші товариства, фірми та компанії. Формується нова законодавча база, яка регламентує процес надрокористування. Прийнятий в 1994 році Кодекс України про надра доповнюється цілим рядом нормативних актів. Серед них і нова Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України 5 травня 1997 року. “Класифікація...” передбачає, зокрема, цілком нові для України вимоги до обгрунтування доцільності інвестицій в пошуково-розвідувальні роботи на ділянках, що перспективні на відкриття родовищ нафти і газу. В ній на базі досвіду країн з розвинутою ринковою економікою, формулюються вимоги до геолого-економічного обгрунтування постановки робіт на різних етапах вивченості надр.

Докорінні зміни в економічних і правових відносинах геологорозвідувально галузі поставили завдання на основі зарубіжного досвіду розробити основні принципи та систему економічних критеріїв геолого-економічної оцінки (ГЕО) перспективних на нафту та газ об'єктів, адаптовану для умов України. Проблема ГЕО має важливе значення для процесу створення надійної мінерально-сировинної бази України.

Економічним девізом ГЕО родовищ (чи проектів ГРР) кожного надрокористувача є не тільки своєчасне визначення економічної доцільності продовження робіт, а також (і це, мабуть, головне) визначення і розробка конкретних заходів, як і за рахунок чого можна уникнути негативних результатів, покращити економічні показники навіть тоді, коли вони є додатніми.

Методика визначення показників економічної ефективності інвестицій пошуку та розвідки родовищ всановлює єдині принципи і критерії економічної оцінки на всіх стадіях. ГЕО – пов'язаний між собою комплекс досліджень, багатоваріантних розрахунків, по яких визначаються попередні кондиції, кількість видобувних балансових, умовно балансових та позабалансових запасів та очікуваний рівень технологічних і економічних показників їх видобутку, а також промислове значення об'єкта. Такими об’єктами можуть бути перспективні ділянки, окреме родовище, група дрібних родовищ (покладів), а для середніх та великих родовищ – окрема ділянка, поклад і т.ін., на основі яких технічно можливе і економічно доцільне будівництво нафтогазовидобувного промислу.

Згідно з нині чинною "Класифікацією запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр", геолого-економічна оцінка об'єктів ГРР – це періодичний аналіз результатів геологічного та техніко-економічного вивчення нагромаджень корисних копалин з метою оцінки їх промислового значення на основі визначення із зростаючою детальністю технологічної схеми видобутку і переробки мінеральної сировини, техніко-економічних показників виробничого процесу та фінансових результатів реалізації товарної продукції гірничого виробництва. Виділяються детальна, попередня і початкова геолого-економічні оцінки.

Детальна геолого-економічна оцінка (ГЕО-1) – визначення рівня економічної ефективності виробничої діяльності гірничовидобувного підприємства, що створюється або реконструюється, і доцільності інвестування робіт з його проектування та будівництва. ГЕО-1 здійснюється на основі розвіданих запасів корисних копалин і включає техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) постійних кондицій для їх підрахунку. Детальність техніко-економічних розрахунків і надійність фінансових показників ГЕО-1 повинні бути достатніми для прийняття інвестиційного рішення без додаткових досліджень. Матеріали детальної ГЕО родовища корисних копалин, позитивно оцінені Державною комісією по запасах корисних копалин (ДКЗ), є основним документом, що обґрунтовує доцільність фінансування робіт з опрацювання проектів будівництва гірничодобувних об'єктів.

Попередня геолого-економічна оцінка (ГЕО-2) – обґрунтування доцільності промислового освоєння родовища (покладу) корисних копалин та інвестування ГРР з його розвідки і підготовки до експлуатації. ГЕО-2 здійснюється на основі попередньо розвіданих і розвіданих запасів корисних копалин, оформляється як техніко-економічна доповідь (ТЕД) про доцільність подальшої розвідки, в тому числі дослідно-промислової розробки родовища (покладу). При цьому оцінка ефективності розробки родовища проводиться на рівні кінцевої товарної продукції гірничого виробництва; техніко-економічні показники визначаються розрахунками або приймаються за аналогією.

Початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) – обгрунтування доцільності інвестування пошуково-розвідувальних робіт на ділянках, перспективних щодо відкриття родовищ корисних копалин. ГЕО-3 здійснюється на основі кількісної оцінки ресурсів корисних копалин і надається у формі техніко-економічних міркувань (ТЕМ) про можливе їх промислове значення. Оцінка можливості промислового освоєння передбачуваних родовищ корисних копалин обґрунтовується укрупненими техніко-економічними розрахунками на основі доведеної аналогії з відомими промисловими родовищами або технічного завдання замовника геологорозвідувальних робіт.

ГЕО об'єктів ГРР, в які входять виявлені та підготовлені для глибокого буріння об'єкти, окремі частини (поклади) родовищ, експлуатаційні об'єкти і всі родовища в цілому, включає комплекс робіт по прогнозу показників економічної доцільності конкретних видів робіт. Так як останні всі без винятку пов'язані з певним проектом, відповідно і ГЕО обов'язково прив'язується до нього. Не викликає сумніву, що доцільність виконання як самих робіт, так і проекту в цілому визначається розміром того прибутку, який можна очікувати від реалізації того товару чи послуг після виконання запланованих обсягів. Великі обсяги ГРР можуть привести до економічно негативних результатів на конкретному об'єкті. Але це зовсім не означає, що він є не придатним, а тільки констатує завищені обсяги ГРР, які не відповідають очікуваним результатам.

ГЕО досліджує економічні аспекти геологічного вивчення надр, які проводяться фактично від реґіональних досліджень території і далі – до видобутку останньої тонни ВВ. Таким чином, геолого-економічне супроводження ГРР проводиться на всіх її стадіях і етапах, а також і видобутку.

Економічна оцінка робіт повинна проводитись для кожного проекту. Необхідно зазначити, що це не одноразова робота, а періодичні багаторазові розрахунки прогнозних показників залежно від отриманих нових даних в процесі реалізації конкретного проекту.

В зв'язку з цим передбачаються такі стратегічні завдання ГЕО:

– ГЕО-3 - доцільність інвестицій в проекти ГРР і вибір черговості об'єктів;

– ГЕО-2 - доцільність подальшої розвідки і проведення ДПР;

– ГЕО-1 – визначення рівня економічної ефективності видобутку і доцільності подальших інвестицій.

Методичною основою ГЕО є конкретний розрахунок показників за прогнозними чи фактичними вихідними даними з геології, видобутку і економіки. Для нафти і газу визначення показників по доведеній аналогії допускається для ресурсів категорії Д₁^лок з метою визначення черговості підготовки структур до глибокого буріння.

Технологічна схема виконання робіт по ГЕО конкретного проекту включає чотири самостійних блоки прогнозу показників:

– 1 – блок прогнозу результатів ГРР;

– 2 – блок прогнозу технологічних показників видобутку;

– 3 – блок прогнозу економічних показників освоєння запасів;

– 4 – блок прогнозу показників ефективності інвестицій в проект ГРР та видобутку.

Роботи першого блоку проводяться в випадку відсутності проекту ГРР для об’єкта або у випадку оцінки результатів ГРР по перспективних ресурсах чи попередньо оцінених запасах. Цей блок передбачає визначення реальних обсягів різного виду робіт, їх тривалість та вартість, у відповідності до яких складається проект ГРР і визначаються величини можливих розвіданих запасів родовища та їх розподіл по покладах. Такі роботи потрібні звичайно для ГЕО-3 та ГЕО-2, а для ГЕО-1 ці матеріали, як правило, містяться в проектах розробки.

Роботи для прогнозу технологічних показників видобутку по другому блоку включають прогноз фізичних властивостей пластових флюїдів і колекторів, а також продуктивності свердловин. Складається рівняння припливу флюїдів у свердловині і, залежно від їх продуктивності, проводиться обґрунтування їх кількості і черговості введення в експлуатацію; визначаються рівні річного видобутку нафти, газу, конденсату та води; розрахунковий термін розробки покладів і прогнозного родовища. Визначаються також інші допоміжні показники, наприклад, робочий тиск, застосування компресора, необхідність холодильної машини, діаметри та довжина шлейфів та ін.

В роботи за третім блоком прогнозу входить обґрунтування нормативів вартості та різного виду витрат. Визначається цінність продукції, можливий сумарний дохід та загальна рентабельність проекту з врахуванням витрат на ГРР. В цьому блоці визначаються річні та накопичені рівні капітальних вкладень в ГРР, видобуток і капремонт основних фондів, а також рівні поточних витрат, які визначають собівартість видобутку.

В четвертому блоці робиться прогноз доходів різних учасників розподілу загального доходу - держави, геологорозвідувального і видобувного підприємств; визначається рентабельність робіт, ціна запасів в надрах та інші показники економічної ефективності інвестицій.

Які питання може вирішувати ГЕО для різних етапів геологічного вивчення надр?

Для стадії найменшої вивченості (ресурси категорії Д₁^лок) це перш за все визначення черговості підготовки об’єктів (структур) для глибокого буріння. Це, мабуть, єдине та головне завдання для об’єктів з ресурсами категорії Д₁^лок. Рішення її проводиться за показниками необхідних витрат, видобутку вуглеводнів, цінності видобутої продукції і рентабельності капітальних вкладень і іншими показниками, отриманими за даними анології. Інші показники економічної ефективності через дуже низьку їхню імовірність використовувати не рекомендується через великий ризик.

Для більш високого ступеня вивченості об’єктів з перспективними ресурсами категорії С₃ головних завдань вже два: визначення черговості введення в глибоке буріння і доцільність інвестицій в конкретний проект пошуків. Ці завдання вирішуються шляхом розрахунку за вихідними даними, взятими за доведеною аналогією, таких показників як можливий дохід і прогнозна рентабельність інвестицій, величини необхідних капвкладень і прогнозного терміну їх окупності.

На наступних стадіях геологічного вивчення, вже після відкриття родовища і часткової його розвідки, перелік завдань ГЕО, які підлягають вирішенню, значно розширюється; достовірність визначення показників збільшується. До їх числа відносяться такі завдання як визначення межі достатності розвідки родовища (покладу) і економічної доцільності наступних інвестицій.

Після закінчення розвідки при будь-якому кількісному співвідношенні розвіданих і попередньо розвіданих запасів підлягають визначенню: ціна запасів і ресурсів в надрах, розмір рентних платежів, теперішня вартість родовищ, об’єктів ГРР з розвіданими запасами та інші показники залежно від отриманих результатів і поставлених завдань.

Слід окремо зазначити, що якісне вирішення всіх задач ГЕО базується на точному визначенні капітальних вкладень в ГРР і видобуток, щорічного видобутку ВВ і поточних витрат на видобуток. Основні економічні показники фактично є похідними від них.

Слід зупинитись ще на одному важливому аспекті ГЕО – яким проектам слід надавати перевагу. За логікою речей до уваги приймаються проекти, за якими очікуються найбільша ймовірність відкриття родовища. До таких відносяться проекти ГРР, складені не на окремі структури, а на ділянку перспективної території, де знаходиться 5–10 структур. Пошукування однієї окремої структури не дає ніякої гарантії відкриття родовища, а опошукування ділянки дає статистично значиму ймовірність відкриттів, масштаби яких визначаються коефіцієнтами успішності пошуків і переводу перспективних ресурсів в розвідані запаси.

За кордоном бізнес-плани, пов’язані з ГРР, складаються звичайно на ділянки територій за спеціальною формою UNIDO.

ГЕО економічної ефективності інвестицій в проект ГРР одного об'єкта може бути проведена тільки на родовищах і тільки для попередньо оцінених запасів, що припадають на кожну конкретну свердловину. При такому підході можливо отримати результати ГРР, приріст продуктивної площі та інші параметри.

Крім головних аспектів ГЕО, є майже нескінченний перелік дрібних проблем, які потребують вирішення та обліку. До них слід віднести питання дисконтування, врахування чи не врахування фактора часу, відшкодування капітальних вкладень, використання різних статистичних коефіцієнтів для прогнозу ГРР, початкової продуктивності свердловин, значення ДПР в підготовці запасів, калькуляція і нормативи капітальних і поточних витрат, деякі питання законодавства та багато іншого.

Якщо прив'язатися до реальних умов господарської діяльності в нафтогазовому комплексі, то можна відзначити стійке в часі розділення геологорозвідувального процесу, а саме: геологорозвідувальні підприємства проводять пошукове і розвідувальне буріння, а нафтовидобувні підприємства – експлуатаційне буріння та видобуток. Геологорозвідувальні підприємства, як і видобувні, знаходяться фактично в однакових умовах, тобто на самофінансуванні. З цієї причини для того, щоб визначити рентабельність ГРР, потрібно визначити частку прибутку, що припадає на частку геологорозвідки і поділити цей прибуток на витрати, але з обов'язковим врахуванням "порожніх" свердловин на "порожніх" структурах. Тільки розрахунками за такою схемою можна визначити рентабельність ГРР.

Відомі й інші методи оцінки сумарного доходу, наприклад, проведення розрахунків із врахуванням ризику і прийняття для рішення найбільш обережної оцінки. Можливо, використовуючи сучасне законодавство, збільшити цінність видобувної продукції; поваріантними розрахунками визначити дійсно раціональну схему розробки родовищ; змінити обсяги ГРР і таке інше. Для зміни фінансових показників існує багато відомих прийомів, але для оцінки рентабельності ГРР необхідний обов'язковий розподіл доходу між державою, геологорозвідкою і видобутком. Це є головною ринковою умовою оцінки ефективності робіт кожним підприємством. Розподіл доходу має проводитись навіть в тому випадку, коли в освоєнні запасів беруть участь 10 і більше фірм і компаній.