 |
|
Види юридичної відповідальності
Різноманітність відносин, що охороняються державою, а також норм, що встановлюють охоронні засоби, визначають різний ступінь суспільної небезпеки правопорушення та наслідки, можливість класифікації юридичної відповідальності за різноманітними критеріями.
За змістом санкцій, що застосовуються за вчинене правопорушення, розрізняють штрафну та правопоновлюючу відповідальність.
Штрафна (каральна) відповідальність настає за вчинення злочинів, адміністративних та дисциплінарних проступків. Вона:
– має відносно-визначений характер, оскільки штрафні санкції, як правило, передбачають нижчу межу покарання, а також призначаються з урахуванням обставин вчинення правопорушення, особи правопорушника, мотивів, засобів та наслідків порушення норми;
– засоби покарання призначаються спеціальними органами держави чи посадовими особами;
– передбачає більш жорсткі міри покарання, що призначаються за правилом покриття більш суворим покаранням менш суворого;
– передбачає чітку професіональну форму реалізації, що закріплюється нормативно;
– забезпечує покарання правопорушника і має примусовий характер.
Правопоновлююча відповідальність настає відповідно до норм цивільного права. Вона:
– має абсолютно-визначений характер, що зумовлюється можливістю чітко визначити розмір спричинених збитків без врахування особливостей обставин правопорушення;
– забезпечує можливість відшкодування спричинених збитків чи виконання покладених обов'язків добровільно без втручання держави;
– передбачає застосування всіх встановлених засобів впливу і більш суворі міри не перекривають менш суворі, як у штрафній відповідальності;
– може здійснюватись поза процесуальної форми, якщо не потребує примусового виконання;
– може застосовуватись на будь-якій стадії відповідальності.
II. За формою здійснення розрізняють:
Судову відповідальність, що призначається органами правосуддя в результаті розгляду ними певної справи.
Адміністративну, що покладається спеціальними органами за порушення порядку управління.
За галузевою ознакою розрізняють конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність.
Конституційнавідповідальність як самостійний різновид почала розглядатись лише останнього часу. Її особливостями є джерела вміщення, підстави призначення, суб'єкти та наявність особливих санкцій. Цей вид відповідальності передбачається Конституцією держави та масивом конституційного законодавства, порушення якого і є підставою відповідальності. Конституційна відповідальність поширюється на широке коло суб'єктів – фізичних та юридичних осіб. Ними може бути держава, державні органи, органи місцевого самоврядування. Посадові особи, об'єднання громадян та окремі громадяни.
Метою цього виду відповідальності є захист Конституції держави як Основного закону, що має вищу юридичну силу та пряму дію. Ця мета досягається шляхом застосування до порушників конституційних норм наступних санкцій:
– відсторонення від посади вищих посадових осіб держави;
– відставка посадових осіб чи всього органу;
– дострокове припинення повноважень державних органів чи посадових осіб;
– розпуск громадських об'єднань;
– визнання неконституційними актів чи окремих їх частин;
– призупинення дії актів виконавчих органів влади.
Таким чином, конституційна відповідальність має політичний характер; є основним інститутом публічного права; настає як у випадку вчинення правопорушення, так і при невиконанні обов'язку; є засобом охорони та захисту Конституції.
Кримінальна відповідальність – це найбільш суворий вид відповідальності. Вона настає за вчинення злочинів та встановлюється лише законом. Кримінальний кодекс закріплює вичерпний перелік діянь, що визнаються злочинами, а кримінально-процесуальний – регламентує порядок притягнення до кримінальної відповідальності. Повноваженнями притягнення до цього виду відповідальності наділений лише суд. Ніхто не може бути визнаним винним у вчиненні злочину та притягнутий до кримінального покарання інакше, ніж за вироком суду та у відповідності до закону. Стаття 51 КК України передбачає наступні види покарань:
– штраф;
– позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
– позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
– громадські роботи;
– виправні роботи;
– службові обмеження для військовослужбовців;
– конфіскація майна;
– арешт;
– обмеження волі;
– тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
– позбавлення волі на певний строк;
– довічне позбавлення волі.
Перелік покарань є обов'язковим для суду, вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Сутність кримінальної відповідальності полягає у тому, що особа, винна у вчиненні злочину, зазнає певних втрат. Це відображається у обмеженні пересування, права обирати вид діяльності за своїм розсудом, матеріальних та особистих обмеженнях.
Покарання відрізняються від інших примусових засобів тим, що воно виступає як реалізація кримінально-правових відносин між злочинцем і державою. Метою покарання є не лише кара (тобто застосування комплексу обмежень прав та свобод засудженого, які забезпечать його виправлення), а й виправлення, тобто такі зміни особистості засудженого, що свідчать про позбавлення негативних рис і зумовлюють готовність до суспільно-корисної діяльності.
Важливим напрямом мети кримінальної відповідальності є спеціальна превенція, яка націлена на обмеження можливості винної особи вчинити новий злочин шляхом її ізоляції та загальна превенції, яка полягає в утриманні від вчинення злочинів інших осіб шляхом покарання конкретної особи.
Особливостями цього виду відповідальності є стан судимості після відбування покарання. Наявність презумпції невинуватості. Необхідність визначення форми вини правопорушника, наявність обставин, що звільняють від відповідальності, наявність основних та додаткових покарань.
Таким чином, кримінальна відповідальність – це найбільш суворий вид відповідальності, що призначається судом в рамках матеріального та процесуального закону.
Цивільно-правова відповідальність є самостійним різновидом відповідальності, що характеризується певними особливостями:
– має майновий характер, оскільки збитки визначаються у грошовій формі;
– настає не перед державою, а перед потерпілим;
– діє презумпція винності правопорушника, оскільки він повинен довести відсутність вини;
– можливою є відповідальність без вини;
– має дві форми – договірну, що настає за невиконання чи порушення умов договору та встановлюється як самим договором, так і законом, та позадоговірну, що настає лише за законом та за умови спричинення збитків особою, яка не була з потерпілим у договірних відносинах.
При цьому як покарання позадоговірна відповідальність передбачає обов'язок правопорушника відшкодувати упущені прибутки, майнові втрати, компенсувати витрати на відшкодування майна чи здоров'я. Договірна відповідальність полягає у обов'язку відшкодувати збитки та неустойку; захист порушених цивільних прав здійснюється загальними, господарськими, третейськими судами у межах особливого процесуального порядку; суб'єктами може бути як фізична, так і юридична особа; можливість добровільного відшкодування збитків у досудовому порядку; пов'язується не лише з прийняттям, а й виконанням судового рішення.
Таким чином, цивільно-правова відповідальність є засобом відновлення та компенсації договірних та позадоговірних зобов'язань, що полягає у відшкодуванні правопорушником майнової шкоди та поновленні порушених прав.
Адміністративна відповідальність настає за скоєння адміністративних правопорушень. Через інститут адміністративної відповідальності реалізуються норми різноманітних галузей права – адміністративного, господарського, трудового, фінансового та ін. Це самостійний вид відповідальності, що характеризується наступними особливостями:
– досить широке коло суб'єктів, що притягаються до адміністративної відповідальності. Серед них суд, органи державного управління, державні комісії, інспекції, посадові особи;
– особливий порядок притягнення, що встановлює можливість одночасного застосування засобів забезпечення провадження у справі;
– суб'єктами відповідальності можуть бути як фізичні особи, що скоїли адміністративне правопорушення та досягли 16-річного віку, так і юридичні особи;
– адміністративна відповідальність не тягне судимості;
– настає за вчинення адміністративного порушення, що завдає шкоди порядку управління;
– засоби впливу поєднують матеріальний та моральний вплив. Основними видами адміністративних стягнень є штраф, оплатне вилучення чи конфіскація предметів, тимчасове позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміністративний арешт;
– визначені чіткі строки покладення адміністративних стягнень;
– можливість притягнення посадових осіб за невиконання чи неналежне виконання покладених обов'язків.
Таким чином, адміністративна відповідальність є засобом забезпечення та відновлення порядку управління шляхом покладення на винних фізичних, юридичних і посадових осіб покарання відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення та Статутів.
Відповідальність в трудовому праві. Трудове правопорушення можна визначити як винне протиправне невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків суб'єктами трудових правовідносин. Трудове правопорушення відрізняється від інших галузевих правопорушень суб'єктами та змістом.
Суб'єктом трудового правопорушення є працівник як суб'єкт трудових правовідносин. Трудова дієздатність, а відтак і здатність нести відповідальність за трудовим правом настає з 16 років, а учнів – з 14 років.
Неправомірність діяння виявляється у невиконанні трудових обов'язків, що складають зміст трудової функції працівника, та порушенні норм трудового права (наприклад, поява на роботі працівника у нетверезому стані; вчинення ним прогулу тощо). Не слід вважати протиправним невиконання трудових обов'язків працівником, зумовлене станом його здоров'я чи внаслідок недостатньої кваліфікації.
За загальним правилом, порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, якщо воно відбулося у робочий час. Потрібно мати на увазі, що для працівників з ненормованим робочим днем час після закінчення роботи вважається робочим.
Шкідливий наслідок як складовий елемент об'єктивної сторони трудового правопорушення виступає єдиним критерієм визначення виду юридичної відповідальності працівника. Якщо наслідком трудового правопорушення є порушення встановленого на підприємстві внутрішнього трудового розпорядку, має місце дисциплінарна відповідальність. Якщо шкідливі наслідки виражаються у завданні майнової шкоди іншій стороні трудового договору, – застосовуються заходи матеріальної відповідальності.
Метою матеріальної відповідальності є відшкодування (компенсація) завданої шкоди, а дисциплінарної – забезпечення трудової дисципліни. Тому на відміну від дисциплінарної відповідальності працівник може бути притягнутий не за будь-яке винне протиправне невиконання трудової дисципліни, а лише за те, внаслідок якого була завдана майнова шкода роботодавцю.
Дисциплінарна відповідальність в трудовому праві полягає у обов'язку працівника відповісти за вчинене ним порушення трудової дисципліни перед роботодавцем і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.
КЗпП визначено два види дисциплінарних стягнень: догана та звільнення. Перелік дисциплінарних стягнень загального характеру є вичерпним.
Працівник визнається винним у заподіянні шкоди, якщо протиправне діяння скоєне ним умисно або з необережності (за винятком випадків, коли шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки). Форма та вид вини впливають на вид матеріальної відповідальності працівника, а отже, на розмір та порядок відшкодування шкоди. За умисне заподіяння шкоди працівник завжди відповідає у повному розмірі завданої шкоди.
Роботодавець зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану працівникові при виконанні трудових обов'язків. Шкода, завдана роботодавцем працівнику, полягає у повній чи частковій втраті заробітної плати, яка зумовлена:
1) незаконним звільненням, переведенням, відстороненням працівника від виконання трудової функції;
2) порушенням роботодавцем законодавчо встановленої процедури розірвання трудового договору;
3) затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника;
4) недотриманням вимог законодавства про охорону праці, що призвело до трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я працівника.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1. Правовідносини – це____________________________________________
2. Які суспільні відносини ви знаєте? Чи всі суспільні відносини є правовими.
3. Що таке зміст правовідносин. Розкрийте сутність його складових.
4. До складу правовідносин входять такі елементи: ______________, суб'єкт, юридичний обов'язок, суб'єктивне право.
5. Що є підставою для виникнення, припинення чи змінення правовідносин?
6. Перелічіть види правовідносин:
а) залежно від галузевої приналежності норм;
б) залежно від кількості сторін.
7. Назвіть особливість односторонніх та двосторонніх правовідносин.
8. Поєднайте назву і визначення:
ДієздатністьЗдатність суб’єктів правовідносин нести юридичну відповідальність за скоєне правопорушення.
Правоздатність Здатність суб’єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб’єктивні права і виконувати юридичні обов’язки.
Деліктоздатність Здатність суб’єкта бути носієм суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.
9. У чому полягає різниця між юридичними діями і юридичними подіями? Наведіть приклад, коли юридична подія спричиняє виникнення юридичних дій.
10. Правова поведінка – це ____________________?Перелічіть її ознаки та види.
11. Встановіть відповідність між назвою правомірної поведінки та її визначенням:
Законослухняна поведінка Поведінка,яка характеризується високим ступенем активності суб'єктів, цілеспрямованістю їх діяльності у процесі реалізації своїх прав, обов'язків, у межах правових норм
Конформістська поведінка Свідоме дотримання законів, які виконуються добровільно на основі високої правосвідомості суб'єктів
Соціально активна поведінка Поведінка,яка є різновидом діяльності суб'єктів, ввійшла у звичку в силу багаторазового повторення, не потребує додаткових затрат
Звична поведінка Поведінка,яка перебуває на межі між правомірною та неправомірною, переступити яку не дозволяє страх перед юридичною відповідальністю
Маргінальна поведінка Поведінка, яка характеризується низьким ступенем соціальної активності суб'єктів, їх пристосованістю, вона не відрізняється від поведінки інших суб'єктів, основним принципом даної поведінки є «роби як всі»
12. Правопорушення – це________________________________________.
13. Чи можна кваліфікувати злочинні думки і наміри як правопорушення?
14. До юридичного складу правопорушення входять: суб’єкт, об’єктивна сторона, об’єкт, ___________________________. Дайте визначення кожній із складових.
15. Чи можуть стати честь і гідність особи об’єктом правопорушення?
16. Без якої складової суб’єктивної сторони немає складу злочину?
17. У чому відмінність між злочинною недбалістю і злочинною самовпевненістю? Наведіть приклади.
18. Назвіть два види правопорушення. У чому полягає їх відмінність.
19. Юридична відповідальність – це_______________________________.
20. Які види юридичної відповідальності ви знаєте?
21. Яке поняття є більш ширшим «державний примус» чи «юридична відповідальність»?
22. Перелічіть принципи юридичної відповідальності.
23. Розташуйте за збільшенням віку настання різних видів юридичної відповідальності: 14 – ______, 16 – _______, 18 – __________.
24. Що таке строк позивної давності?
25. Аналізуючи принцип індивідуалізації покарання визначіть різницю між кримінальною і цивільною відповідальністю.
26. Чи можуть окремі громадяни нести конституційну відповідальність?
27. Що таке загальна та спеціальна превенція?
28. Хто є суб’єктом трудового правопорушення? В чому полягає неправомірність його діяння?
29. Назвіть два види дисциплінарних стягнень.
30. Чи виникає судимість внаслідок адміністративного правопорушення?