Здавалка
Главная | Обратная связь

Екологічний аудит в Україні.



24 червня 2004 року було прийнято ЗУ «Про екологічний аудит». Згідно цього закону Екологічний аудит - це незалежний вид діяльності, що включає перевірку суб’єктів господарювання,пов’язаних із забезпеченням екологічної безпеки, раціональним використанням і відтворенням прир ресурсів,захистом і конкурентоспроможністю об’єкта аудиту і його інвестиц-ю привабливістю.. Об'єктами екологічного аудиту є: підприємства, установи та організації, їх філії та представництва чи об'єднання, окремі виробництва, інші господарські об'єкти; системи управління навколишнім природним середовищем, екологічні ситуації,що склались на певній території; Суб'єктами екологічного аудиту є: замовники; виконавці екологічного аудиту. Замовниками екологічного аудиту можуть бути заінтересовані центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші юридичні, а також фізичні особи. Виконавцем екологічного аудиту може бути юридична чи фізична особа (екологічний аудитор), кваліфікована для здійснення екологічного аудиту відповідно до вимог цього Закону. Екологічний аудит в Україні проводиться з метою забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі господарської та іншої діяльності. Основними завданнями екологічного аудиту є: збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об'єкта екологічного аудиту та формування на її основі висновку екологічного аудиту; встановлення відповідності об'єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту; оцінка впливу діяльності об'єкта екологічного аудиту на стан навколишнього природного середовища; оцінка ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища на об'єкті екологічного аудиту. Екологічний аудит проводиться в процесі приватизації об'єктів державної власності, іншої зміни форми власності, зміни конкретних власників об'єктів, а також для потреб екологічного страхування, в разі передачі об'єктів державної та комунальної власності в довгострокову оренду, в концесію, створення на основі таких об'єктів спільних підприємств, створення, функціонування і сертифікації систем управління навколишнім природним середовищем, а також здійснення господарської та іншої діяльності. Екологічний аудит проводиться на підставі договору між замовником та виконавцем, укладеного відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів. Виконавці екологічного аудиту несуть визначену законом та договором відповідальність перед замовником за виконання визначених договором зобов'язань та достовірність висновків екологічного аудиту. Оформлення результатів екологічного аудиту. Результати екологічного аудиту подаються у формі звіту про екологічний аудит, який має містити: загальні відомості про об'єкт та замовника екологічного аудиту; підстави для проведення екологічного аудиту, його мету, завдання, програму та обсяг виконаних робіт; відомості про виконавців екологічного аудиту; перелік основних законодавчих актів та інших нормативних документів, для перевірки на відповідність яким проводився екологічний аудит; характеристику фактичного стану об'єкта екологічного аудиту, включаючи оцінку ефективності та достатності його природоохоронної діяльності, систем управління навколишнім середовищем, стану природоохоронного обладнання та споруд, зокрема, час установлення, амортизація, придатність; відомості про сплату екологічних зборів і платежів, включаючи стан та можливості їх сплати та заборгованість; висновки екологічного аудиту щодо виявлених невідповідностей екологічних характеристик об'єкта екологічного аудиту вимогам законодавчих актів та інших нормативних документів; відомості щодо підприємств, установ, організацій та осіб, яким надається звіт. Звіт про екологічний аудит може містити рекомендації щодо заходів, які необхідно вжити для усунення виявлених невідповідностей. Звіт про екологічний аудит є власністю його замовника і підставою для прийняття ним відповідних рішень.

 

100. Особливості аудиту фінансової звітності акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій.Особл-ті пров-ня аудиту АТ, крім КБ і п-в – інституціон.інвесторів, пров-ся відпов.до вимог держ.комісії з ЦП і фонд.ринку щодо ауд.перевірки ВАТ (крім КБ і п-в – інституці-он.інвесторів), Цей док-т визначає перелік питань, на підставі яких незалежні ауд-ри або АФ пов.підтвердити повноту та достовір-ть бух.звіт-ті ВАТ та сформувати на цій основі висновки про їх реальний фін.стан. Аудит акціонерних товариств в основному здійснюється так само, як і на інших підприємствах, проте має певні особливості, обумовлені специфікою організації та господарської діяльності цих товариств. Колективна форма приватної власності, яка є основою функціонування акціонерних товариств, потребує чіткого державного регулювання і нагляду за діяльністю акціонерних товариств. Згідно із законодавством України, акціонерні товариства підлягають щорічному обов’язковому аудиту. Метою проведення аудиту акціонерних товариств є: підтвердження повноти і достовірності фінансової звітності; захист прав власності акціонерів шляхом розкриття об’єктивної фінансово-економічної інформації про діяльність товариств; визначення реального фінансового стану товариств незалежним експертом. При проведенні аудиту акціонерних товариств необхідно з одного боку додержуватись загально прийнятих методів та методичних прийомів, а з іншого — враховувати особливості створенні і функціонування товариств. Перш за все, це особливості формування, руху власного капіталу товариства, необхідність персоніфікованого обліку акціонерів, що повинно бути відповідно відображено в обліку і звітності. Необхідно також враховувати особливості використання прибутку на формування резервного капіталу та виплати дивідендів, а також особливості виплат процентів по облігаціях, їх емісії та погашення. Крім того, згідно з вимогами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (надалі ДКЦПФР) при проведенні аудиту акціонерних товариств обов’язковим є проведення аналізу фінансового стану товариств з використанням методу коефіцієнтів поряд із підтвердженням достовірності показників фінансової звітності. Вимогами ДКЦПФР визначено перелік питань, які повинні бути перевірені аудитором, але методика проведення аудиту повинна відповідати МСА. Проте аудитору дано право не включати до висновку ті питання, які несуттєві для діяльності підприємства, і водночас включати додатково інші питання, які він вважає доцільним. Ці вимоги розроблені відповідно до нормативів АПУ. Під час проведення перевірки незалежний аудитор подає засновнику такі відомості про аудиторську фірму: назва аудиторської фірми, номер свідоцтва в Національному реєстрі України, число і місяць його видачі АПУ; назва документа "Аудиторський висновок про достовірність бухгалтерської звітності та аналіз фінансового стану ВАТ "назва товариства"; місце проведення; відомості про аудитора: прізвище, ініціали, номер, серія, дата видачі сертифіката аудитора АПУ, масштаб перевірки (законодавчі акти); методи, які використовуються під час перевірки; перелік документів для здійснення аудиторської перевірки. Основні відомості про емітента: найменування емітента, код ЕДРПОУ, організаційно-правова форма емітента, номер свідоцтва про державну реєстрацію та дата видачі свідоцтва, орган, що видав свідоцтво, поточний рахунок, основні види діяльності, кількість акціонерів, кількість власників облігацій, чисельність працівників, остання дата опублікування інформації про діяльність емітента, назва друкованого органу, тираж, дата виплати дивідендів та ін. Особливості аудиту акціонерних товариств враховуються на стадії його планування, проведення аудиту та п ідготовки аудиторського звіту і висновку. Аудиторський висновок, який складається за результатами аудиту фінансової звітності завжди буде мати модифіковану форму в зв’язку з обов’язковою наявністю додаткового розділу, присвяченому результатам аналізу фінансового стану акціонерного товариства та підприємства — емітента облігацій. Аудиторський висновок за результатами аудиту фінансової звітності акціонерних товариств подається суб’єктами господарювання до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, як було відмічено в обов’язковому порядку.


101.Поняття і сутність аудиту ефективності та основні засади його організації. Аудит ефективності - це форма контролю, яка є сукупністю дій зі збору та аналітичного опрацювання статистичних і звітних даних, матеріалів ревізій та перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень для реалізації запланованих цілей, встановлення факторів, які перешкоджають досягненню максимального результату при використанні визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів. Метою аудиту ефективності є оцінка повноти досягнення запланованих цілей, виявлення проблем у виконанні бюджетної програми та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.

Проведення аудиту ефект-ті регулюється Наказом Головного Контр-Ревіз управління «Про затвердження методичних рекомендацій щодо проведення аудиту ефект-ті виконання бюджетної програми» від 2.04.03 №75 Методика проведення: Проведенню аудиторського дослідження передує направлення головному розпоряднику бюджетних коштів (відповідальному виконавцю) повідомлення про проведення аудиторського дослідження . Аудит ефективності може проводитися як з виходом, так і без виходу на об'єкт контролю. Вихід на об'єкт аудиторського дослідження здійснюється на підставі посвідчення, виданого керівником органу ДКРС. Керівник групи учасників дослідження на рівні головного розпорядника та Міністерства фінансів повинен:

а) ознайомитися із обгрунтуваннями до бюджетної програми та даними її паспорта , проаналізувати пояснювальні записки до відповідних регулюючих документів, а також розрахунки, які подавалися головному розпоряднику на затвердження; б) порівняти дані затверджених і фактично виділених обсягів бюджетних коштів; дати оцінку достатності виділених коштів для досягнення запланованих результативних показників;

в) визначити коло учасників бюджетної програми і обсяги бюджетного та іншого фінансування; г) підібрати та проаналізувати нормативно-правову базу, яка регулює механізм проходження бюджетних коштів, забезпечення контролю та відповідальності за дотримання норм законодавства; д) підібрати дані фінансової звітності, статистичного та економічного аналізу щодо виконання результативних показників, якості, затрат тощо; е) оцінити досягнуті результати як співвідношення фактично отриманих результативних показників до запланованих. Після аналізу отриманих результатів ревізій (перевірок) та на підставі зібраних у головного розпорядника, інших органів державної влади даних показників статистичної, фінансової та оперативної звітності, аналізу законів та нормативно-правових актів тощо визначаються причини існуючої проблеми аудиту (гіпотези). Що перешкоджають досягненню очікуваних результатів бюджетної програми та ефективному використанню державних ресурсів. Результати аудиторського дослідження відображаються в аудиторському звіті, який є найважливішим продуктом основного дослідження. Він має бути написаний у такий спосіб, який відповідає специфіці організацій, для яких він призначений.

Аудиторський звіт викладається в довільній формі, але має виключати можливість двоякого трактування положень дослідження і містити тільки ту інформацію, яка отримана з компетентних джерел, є об'єктивною та конструктивною, забезпечена надійними та достовірними фактами аудиторського дослідження.








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.