Здавалка
Главная | Обратная связь

Товарно-матеріальних цінностей



 

Найменування Товарно-матеріальних цінностей Один. виміру Ціна   Залишок на початок Обороти за місяць Залишок на кінець
Прихід Розхід
Кіл-ть ∑   Кіл-ть ∑   Кіл-ть ∑   Кіл-ть ∑  
9
...                    
РАЗОМ X X X + X + X + X +

Контрольне значення оборотних відомостей по аналітичних рахунках полягає в тому, що вона дозволяє виявити невідповідність даних аналітичного і синтетичного обліку і виявити помилки.

Крім синтетичних і аналітичних рахунків на практиці застосовуються субрахунки.

Субрахунки - це проміжна облікова ланка між синтетичними і аналітичними рахунками. При їх допомозі здійснюється угрупування даних аналітичного обліку з метою отримання узагальнених відомостей про окремі об'єкти всередині даного синтетичного рахунку.

У зв'язку з цим важливо усвідомити, що аналітичний облік має велике значення в оперативному керівництві та аналізі господарської діяльності. Між синтетичним і аналітичним обліком повинен бути визначений зв'язок і послідовність як по часу, так і в сумарному вираженні. Цим досягається контроль записів між синтетичним і аналітичним обліком, причому періодична взаємна перевірка проводиться шляхом складання оборотних або накопичувальних відомостей по аналітичних рахунках, що відносяться до того або іншого синтетичного рахунку.

План рахунків бухгалтерського обліку - систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, в основі якого використовується класифікація рахунків по економічному змісту. Він є єдиним для всіх підприємств і організацій (крім бюджетний установ і банків) і затверджен наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

План рахунків згрупований по класах, існує 10 класів рахунків:

Клас І. Необоротні активи

Клас ІІ. Запаси

Клас ІІІ. Кошти, розрахунки й інші активи

Клас ІV. Власний капітал і забезпечення зобов'язань

Клас V. Довгострокові зобов'язання

Клас VІ. Поточні зобов'язання

Клас VІІ. Доходи і результати діяльності

Клас VІІІ. Витрати по елементах

Клас ІX. Витрати діяльності

Клас 0. Забалансові рахунки

Тим же наказом Міністерство фінансів України затвердило інструкцію по використанню плану рахунків бухгалтерського обліку активів та капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, в якій по кожному рахунку (субрахунку) дається характеристика та типова кореспонденція.

Важливе значення для ведення бухгалтерського обліку на підприємстві є правильне використання рахунків. Для цього у бухгалтерському обліку використовується класифікація рахунків.

Класифікація рахунків у бухгалтерському обліку - це спосіб вивчення всієї сукупності рахунків шляхом їх угруповання по визначених ознаках і з'ясування характерних рис кожної групи.

В даний час існує 3 класифікаційних ознаки угруповання рахунків:

1. по відношенню до балансу;

2. за економічним змістом;

3. за призначенням і структурою.

Угруповання рахунків по відношенню до балансу - це розподіл рахунків на активні, пасивні, активно-пасивні, не балансові та забалансові.

Класифікація рахунків за економічним змістом (економічна класифікація) показує, що враховується на рахунку, тобто який конкретно економічний об'єкт відображається на ньому і дозволяє встановити, які види рахунків повинні застосовуватися для характеристики даного об'єкта. Економічна класифікація призначається для встановлення переліку рахунків, що повинні використовуватися на підприємствах, а також які об'єкти предмета бухгалтерського обліку на них відображаються.

Розрізняють наступні групи рахунків господарських засобів за економічним змістом:

1. рахунки необоротних активів (Клас 1 „Необоротні активи”);

2. рахунки оборотних активів (Класи рахунків 2 „Запаси”; 3 „Кошти, розрахунки та інші активи”, крім рахунку 39 „Витрати майбутніх періодів”; 8 „Витрати за елементами”; 9 „Витрати діяльності”) ;

3. витрати майбутніх періодів (Рахунок 39 „Витрати майбутніх періодів”).

За економічним змістом рахунки джерел господарських засобів поділяються на три групи:

1. рахунки власного капіталу та забезпечення зобов’язань (Клас 4 „Власний капітал та забезпечення зобов’язань”; Клас 7 „Доходи і результати діяльності);

2. рахунки зобов'язань (Клас 5 „Довгострокові зобов’язання”; клас 6 „Поточні зобов’язання, крім рахунку 69 „Доходи майбутніх періодів”);

3. рахунок 69 „Доходи майбутніх періодів”.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для одержання яких показників призначені ті чи інші рахунки і як вони будуються, тобто який зміст їхнього дебету і кредиту, а також який характер їх сальдо. Вона служить для вивчення особливостей рахунків, які застосовуються у бухгалтерському обліку, дозволяє з’ясувати, якими властивостями володіють їх окремі види.

Згідно цієї класифікації всі рахунки поділяються на три групи:

1. основні рахунки

2. рахунки господарських процесів і результатів по них

3. Регулюючі рахунки

Основні рахунки застосовуються для контролю за наявністю і рухом засобів підприємства (актив) і їхніх джерел (пасив).

Загальним для всіх основних рахунків є те, що в них враховується майно підприємств. Особливість основних рахунків полягає в тому, що при наявності залишку всі вони входять до складу балансу по визначених статтях.

За своєю структурою і призначенням основні рахунки підрозділяються на підгрупи:

· інвентарні рахунки (підрозділяються на матеріальні і грошові);

· розрахункові рахунки (підрозділяються на активні, пасивні й активно-пасивні);

· капітали і резерви.

Рахунки господарських процесів і результатів по них підрозділяються на підгрупи:

· Збірно-розподільчі рахунки застосовуються для накопичення витрат і доходів по тому чи іншому господарському процесу з метою наступного їх розподілу. До них відносяться рахунки класу 7 „Доходи і результати діяльності); класу 8 „Витрати за елементами” і рахунки класу 9 „Витрати діяльності”.

Залишку на цих рахунках не буває, тому що вони наприкінці звітного періоду повинні бути списані на результати діяльності підприємства. У балансі вони не відображаються.

· Калькуляційні рахунки служать для визначення собівартості господарських засобів - матеріалів, що надходять, виготовленої продукції, реалізованих виробів (товарів, послуг). Собівартість розраховується шляхом збирання витрат, що відносяться до об'єкту, який калькулюється, на дебеті цих рахунків.

Калькуляційні рахунки є активними. До них відносяться рахунки „Собівартість реалізації”, „Виробництво” та інші.

· Операційно-результативні призначені для визначення фінансових результатів від господарських процесів. Ці результати виявляються шляхом зіставлення двох різних оборотів, що характеризують даний процес. Різниця між дебетом і кредитом являє собою шуканий результат. При цьому, у залежності від характеру відображених операцій ця різниця може бути як дебетовою, так і кредитовою. Таким чином, рахунки, що зіставляють, є активно-пасивними. До них відноситься рахунок „Фінансові результати”.

· Бюджетно-розподільчі рахунки призначаються для розподілення витрат і доходів по суміжних звітних періодах. За допомогою цих рахунків розмежовуються витрати і доходи між суміжними періодами і включаються в показники діяльності звітного періоду. До них відносяться наступні рахунки „Витрати майбутніх періодів” (активний), „Доходи майбутніх періодів” (пасивний), „Забезпечення майбутніх витрат і платежів” (пасивний) .

Регулюючі рахунки призначені для коректування оцінки видів засобів чи сум джерел засобів. Коректування здійснюється так, що крім основного рахунка, у систему бухгалтерського обліку вводиться особливий зв'язаний з ним рахунок, сума якого для визначення величини даного об'єкта складається із сумою основного рахунка чи віднімається з неї.

Регулюючі рахунки підрозділяються на: доповнюючі рахунки та контрарні рахунки.

Доповнюючі рахунки призначені для збільшення вартості товарно-матеріальних цінностей, тобто доведення її до фактичної собівартості.

Доповнюючим рахунком є рахунок "Транспортно-заготівельні витрати" до рахунків товарно-матеріальних цінностей. Застосування рахунка "Транспортно-заготівельні витрати" дає можливість враховувати ці витрати окремо від товарно-матеріальних цінностей, до яких вони відносяться. Завдяки цьому товарно-матеріальні цінності відображаються в двох оцінках: за покупною вартістю і фактичною собівартістю (покупна вартість + ТЗВ).

Контрарні рахунки призначені для визначення залишкової, реальної вартості засобів і їх джерел.

Вони бувають контрактивними та контрпасивні.

До контрактивних (тобто пасивними) рахунків слід віднести рахунок "Знос необоротних активів", призначений для визначення залишкової вартості основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, і є для цих рахунків контрактивним.

До контрпасивних (то або активних) рахунків слід віднести рахунки „Вилучений капітал” та „Неоплачений капітал”, які є регулюючими до основного рахунку „Статутний капітал”.

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.