 |
|
Східний похід А.Македонського
ПОХІД У ПЕРСІЮ. Після смерті батька Александр продов-жував його політику. Він пішов війною на Персію. Його велика армія складалася з греків і македонців. Усіх об'єднувала ідея священної війни та помсти персам за розорення Греції під час греко-перських воєн.
У 334 р. до н. е. Александр переправився через протоку Геллеспонт, між Європою та Азією, й опинився на землях Перського царства. Міста одне за одним здавалися полковод-цеві. Ніщо не могло його спинити.
Назустріч Александру рушив перський цар Дарій IІІ з величезною армією. Біля міста Ісси відбулася битва (333 р. до н. е.), в якій перемогли македоняни, Александр захопив у полон матір, жінку і двох дочок Дарія, забрав його колісницю, розкішний намет, обладунок, багато золота й срібла. Сам Дарій ледве врятувався втечею.
ЗАВОЮВАННЯ ХАНААНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. Після перемоги в битві біля Ісси Александр завоював Сирію, Фінікію та Пале-стину. Не підкорилося йому лише багате фінікійське місто Tip. Частина міста була розташована на острові. Александр наказав насипати в морі греблю, щоб з'єднати Tip з берегом, і цією греблею доставив до стін міста стінобитні машини -тарани. Через півроку Александр захопив Tip. Половину жи-телів він продав у рабство, а половину звелів жорстоко стра-тити — розіп'ясти на хрестах.
ЗАВОЮВАННЯ ЄГИПТУ. Після цього армія Александра рушила на Єгипет. Єгиптяни не любили персів і тому радо вітали македонян як своїх визволителів. Цілий рік армія від-почивала в Єгипті й готувалася до наступних походів. За цей час за наказом Александра в дельті Нілу було збудовано місто Александрію. Нині Александрія Єгипетська — одне з найкрасивіших і найбагатших міст світу.
Єгипетські жерці оголосили Александра сином бога Аммона. Відтоді характер полководця почав псуватися, він загор-дився і забажав, щоб йому поклонялися як богу. Для греків і македонців це було незвично.
БИТВА ПРИ ГАВГАМЕЛАХ. З Єгипту македонська армія піш-ла до Месопотамії. Неподалік від річки Тигр, біля села Гавгамели, відбулася вирішальна битва македонян з персами. Коли дві армії зблизилися, настав вечір. Дарій III боявся несподіваного нападу. Тому він нака-зав своїм воїнам вишикуватись на полі й не спати.
Александр зробив інакше. Він дав можливість своїм воїнам виспатися й підготуватися до би-тви. Його полководці, налякані великими сила-ми персів, пропонували напасти на них уночі, та Александр гордо відповів: «Я не краду перемог!». З цими словами він зайшов у свій намет, ліг і спокійно заснув.
Вранці розпочалася битва. Перси, змучені безсонною ніч-чю, ледве трималися на ногах від утоми. Проте їх було біль-ше, ніж македонян. Крім того, Дарій виставив на полі битви колісниці з прикріпленими до коліс та дишел гострими косами, що косили противника. Але македонські лучники перестріляли візничих, а потім розступилися і пропустили коней з коліс-ницями. Александр пробився до самого центра перського війська — туди, де був Дарій. Дарій так зля-кався, що покинув військо і втік далеко в степи. Невдовзі він загинув від рук персів.
АЛЕКСАНДР У ПЕРСІЇ. ПІСЛЯ битви при Гавгамелах Александру вже легше було за-воювати найголовніші перські міста - Вавилон, Сузи, Персеполь.
У Персеполі були розкішний царський палац і гробниці перських царів. Александр захопив незліченні скарби. Для того щоб їх вивезти з підвалів палацу, знадобилося 10 тис. пар мулів і 5 тис. верблюдів. Усього було взято кілька тисяч тонн золота й срібла. Після цього Александр своїми руками підпа-лив палац. За кілька годин від нього зали-шилися тільки попіл і руїни. Було знищено чудові твори мистецтва, створені не одним поколінням людей.
З БІОГРАФІЇ АЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО. Під час походу в Середню Азію македонське військо йшло безводною пу-стелею. Нещадно пекло сонце, і воїни дуже хотіли пити. Та води ніде не було. По дорозі їм зустрівся караван, і погоничі налили царю в його шолом трохи води. Та коли цар побачив, як жадібно дивляться на нього воїни, він не став пити воду, а вилив її у пісок. Після цього випадку авторитет полководця зріс ще більше.
ПОХІД в ІНДІЮ. Із Середньої Азії Александр пішов на Індію. Він мріяв дійти до «кінця світу». Македонські воїни перейшли через гірський хребет Гіндукуш і опинилися в Індії. Далі військо, стомлене походами, йти відмовилося.
Повернувшись до Вавилона, який він зробив своєю столи-цею, Александр влаштував грандіозне весілля персіянок зі своїми воїнами. Він хотів об'єднати персів і греків в один народ. Сам він одружився з дочкою вбитого царя Дарія Статірою.
В останні роки правління Александр перейняв багато пер-ських звичаїв, які здалися грекам і македонянам смішними й принизливими.
Цар сидів на троні в золотій короні та розкішному пер-ському вбранні. Він вимагав, щоб його вважали богом і вклонялися йому до землі. (У греків не було звичаю вклонятися.)
Александр збирався в новий, африкан-ський, похід. Але несподівано захворів і по-мер у віці тридцяти трьох років. Сталося це в 323 р. до н. е. у Вавилоні. Тіло Александра залили медом і поклали в золотий саркофаг. МОНАРХІЯ АЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО. Внаслідок завоювань Александра утворилася величезна держава, що простягалася від Греції до річки Інд. Необмеженим волода-рем цієї держави була одна людина — сам Александр Македонський. Така форма пра-вління називається монархією, від грецьких слів «монос» («сам, один») і «архо» («воло-дарюю»).
На завойованих землях Александр свідо-мо прагнув поширити грецьку культуру і мо-ву. Він запрошував греків переселятися в нові, збудовані для них, міста - - такі, як Александрія Єгипетська. Александр заснував 20 міст і кожне назвав своїм ім'ям. У цих містах життя було організоване за грецьким зразком: стояли храми еллінським богам, діяли театри й бібліотеки. На основі грецької культури Александр мріяв ство-рити нову світову державу, в якій панували б рівність усіх громадян, свобода, добробут.
ЕЛЛІНІСТИЧНІ ДЕРЖАВИ в IV-I1 ст. до н. е. Гігантська ім-перія, створена Александром Македонським, складалася з різних земель, племен і народів. Туди входили Македонія, Греція, Єгипет, Близький Схід, Персія, Середня Азія та час-тина Індії. Жителі цих країв говорили різними мовами, поклонялися своїм богам, носили власний національний одяг і господарювали кожен по-своєму. Відстані між окремими частинами імперії сягали сотень тисяч кілометрів. Тому керувати такою великою державою було дуже важко.
Після раптової смерті Александра почалася боротьба між його полководцями за владу. «Діадохи» (грецькою — «спадко-ємці» царя) поділили імперію на кілька менших самостійних держав. Найбільшими з них були три: Сирійська, Єгипетська і Македонська.
Полководець-діадох Селевк узяв собі Сирію, Вавилон і Персію. Він став засновником нової царської династії Селевкидів.
Полководцю Птолемею дістався Єгипет. Він засну-вав династію Птолемеїв.
Антігон одержав Македонію і заснував династію Антігонідів.
Усі діадохи оголосили себе царями.
Розквіт нових елліністичних держав припадає на III ст. до н. е., проте він тривав лише 100 років. Потім починається їх повільний занепад. За ці роки діадохи шість разів воювали між собою. Поступово їхні землі захоплюють інші молоді й могутні держави Заходу та Сходу — Рим (сучасна Італія) і Парфія (сучасний Іран).