 |
|
Хрестові походи: причини і наслідки
В середині XI ст. папа Григо-рій VII (монахи прозвали його «святим чортом») залізною ру-кою навів у католицькій церкві порядок. Він рішуче домагався то-го, щоб світські володарі (королі, великі феодали) не втручалися в церковні справи і щоб пап і єпис-копів надалі обирало духовенство. Він навіть твердив, що монархи мають бути васалами папи й виплачувати церкві чималі гроші. В XII ст. папа й королівська влада пішли на поступки один одному — поділили між собою право призначати та зміщувати єпископів. Наприкінці XI cm. папи вже ко-ристувалися таким впливом у сус-пільстві, що підняли цілу Європу на війну проти іновірців-мусульман. Па-пи міркували так. Феодали все одно не заспокояться, воюватимуть один проти одного. То чи не краще спря-мувати їх воєнне завзяття проти іно-вірців і в такий спосіб посилити католицьку церкву?
Нагода для розпалювання релі-гійної війни трапилася якнайкраща. Наприкінці XI ст. Візантія (Східна Римська імперія) звернулася за допомогою проти войовничих тур-ків-сельджуків до європейських ко-ролів і папи. Королі завагалися, папа Урбан II, навпаки, скористався цією нагодою і закликав християнську Єв-ропу визволити від сельджуків «гроб
господній» — найбільшу християнську святиню. Ця святиня збері-галася в захопленому сельджуками Єрусалимі. Папа пообіцяв усім учасникам походу на Єрусалим безкоштовне відпущення гріхів, а душам тих, хто загине в поході, — рай. Але найбільш заманливою для європейців виявилася інша обіцянка Урбана II: «Ті, що тут перебувають у смутку та злиднях, там будуть веселі й багаті». Хто ж не хотів бути «веселим і багатим»? Багато рицарів, городян, духовних осіб і селян відразу ж поклялися врятувати «гроб господній» і на ознаку того, що підуть в небезпечний похід, нашили на своєму вбранні хрест — тодішній символ перемоги. Таким був початок майже 200-річного європейського божевілля — восьми Хрестових походів (1096-1270pp.).
Першими в 1096 р. рушили в далекий Єрусалим загони францу-зьких і німецьких селян — майже беззбройні, без запасів харчів. По дорозі вони грабували й убивали всіх підряд, особливо євреїв. Доля цих хрестоносців була сумною. Візантійський імператор швиденько переправив їх через протоку Босфор у Малу Азію, де сельджуки май-же все це воїнство і перебили. Невдовзі в Єрусалим попрямували краще озброєні рицарські загони. Візантійський імператор і їх пере-правив у Малу Азію. Влітку 1099 р. рицарі-хрестоносці вдерлися в Єрусалим і вчинили там жахливу різанину та погроми. До початку XII ст. вони забудували Сирію та Палестину феодальними замками й заснували там кілька своїх держав, найбільшою з яких було коро-лівство Єрусалимське. Цими подіями й завершився Перший Хресто-вий похід, який датується 1096-1099pp.
У середині XII ст. (1147-1149 pp.) французький і німецький коро-лі очолили Другий Хрестовий похід. Турки-сельджуки наголову роз-громили в Малій Азії учасників цього походу. Третій похід хрестоносців на Схід очолили в 1189-1192 pp. вже старий німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, бідний і мстивий французький ко-роль Філіпп II Август і відчайдушне хоробрий англійський король Річард І Левове Серце. Учасники походу, як і слід було сподіватися, пересварилися між собою, тому він закінчився невдало. А ось учас-ники Четвертого Хрестового походу (1202-1204) відверто показали себе не захисниками християнської церкви, а розбійниками з великої дороги. Римський папа Інокентій III, якого підбурювали венеціансь-кі купці, спрямував цей похід не проти мусульман, а проти христи-янської Візантії. Хрестоносці брали штурмом і до нитки грабували візантійські міста, в тому числі й Константинополь.
Впродовж XIII ст. відбулося ще кілька гучних, але малоуспішних Хрестових походів (останній, Восьмий, було організовано в 1270 p.). Лише після цього Європа схаменулася. Заклики пап до організації нових походів у «святу землю» населення вислуховувало, проте кидатися стрімголов у воєнний вир не поспішало. Тимчасом сельджу ки поступово повернули собі володіння хрестоносців на Сході.
Що дали Європі і Сходу Хрестові походи? Майже нічого путньо-го. Вони лише забрали життя сотень тисяч людей та принесли коло-сальні збитки й руйнації. На думку одних істориків, вони посприяли взаємозбагаченню європейської та східної культур, на думку ж ін-ших — обмін культурними здобутками відбувався незалежно від цього божевілля. Все ж Хрестові походи істотно змінили міжнародну об-становку в Середземноморському басейні. Вони підвели до загибелі Візантію та посилили впливи Венеції і Франції.