 |
|
Забруднення та знешкодження людиною природи (Антропогенне забруднення)
Найбільш небезпечним типом антропогенної дії на навколишнє середовище є антропогенне забруднення.
Усі види антропогеннихзабруднень можна поділити на дві великі групи:
1. Стійкі забруднення, які не розкладаються – полімерні оболонки, засоби боротьби із шкідниками рослин і тварин, феноли. Для цих речовин не існує природних процесів, які б могли їх розкладати з такою ж швидкістю, з якою вони надходять в екосистему. Єдиний шлях позбавитися них – це вийняти з природного середовища. Єдине рішення – заборонити викидати їх в природне середовище або припинити їх виробництво.
2. Забруднення, які розкладаються біологічним шляхом – побутові стічні води, деревина, металеві відходи, папір. Для них в природі існують механізми розкладення. Проблеми з такими відходами виникають лише тоді, коли надходження таких речовин завелике і природа не може встигнути переробити таку кількість. Вирішити проблеми з такими забрудненнями набагато простіше, ніж з попередніми, треба просто при їх утилізації моделювати природні механізми. Прикладом є очищення побутових стічних вод.
Інший тип класифікації – це розділення на енергетичні і матеріальні забруднення:
1. Енергетичні забруднення – це теплові викиди, іонізуюче випромінювання, шум, вібрація тощо.
2. Матеріальні забруднення поділяються на:
а) механічні забруднення – неутилізовані інертні відходи (золошлаки, деревина, металеві відходи);
б) хімічні забруднення – це хімічно активні сполуки, які надходять у біосферу і вступають у взаємодію з її елементами (сірчаний ангідрид, окисли азоту, цементний пил, тощо);
в) біологічні забруднення – зростання кількості мікроорганізмів, які шкідливо діють на навколишнє середовище (патогенні мікроби, тощо).
Енергетичні забруднення вважаються менш небезпечними порівняно з матеріальними внаслідок наступних причин:
- вони шкідливо діють тільки в момент їх виділення;
- область дії цих забруднень порівняно мала і перебуває тільки поблизу від джерела забруднення.
Найбільший внесок в забруднення навколишнього середовища вносять промислові підприємства і енергетичне устаткування. Так, при спалюванні палива в енергетичних установках в атмосферу викидається великий спектр забруднюючих речовин, а при роботі промислових підприємств здійснюється забруднення як атмосфери, так і води, ґрунту.
Ще одне величезне джерело забруднення навколишнього середовища – автомобільний транспорт. Іноді, у великих містах речовини, які викидаються при роботі двигунів внутрішнього згоряння, складають до 80% загального забруднення атмосфери.
Для Донбасу джерелами забруднення є також діючи породні відвали, підприємства коксохімічної промисловості. Досить значний внесок в забруднення атмосфери вносять підприємства вугільної промисловості – до 10% усіх викидів в атмосферу припадає на переробку вугілля на збагачувальних фабриках за рахунок пиловидалення при перевантаженні вугілля.
Коксохімічне виробництво відрізняється великою різноманітністю шкідливих речовин, серед яких багато дуже токсичних. Питомі викиди речовин при видаванні коксу з одної пічки, т/рік: Н2S – 545; CO – 330; NH3 – 70; фенолів – 130; C6H6 – 160; SO2 – 20; NO – 65.
При гасінні коксу, т/рік: NH3 – 26; H2S – 10; фенол – 26; SO2 – 64; HCN – 92; хлориди – 680; смоли – 55; 3,4-бензпірен – 0,004.
На Україні склалася дуже небезпечна екологічна ситуація. Половина хлібних ланів піддалася ерозії, чого не було на протязі всіх п’яти тисячоліть історії українського землеробства. Загинули тисячі річок, гине Азовське море. Екологічно небезпечними зонами на Україні є регіони, де здійснюється видобування корисних копалин – Донецька, Луганська, Дніпропетровська та Запорізька області. Вони дають близько 65% усіх викидів України у повітря. Найменш забруднене Закарпаття.
8.3 Контроль і управління якістю природного середовища
Поступове вирішення проблеми раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища зв’язано з правовим регулюванням взаємовідносин людини й природи, визначенням системи правил та законів, що сприяють збереженню природи, оздоровленню навколишнього середовища.
Регламентація використання природних ресурсів, способи захисту навколишнього середовища, порядок природоохоронної діяльності вміщені в законодавствах, кодексах та спеціальних законах.
Стандартизація в справі охорони навколишнього середовища спрямована на рішення техніко-економічних і екологічних завдань. Порушення або невиконання державних стандартів і інших екологічних нормативів веде до юридичної відповідальності.
З метою визначення тривалого впливу об’єктів, які проектуються, на стан навколишнього середовища, зменьшення внесення забруднень в середовище для всіх організацій і підприємств проводиться в обов’язковому порядку екологічна експертиза проектів. В процесі екологічної експертизи перевіряється відповідність проектних технологій, містобудівних, архітектурно-будівельних, конструктивних і технологічних рішень вимогам екології, захисту середовища від забруднень, захисту природи від порушень.
Для управління станом навколишнього середовища необхідно контролювати його стан, щоб перешкодити погіршенню якості, прогнозувати зміни і зв’язані з ними екологічні наслідки. Для цього існує моніторинг.
Для інженерів-будівельників, архітекторів та фахівців комунального господарства важливий не тільки загальний комплекс параметрів, які вимірюються при моніторингу, але й ряд спеціальних параметрів, що використовуються при обґрунтуванні проектування, контролю експлуатації великих об’єктів.
Експлуатація будівель і споруд може викликати розвиток і активізацію інженерно-геологічних процесів, особливо в районах вічної мерзлоти, активного розвитку фізико-геологічних процесів в сейсмонебезпечних регіонах.
Природокористування повинно базуватися на принципі, при якому критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при обов'язковому збереженні динамічної рівноваги в геоекосистемах,що досягається не перевищенням антропогенного навантаження гранично - допустимих рівнів. Основним механізмом виконання цього принципу є встановлення сплати за природні ресурси.
8.4 Встановлення сплати за природні ресурси.
Особливу увагу треба приділяти оцінці економічного збитку від порушення природного середовища. В це питання входять: сутність еколого-економічного збитку; вартісний аналіз збитку; фактори формування збитку; фактори впливу; фактори сприйняття; фактори стану; метод прямого обліку (порівняння “чистого” та “забрудненого” районів); аналітичний метод (розрахунок залежності); емпіричний метод (оціночні методики); класифікація методів оцінки збитку; механізм формування економічного збитку.
До практики реалізації концепції платного природокористування в Україні входять: основи платного природокористування в Україні; збори за використання природних ресурсів; плата за землю; плата за використання земель сільськогосподарського призначення та земель населених пунктів; збори за вилучення угідь під непрофільне використання; платежі за використання надр; плата за використання водних ресурсів; збори за спеціальне використання лісових ресурсів; плата (збір) за спеціальне використання об’єктів тваринного світу та використання риб й інших водних живих ресурсів; платежі за використання радіочастотного ресурсу України й розподіл зборів.
В Україні розроблені спеціальні методики розрахунків сплат за порушення природного середовища: забруднення атмосфери стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; забруднення водних об’єктів; розміщення відходів; спричинення збитку рослинам і тваринам; шкода заподіяна порушенням законодавства про природно-заповідний фонд; спричинення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення екологічного законодавства (аварійні випадки забруднення довкілля).
Сплати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення повинні компенсувати економічні збитки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров'я людей, об'єкти житлово - комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільсько - господарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості та транспорту.
Сплати за скиди забруднюючих речовину поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти впроваджується з метою економічного стимулювання водоохоронних заходів, упорядкування джерел їх фінансування і кредитування та відшкодування народногосподарських збитків, завданих забрудненням поверхневих вод, територіальних і внутрішніх морських вод та підземних горизонтів.
Сплати за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти компенсують економічні збитки від негативного впливу забруднених вод на здоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси.
Сплати за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі впроваджується з метою економічного стимулювання заходів по зниженню відходності виробничих процесів, переробці та безпечному захороненню відходів, упорядкування джерел їх фінансування і кредитування та відшкодування народногосподарських збитків, завданих розміщенням відходів у навколишньому природному середовищі.
Сплати за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі повинні компенсувати економічні збитки від негативного впливу відходів на здоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості та транспорту.
Контрольні запитання
8.1. На які типи поділяється антропогенна дія на середовище?
8.2. Які види класифікацій існують для антропогенного забруднення?
8.3. Які види антропогенної дії на середовище завдають найбільшу шкоду навколишньому середовищу?
8.4. В чому полягає правове регулювання взаємовідносин людини й природи, визначення системи правил та законів, які сприяють збереженню природи та оздоровленню навколишнього середовища?
8.5. Що входить до практики реалізації концепції платного природокористування в Україні?
8.6. На які видиприродних ресурсів встановлена плати за забруднення?