Главная | Обратная связь

Основні види забруднення природних вод та ґрунтів

Водне середовище вміщує велику кількість різноманітних сполук, що перебувають в її товщі у розчиненому, завислому або сорбованому (сорбція) стані. Багато з них є необхідними для життєдіяльності. В воду ці елементи надходять з підстилаючих порід в процесі вилуджування, тому що земна кора виступає в якості вихідного середовища, що постачає потоки різноманітних речовин у біосферу. Середня мінералізація річкової води складає 120 мг/л, а середня концентрація деяких елементів , мкг/л, складає: Fe – 90; Zn – 20; Cu – 7; As – 2; Pb – 1; Cd – 0,2; Hg – 0,07. Ці оцінки належать до розчинених форм, тоді як значно більші кількості різних елементів присутні у завислих частинках, іноді до 98% відносно до загальної кількості. Ця обставина сприяє накопиченню в донних відкладеннях завислих частинок і малорозчинних сполук. В силу цього концентрація токсичних речовин в донних опадах перевищує концентрацію в товщі води, а активна діяльність гідробіонтів часто сприяє перетворенню забруднень, а саме, концентруванню в різних організмах, переводу з менш токсичної у більш токсичну форму.

Шкідливо для водних організмів і надходження малих кількостей токсичних речовин, які здатні накопичуватися в ланцюгах харчування. Так, концентрація важких металів та радіоактивних ізотопів досягає іноді дуже великих значень. Тобто, суть проблеми полягає не тільки в кількості речовин, що надходять у середовище, а також у шляхах їх накопичення.

Важкі метали в водних середовищах можуть приймати участь в реакціях утворення малорозчинних сполук, що переводить основну їх масу в колоїдну форму і донні відкладення. Участь металів у процесах комплексоутворення важлива ще й тому, що часто воно обумовлює зниження їх токсичності у відношенні до гідробіонтів, тому що токсичною формою металів є їх вільні іони. Отже, в цьому випадку сумарна концентрація буде великою, але концентрація суто токсичної форми – малою.

У багатьох промислово розвинутих країнах дуже розповсюджене забруднення водоймищ нафтою та нафтопродуктами. Тонка плівка нафти покриває 1/5 поверхні Світового океану. Її плівка дуже стійка, вона порушує водо - та газообмін між океаном і атмосферою, пригнічує процеси фотосинтезу, змінює світовий і температурний режим поверхневого шару води. Багато ароматичних речовин, які містяться у нафті, в морській воді перетворюються на отруйні сполуки, що мають канцерогенну дію. Так, під дією деяких морських рослин з ароматичних вуглеводнів нафти утворюються конденсовані поліциклічні вуглеводні ряду бензпірену, які мають концерогенні властивості. Вони накопичуються у морських водоростях та травах, мігруючи за трофічними ланцюгами.

Ще більш небезпечні нафтопродукти для підземних вод. З-за низької температури, відсутності достатньої кількості кисню підземні води неспроможні швидко самоочищуватися від них шляхом бактеріального розкладення і біохімічного окислення. Для відновлення їм потрібно кілька сторіч. З-за добрив, які змиваються в річки, зростає загальна мінералізація води. Токсичні речовини в значній кількості надходять в водні об’єкти із стічними водами промислових підприємств. Так, із стічними водами коксохімзаводів в поверхневі води надходить фенол. Якщо піддати воду, що вміщує фенол, хлоруванню, то утворюються більш токсичні речовини, порівняно з самим фенолом.

Одним з основних видів забруднювачів поверхневих вод є завислі речовини, з ними переважно й зв’язані екологічні ефекти. Так, процеси осідання завислих частинок призводять до замулювання організмів, які живуть в донних відкладеннях, а також місць нересту.

Велике антропогенне навантаження відчуває й така складова частина біосфери як ґрунт.

Спеціальний аналіз чинників антропогенного руйнування і деградації ґрунтів показав, що для них характерні чисельність та агресивність. Їх можна розділити на кілька категорій:

- відвід ґрунтів під промислові та побутові об’єкти;

- прокладання та експлуатація шляхів та трубопроводів;

- видобування корисних копалин;

- промислові та побутові відходи;

- будівництво водосховищ;

- будівництво гідромеліоративних споруд;

- аварії на промислових об’єктах.

Одним з ворогів ґрунтів є ерозія. Під ерозією розуміють явище руйнування, зносу ґрунтів потоками води та вітру. На відміну від геологічної сучасна ерозія зв’язана з діяльністю людини. Ґрунтова ерозія така ж стара, як і землеробство. Основна причина ерозії – знищення рослинного покрову. В усьому світі від ерозії страждає 70-80% сільськогосподарських ланів.

З кожним роком все більшу небезпеку для ґрунтового покрову всього світу створює промислова діяльність людини. Промислова ерозія в найбільшій мірі виявляє себе в місцях залягання корисних копалин, які вже видобуваються. Видобування корисних копалин, особливо відкритим способом, призводить до порушення не тільки ґрунтового покрову, але й ландшафту взагалі. Підземне видобування корисних копалин також веде до порушення ландшафту за рахунок утворення теріконів. Електростанції, що працюють на твердому паливі, підприємства, що перероблюють мінеральну сировину, теж відповідальні за руйнування ґрунтів, тому що в них є необхідність розміщення відходів. Значне руйнування ґрунтів викликають кар’єри, де видобувається дорожні та будівельні матеріали.

Осовною формою відновлення ґрунтів, підданих промисловій ерозії є їх рекультивація.

Захист ґрунтів від забруднення важкими металами базується на:

вдосконаленні виробництва, наприклад, для виробництва 1 т хлору (С1₂) витрачається згідно з одною технологією 45 кг Hg, а згідно з іншою – 14-18 кг;

використанні мікроорганізмів для концентрування металів;

створенні безвідходного виробництва;

використанні інактиваторів важких металів, наприклад, іонообмінних смол.

Нині настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об’єднання зусиль націй і народів у боротьбі за врятування біосфери планети, здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого розвитку і виживання, які повинні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості.