Главная | Обратная связь

Короткий термінологічний словник

Фігура—фон—терміни гештальтпсихології, які використовуються в когнітивніи лінгвістиці й означають когнітивну та психічну структуру (гештальт), що характеризує людське сприйняття й інтерпретацію дійс­ності і не зводиться до сукупності її частин. Частина диференційовано­го поля, яка інваріантно виділяється чітко відмінним способом — фігу­ра, все інше — фон, основа фігури.

Філологія(грец. рЬіІоІо£іа, від рл/7ео — любити і Іб£оз — слово) — загальна назва дисциплін, які вивчають мову, літературу й культуру на­роду переважно через дослідження писемних текстів.

Флексія(лат. г7ех/о — згинання, відхилення)— змінний афікс наприкінці слова, що виражає синтаксичні відношення між словами у словосполученні й реченні.

Флективні мови— мови, в яких провідну роль у вираженні грама­тичних значень відіграє флексія (закінчення). Синонім: фузГйні мови.

Фон— див. Фігура.

Фонема(грец. рГіопета — звук, голос) — мінімальна звукова оди­ниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць — морфем і слів.

Фонетичний символГзм —див. ЗвукосимволГзм.

Фонетичні закони— закони, що керують регулярними змінами зву­кових одиниць, їхніх чергувань і сполучень. Синонім: звуковГ закони.

Фонологічна система— сукупність фонем певної мови в їхніх вза­ємозв'язках.

Фонологічні опозиції— лінгвально суттєві протиставлення (відмін­ності) двох чи більше фонем, за якими ці фонеми розрізняються і які служать для смислорозрізнення.

Фонологія(грец. рлбле — звук і Іб£оз — слово, вчення) — розділ мовознавства, який вивчає структурні й функціональні закономірності звукової будови слова.

Фонотактика(грец. рлбле — звук і іахіз — розташування, розмі­щення) — сполучуваність фонем.

Формально-структурний синтаксис—див. Структурний синтаксис.

Фразеологізм— відтворювана одиниця мови з двох чи більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою.

Фразеологічний промГжний рівень мови— рівень мови, який пе­ребуває на стику лексико-семантичного й синтаксичного рівнів.

Фразеологічні вирази— стійкі за складом і вживанням семантич­но подільні звороти, які складаються зі слів із вільним значенням.

Фразеолопчні єдності— семантично неподільні фразеологічні оди­ниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів.

Фразеолопчні зрощення— семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів.

Фразеолопчні сполучення— звороти, в яких самостійне значен­ня кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'я­зане значення.

Фразеологія(грец. рґігазіз — вираз і Іб&оз — слово) — 1) сукуп­ність фразеологізмів певної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови.

Фрейм(англ. іїате — каркас, остов; будова, структура, система; рамка; окремий кадр фільму) — структура, що репрезентує стереотип­ні, типізовані ситуації у свідомості людини і призначена для ідентифі­кації нової ситуації, яка ґрунтується на такому самому ситуативному шаблоні.