Короткий термінологічний словник
Ь Приховані категорії— семантичні й синтаксичні ознаки слів чи словосполучень, які не мають явного морфологічного вираження, але є суттєвими для побудови й розуміння висловлення, зокрема тому, що вони впливають на сполучуваність слів. Пропозиція(лат. ргорозіііо — основне положення) — семантичний інваріант, спільний для всіх членів модальної й комунікативної парадигм речень. ПропорцГйні опозиції фонем— опозиції, в яких відмінність між фонемами така сама, як і в іншій опозиції. Просодія(грец. ргозобіа — приспів, наголос) — надсегментні особливості мовлення: висота тону, часокількість, сила голосу; наголошення. ПрбстГ універсалі!— див. Елементарні універсали. Просторова лінгвістика— див. Ареальна лінгвГстика. Протеза(грец. ргбіїіезіз — додання, приєднання) — поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови. Прототип(англ. ргоіоіуре, від грец. ргоШуроп — прообраз) — 1) одиниця, яка виявляє найбільшою мірою властивості, спільні з іншими одиницями даної групи; 2) одиниця, яка реалізує спільні для групи властивості без домішки інших властивостей. ПсихолінгвГстика(грец. рзусіїе — душа і лінгвістика) — галузь мовознавства, яка вивчає процеси породження і сприймання мовлення в їх співвідношенні з системою мови. Психолінгвістичні методи— методи дослідження мовних явищ, які полягають в обробці й аналізі мовних фактів, отриманих від інформантів у результаті спеціально організованих експериментів. Психолопзм —див. Психолоп чний напрям у мовознавстві. Психолопчний напрям у мовознавстві— сукупність течій, шкіл і окремих концепцій, які розглядають мову як феномен психологічного стану і діяльності людини або народу. Синонім: психолопзм. Редеривація(лат. ге — префікс, що означає зворотну або повторну дію, і дериваціяі— див. Зворотне словотворення. Рема(грец. гґііта — сказане) — компонент актуального членування речення, те, що стверджується або запитується про вихідний пункт повідомлення — тему і створює предикативність, закінчене вираження думки. Репрезентативна функція(лат. гергезепіаііо — наочне зображення) — див. Номінативна функція. Референт(англ. геїег — співвідносити, посилатися; лат. геїегепз — той, що відносить) — об'єкт позамовної дійсності, який має на увазі мовець, коли вимовляє певний мовленнєвий відрізок. Референтна функція —див. Номінативна функція. Речення— основна синтаксична одиниця, яка являє собою інтонаційно оформлене смислове і граматичне ціле, що формує і виражає окрему відносно закінчену думку й відношення її змісту до дійсності. РГвні мови— складові частини структури мови (яруси), кожна з яких характеризується сукупністю відносно однорідних одиниць і набором правил, що регулюють їх використання і групування в різні класи й підкласи, і знаходиться в ієрархічних відношеннях щодо інших (фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний і синтаксичний рівні). Рід— граматична категорія, яка властива різним частинам мови і полягає в розподілі слів за двома чи трьома класами, традиційно співвіднесеними з ознаками статі або їх відсутністю. 4с$Ь ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|