Главная | Обратная связь

Короткий термінологічний словник

вних одиниць, взаємодію мислення, мови і дійсності в цих процесах, ролі людського чинника у виборі ознак найменування, мовну техніку найменування тощо.

Теорія родовідного дерева— теорія німецького мовознавця Авгус-та Шлейхера про походження індоєвропейських мов від однієї прамови.

Теорія стадіальності— інтерпретація історичного розвитку мов як зміни стадій (станів), що мають універсальний характер.

Типологічне мовознавство(грец. іуроз — відбиток, форма, зра­зок і Іо£оз — слово, вчення) — розділ мовознавства, що досліджує прин­ципи й опрацьовує способи типологічної класифікації мов. Синонім: лінгвістична типологія.

Типологічний метод —див. Зіставнйй метод.

Тон(грец. іопоз — напруження)— наділене значеннєвістю конт­растне варіювання висотно-мелодичних голосових характеристик при виголошенні мовних одиниць.

ТопологГчна семантика— напрям у когнітивній лінгвістиці, який вивчає відношення міжркремими значеннями слова. Див. ТопологГч­на схема.

ТопологГчна схема(грец. Іороз — місце і І6§оз — слово, вчення) — схема, яка показує зв'язки між значеннями полісемічного слова.

Топонім(грец. Іороз — місце і бпута — ім'я, назва) — власна на­зва будь-якого географічного об'єкта.

ТранспозицГйне значення— найзагальніше словотвірне значен­ня, пов'язане з набуттям утвореним словом значення тієї частини мо­ви, в яку воно транспонувалося (значення предметності, процесуаль-ності, ознаковості тощо).

Транспозиція(лат. ігапзрозШо — перестановка) — використання однієї мовної форми у функції іншої форми (перехід слова з однієї час­тини мови в іншу тощо).

ТрансформацГйна граматика —див. Генеративна лінгвГстика.

ТрансформацГйний аналіз— експериментальний прийом визна­чення синтаксичних і семантичних подібностей і відмінностей між мов­ними об'єктами через подібності й відмінності в наборах їх трансфор­мацій.

Трансформація(лат. ігапзіогтаїіо — перетворення) — закономі­рна зміна основної моделі (ядерної структури), що призводить до ство­рення вторинної мовної структури.

Узгодження— тип синтаксичного зв'язку, за якого граматичні зна­чення стрижневого слова повторюються в залежному слові.

Узус(лат. изиз— користування, вживання, звичай) — загально­прийняте вживання мовної одиниці на відміну від його оказіонального (випадкового, індивідуального) вживання.

Універсальні граматики— граматики, в яких граматичні категорії пояснюються через категорії мислення; всезагальні граматики, грама­тики, спільні для всіх мов.

Унілатеральна теорія знака(лат. ипиз — один і Іаіиз — сторона) — теорія, згідно з якою знак є одностороннім, тобто має лише план вира­ження (значення перебуває поза знаком).

УсГчення— утворення нових слів шляхом скорочення {кілограм — кіло).

Фатйчна функція мови(грец. рґіаіоз — говорити, оповідати, вес­ти пусті розмови) — функція, що полягає у встановленні та підтриманні контакту.