Структура мови. Основні й проміжні рівні мови. Системний характер мови.
У науковій літературі Немає чіткої диференціації термінів система і структура! Вперше розмежував ці терміни О. О. Реформатський який запропонував термін система використовувати для позначення системних відношень між одиницями одного рівня мови, а термін структура для визначення системних відношень МІЖ, різними рівнями. Таким ЧИНОМ, за О. О. Реформатським, система — це зв'язок і взаємозалежність по горизонталі, а структура - це вертикальний аспект; система - єдність Однорідних елементів, структура — єдність різнорідних елементів. Уся мова система через структуру. Оригінальним є трактування терміна структура Л. Єльмслевом: «Структура — це автономна сутність із внутрішніми взаємозалежностями». Іншими словами, структура гіпотетична побудова, яка являє собою сітку внутрішніх залежностей, внутрішніх відношень, що характеризують суть мови. Визначення Л. Єльмслева не приймає-переважна більшість мовознавців, бо структуру мови ні в якому разі не можна звести до «чистих відношень». Загальноприйнятою стала інтерпретація понять «системи і «структура* о. С. Мельничука. Мельничук доходить висновку, що система— це сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів, а структура це склад і внутрішня організація єдиного цілого. Мовна система не є однорідною, тобто вона має складну структуру, оскільки складається з часткових систем, які називаються рівнями, або ярусами. РІВНІ МОВИ — деякі «ДІЛЯНКИ» мови, підсистеми мовної системи, кожну з яких характеризують сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил, які регулюють їх використання і групування в різні класи і підкласи. Рівень охоплює сукупність тих відносно однорідних одиниць чи, іншими словами, одиниць одного ступеня складності, які можуть вступати між собою в синтагматичні й парадигматичні відношення, але не можуть перебувати в ієрархічних відношеннях (фонеми не можуть складатися з фонем, морфеми з морфем і т. д.). З одиницями іншого рівня мови вони вступають тільки в ієрархічні відношення на зразок «складається з ...» або «входить в ...» (морфема складається з фонем, фонема входить у морфему, ...). Для розрізнення рівнів мови використовують такі принципи: 1) кожен рівень повинен Мати свою одиницю; одиниці одного рівня повинні бути однорідними; 2) одиниці будь-якого рівня виділяються ШЛЯХОМ сегментації складніших утворень; 3) одиниці нижчого Рівня входять до одиниць вищого рівня, тобто між ними існують ієрархічні відношення. Розрізняють основні й проміжні рівні. До основних рівнів належать фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний :і синтаксичний. Кожен із рівнів має свою основну одиницю: фонологічний фонему, морфологічний — морфему, лексико-семантичний – лексему, синтаксичний - конструкцію (синтаксему). За роллю в структурі мови виділяють нижчіта вищі рівні. Так, фонологічний рівень належить до нижчого, оскільки фонема одностороння одиниця (не має плану змісту), яка використовується для побудови одиниць вищого рівня — морфем і лексем. Найвищий рівень синтаксичний, бо він обслуговує комунікативні потреби І підпорядковує собі одиниці всіх інших рівнів. Мовні рівні не існують ізольовано Вони взаємопов'язані: саме на стику рівнів виникають проміжні рівні. їх одиниці мають подвійний характер: вони утворюються в одному рівні,, а функціонують як одиниці іншого рівня. До проміжних рівнів належать морфонологічний, словотвірний, фразеологічний. Морфонологічнийрівень виникає на стику фонем і морфем. Морфонологія вивчає чергування голосних та приголосних, наголос і сполучення фонем у складі морфеми і Слова: рука — ручка, села — села Словотвірний рівень є проміжним між морфологічним і лексико-семантичним. Предметом словотвору є творення слів на основі морфем, твірних основ, :словотвірних моделей. Фразеологічний рівень як проміжний виникає на стику лексико-семантичного і синтаксичного, Предметом фразеології с вивчення утворення номінативних одиниць «на основі поєднання двох «та декількох слів (бити байдики, брати участь, Чорне море тощо,). Говорячи про мову як відкриту й динамічну систему, слід зазначити,- що в ній є і несистемні явища. Мовна система постійно прагне до рівноваги, але ніколи цього не досягає повністю. Через те вона розвивається і перебуває в стані відносної рівноваги. Отже, причина розвитку мовй значною мірою закладена в самій мові. Система мови, на думку деяких мовознавців, — це не тільки те, що реально існує в мові, а й усе те, що може бути в ній створене. Наприклад, у системі українського словотвору є модель «дієслівна основа + суфікс -тель», «дієслівна основа + суфікс -ач», «дієслівна основа + суфікс -ник». Моделі дають змогу утворити іменники з певним значенням з трьома суфіксами, однак не всі можливості, що дає система, реалізуються в мові. У системі мови є порожні клітини, тобто нереалізовані можливості мови. їх часто заповнюють діти своїми інноваціями, які вони створюють за моделями, наявними в мовній системі (писаю, малюваю тощо). Норма завжди є вужчою від системи. Норма відбирає і закріплює далеко не всі дозволені системою форми. Порушення норм, які визначаються системою мови, носіями мови (тими, для кого ця мова є рідною), не спостерігається, бо це означало б вихід за межі можливостей, наданих системою, тобто вихід за межі не тільки того, що реально існує, а й того, що в ній може бути (вживання утворень, які не тільки не існують, а й неможливі в мові) ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|