Здавалка
Главная | Обратная связь

Структура мови. Основні й проміжні рівні мови. Системний характер мови.



У науковій літературі Немає чіткої диференціації термінів система і структура! Вперше розмежував ці терміни О. О. Реформатський який за­пропонував термін система використовувати для по­значення системних відношень між одиницями одного рівня мови, а термін структура для визначення сис­темних відношень МІЖ, різними рівнями. Таким ЧИНОМ, за О. О. Реформатським, система — це зв'язок і взаємо­залежність по горизонталі, а структура - це вертикаль­ний аспект; система - єдність Однорідних елементів, структура — єдність різнорідних елементів. Уся мова система через структуру.

Оригінальним є тракту­вання терміна структура Л. Єльмслевом: «Структу­ра — це автономна сутність із внутрішніми взаємоза­лежностями». Іншими словами, структура гіпотетична побудова, яка являє собою сітку внутрішніх залежностей, внутрішніх відношень, що характеризують суть мови. Визначення Л. Єльмслева не приймає-пере­важна більшість мовознавців, бо структуру мови ні в якому разі не можна звести до «чистих відношень».

Загальноприйнятою стала інтерпретація понять «системи і «структура* о. С. Мельничука. Мельничук доходить виснов­ку, що система— це сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів, а структура це склад і внутрішня організація єдиного цілого.

Мовна система не є однорідною, тобто вона має складну структуру, оскільки складається з часткових систем, які називаються рівнями, або ярусами.

РІВНІ МОВИ — деякі «ДІЛЯНКИ» мови, підсистеми мовної системи, кожну з яких характеризують сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил, які регулюють їх використання і групування в різні класи і підкласи.

Рівень охоплює сукупність тих відносно однорідних одиниць чи, іншими словами, одиниць одного ступеня складності, які можуть вступати між собою в синтаг­матичні й парадигматичні відношення, але не можуть перебувати в ієрархічних відношеннях (фонеми не мо­жуть складатися з фонем, морфеми з морфем і т. д.). З одиницями іншого рівня мови вони вступають тільки

в ієрархічні відношення на зразок «складається з ...» або «входить в ...» (морфема складається з фонем, фоне­ма входить у морфему, ...).

Для розрізнення рівнів мови використовують такі принципи:

1) кожен рівень повинен Мати свою одиницю; оди­ниці одного рівня повинні бути однорідними;

2) одиниці будь-якого рівня виділяються ШЛЯХОМ сегментації складніших утворень;

3) одиниці нижчого Рівня входять до одиниць вищого рівня, тобто між ними існують ієрархічні відношення.

Розрізняють основні й проміжні рівні. До основних рівнів належать фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний :і синтаксичний. Кожен із рівнів має свою основну одиницю: фонологічний фонему, мор­фологічний — морфему, лексико-семантичний – лексему, синтаксичний - конструкцію (синтаксему).

За роллю в структурі мови виділяють нижчіта вищі рівні. Так, фонологічний рівень належить до нижчого, оскільки фонема одностороння одиниця (не має пла­ну змісту), яка використовується для побудови одиниць вищого рівня — морфем і лексем. Найвищий рівень синтаксичний, бо він обслуговує комунікативні потреби І підпорядковує собі одиниці всіх інших рівнів.

Мовні рівні не існують ізольовано Вони взаємо­пов'язані: саме на стику рівнів виникають проміжні рівні. їх одиниці мають подвійний характер: вони утворюються в одному рівні,, а функціонують як одиниці іншого рівня. До проміжних рівнів належать мор­фонологічний, словотвірний, фразеологічний.

Морфонологічнийрівень виникає на стику фонем і морфем. Морфо­нологія вивчає чергування голосних та приголосних, наголос і сполучення фонем у складі морфеми і Слова: рука — ручка, села — села

Словотвірний рівень є проміжним між морфологіч­ним і лексико-семантичним. Предметом словотвору є творення слів на основі морфем, твірних основ, :словотвірних моделей.

Фразеологічний рівень як проміжний виникає на стику лексико-семантичного і синтаксичного, Предметом фразеології с вивчення утворення номінативних одиниць «на основі поєднання двох «та декількох слів (бити байдики, брати участь, Чорне море тощо,).

Говорячи про мову як відкриту й динамічну систе­му, слід зазначити,- що в ній є і несистемні явища. Мовна система постійно прагне до рівноваги, але ні­коли цього не досягає повністю. Через те вона розвива­ється і перебуває в стані відносної рівноваги. Отже, причина розвитку мовй значною мірою закладена в са­мій мові. Система мови, на думку деяких мовознавців, — це не тільки те, що реально існує в мові, а й усе те, що може бути в ній створене. Наприклад, у системі українського словотвору є модель «дієслівна основа + суфікс -тель», «дієслівна основа + суфікс -ач», «дієслівна основа + суфікс -ник». Моделі дають змогу утворити іменники з певним зна­ченням з трьома суфіксами, однак не всі можливості, що дає система, реалізуються в мові. У системі мови є порожні клітини, тобто нереалізовані можливості мо­ви. їх часто заповнюють діти своїми інноваціями, які вони створюють за моделями, наявними в мовній сис­темі (писаю, малюваю тощо).

Норма завжди є вужчою від системи. Норма відби­рає і закріплює далеко не всі дозволені системою фор­ми. Порушення норм, які визначаються системою мо­ви, носіями мови (тими, для кого ця мова є рідною), не спостерігається, бо це означало б вихід за межі мож­ливостей, наданих системою, тобто вихід за межі не тільки того, що реально існує, а й того, що в ній може бути (вживання утворень, які не тільки не існують, а й неможливі в мові)







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.