Звільнення від покарання та його відбування

1. Линник вранці заїхав на територію дачного селища і з домоволодіння Фоміна викрав майна вартістю 712 грн. Викрадене він завантажив на велосипед, вивіз до сусіднього населеного пункту й продав. Суд визнав його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України й призначив покарання у виді 3-х років позбавлення волі. При цьому суд вважає за можливе звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України. Засуджений 1970 р.н., не працює, розлучений, раніше судився за ч. 2 ст. 185 КК України, але був звільнений від покарання у зв’язку з амністією. Суд послався як на обставини, що пом’якшують покарання, визнання вини, каяття у вчиненому, сприяння у вчиненні злочину, позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

2. 16 грудня Конденко було засуджено за злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України і звільнено від покарання з випробуванням з іспитовим строком у 2 роки. Із матеріалів справи відомо, що 26 січня Конденко у співучасті із Туровим вчинив таємне викрадення майна з дому Михайлуся, 5 лютого Конденко під час розмови з Христолюбивим таємно викрав з кишені його куртки 839 грн. Його було визнано винним у вчиненні зазначених злочинів, і призначено покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України – три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України – 1 рік позбавлення волі. За сукупністю злочинів йому було призначене покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України невідбута частина покарання була частково приєднана до покарання, призначеного новим вироком та остаточно було призначене покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Конденко щиро покаявся, частково відшкодував завдані збитки, активно сприяв розкриттю вчиненого злочину. Його захисник клопотався про звільнення Конденко від покарання з випробуванням.

Чи може бути задоволене це клопотання? Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

3. За ч. 3 ст. 185 КК України Андрєєва було засуджено до трьох років позбавлення волі. Дослідженням особи винного установлено, що він не працює, раніше (три роки тому) судимий за ч. 2 ст. 196-1 КК України 1960 р., але на підставі Закону „Про амністію” строк покарання скорочувався на ½ частину. Суд враховує як обставину, що пом’якшує покарання те, що підсудний щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання, кількість і вартість викраденого (710 грн.), що дозволяє зробити висновок, що виправлення Андрєєва можливе без відбування покарання. Згідно зі ст. 75 КК України Андрєєва було звільнено від відбування покарання, встановлено іспитовий строк у 2 роки. Суд призначив Андрєєву такі обов’язки: не виїжджати без дозволу органів кримінально-виконавчої системи за межі України, періодично, не рідше 2 разів на місяць, з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, відшкодувати заподіяні збитки.

4. Павлова було засуджено за ч. 2 ст. 299 КК України до 2 років позбавлення волі. Після відбуття одного року й двох місяців Павлов захворів на психічну хворобу, що позбавила його можливості усвідомлювати свої дії та бездіяльність і керувати ними. До Павлова було застосовано примусовий захід медичного характеру – госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. Через 3 роки було зроблено висновок про одужання Павлова.

Як вирішити питання про подальше відбування покарання Павловим?

5. 25 лютого Булкіна засуджено за ч. 1 ст. 133 КК України до двох років виправних робіт. 2 березня внаслідок стихійного лиха (повені та зсуву землі) в місті було знищено й пошкоджено кілька будівель, у тому числі будівля суду та кримінально-виконавчої інспекції. Було втрачено багато документів, у тому числі матеріали кримінальної справи та вирок щодо Булкіна. Скориставшись тим, що вирок не було виконано, Булкін виїхав до Польщі, а потім переїхав до Росії. Через три роки, 27 квітня, він приїхав на батьківщину на похорон родича, і, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вчинив хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК України), за що був засуджений до чотирьох років позбавлення волі. Відновивши матеріали втраченої кримінальної справи, суд призначив Булкіну покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК України), частково приєднавши невідбуте покарання й визначив остаточне покарання за сукупністю вироків у 4 роки й 6 місяців. Булкін подав апеляцію на вирок, зазначивши, що від невідбутого за попереднім вироком покарання його слід звільнити, а тому застосування ст. 71 КК України було незаконним.

Проаналізувавши ситуацію, визначте, наскільки обґрунтованою є апеляція?

6. Сизову, 1984 р.н., 21.12.99 р. було засуджено за розбій (ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р.) до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. З 19.08.1998 р. Сизовій було обрано запобіжний захід – тримання під вартою. 12.03.03 р. до місцевого суду надійшло подання про умовно-дострокове звільнення Сизової від відбування покарання. У ньому та в характеристиці адміністрації ВТК зазначено, що Сизова за час перебування в колонії характеризувалася позитивно, допустила 1 порушення режиму тримання, за що притягалася до дисциплінарної відповідальності. З характеристики також відомо, що в слідчому ізоляторі Сизова мала 4 дисциплінарних стягнення за порушення вимог режиму. Після проведених заходів дисциплінарного та виховного впливу зробила висновки і дисциплінарне стягнення було знято достроково. Мала 4 заохочення правами начальника колонії. До праці ставиться сумлінно.

Яке рішення може ухвалити суд? Що є підставами умовно-дострокового звільнення від відбування покарання? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які його правові наслідки?

7. Олексюка засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 194 КК України до 3 років позбавлення волі. Відбуваючи покарання, він режиму відбування покарання не допускав, заохочень не мав. До праці не залучався за станом здоров’я. Брав активну участь у роботі самодіяльної організації засуджених. У скоєному кається, майнові збитки у сумі 1254 грн. не відшкодував.

Після відбуття Олексюком 1 року, 10 місяців, 20 днів адміністрація колонії направила клопотання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, у зв’язку із тим, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

8. Півень, засуджений за ч. 3 ст. 212 КК України до восьми років позбавлення волі з конфіскацією половини належного йому майна та позбавленням права займати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, на два роки. Він особисто та його дружина неодноразово зверталися про заміну невідбутої ним частини покарання більш м’яким.

За яких умов клопотання може бути задоволене? Визначте підстави і порядок заміни невідбутої частини покарання більш м’яким щодо Півня.

9. Волешенюка було засуджено із застосуванням ст. 69 КК України за ч. 1 ст. 286 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк два роки. Після фактичного відбуття ним восьми місяців покарання його законний представник порушив перед адміністрацією КВУ питання про можливість заміни йому невідбутої частини покарання більш м’яким, а також про його звільнення від додаткового покарання. Однак, він отримав відповідь, що, у зв’язку із тим, що до Волешенюка було застосовано ст. 69 КК України, він не має права на заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.

Чи може бути клопотання задоволене? Якщо так, визначте підстави і порядок заміни невідбутої частини покарання більш м’яким щодо Волешенюка. Якими є правові наслідки цього виду звільнення від відбування покарання?

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 89