Здавалка
Главная | Обратная связь

Переворот 1988 р. Внутрішня і зовнішня політика військового режиму



В середині 80-х роавів у Бірмі загострилися соціальні, політичні, економічні проблеми. В 1987 р. 00Н включила її в список найменш розвинених країн світу з річним доходом нижчим ніж 200 дол. на душу населення. Зовнішній борг Бірми досяг 4 млрд. дол. Виплати процентів поглинали основну частину бюджету. Влітку і восени 1988 р. в країні відбулися потужні народні виступи проти правління ПБСП, в яких взяли участь студенти, робітники, торговці, чиновники, інтелігенція, буддійські монахи. Демонстранти вимагали ліквідації режиму ПБСП,

передачі влади тимчасовому уряду, негайного проведення загальних виборів на багатопартійній основі. Голова Партії Бірманської соціалістичної програми Не Він і президент Сан Ю пішли у відставку. Протягом двох місяців змінилось три уряди.

18 вересня 1988 р. командування збройних сил здійснило військовий переворот. Владу взяла у свої руки Рада з відновлення законності і правопорядку на чолі з начальником генерального штабу, міністром оборони старшим генералом Со Маунгом. Конституція 1974 р. припинила свою дію. Бірманський Союз був перейменований у Союз М'янма. Військові оголосили про демократичну реорганізацію суспільства. Була дозволена багатопартійність. За короткий час утворилось 237 партій і організацій. Лідером демократичного руху стала До Аун Сан Су Чжи - дочка національного героя Бірми Аун Сана, яка організувала партію Національна ліга за демократію. Генерали сподівались привести до влади Партію національної єдності, що складалась переважно з відставних офіцерів. Су Чжи була поміщена дід домашній арешт «за порушення законів надзвичайного стану»,якийтривав в років (1989-1995), і у виборах участі не брала.

27 травня 1990 р. у М'янмі відбулися вибори в Народні збори. Національна ліга за демократію здобула 80% голосів і 322 місця в парламенті, залишивши далеко позаду всі інші партії. Генерали відмовились передати владу парламенту, заявивши, що це станеться тільки тоді, коли буде вироблена, обговорена і затверджена нова конституція. На їх думку, в м'янманському суспільстві, де занадто багато різних суперечностей, лише армія здатна забезпечити стабільність і єдність. Вони запропонували закріпити в конституції положення про особливу роль армії як гаранта стабільності, безпеки і єдності країни. Частина обраних у-парламент депутатів створила так званий «національний коаліційний уряд у вигнанні » на чолі з Сейн Віном.

Для розробки Основного закону М'янми скликана Національна конституційна конференція, яка працює з перервами. Опозиція вимагала негайно розпочати роботу законно обраних Народних зборів. У січні 1991 р. європарламент нагородив Су Чжи як борця за права людини і демократію престижною премією ім. академіка А. Сахарова. Їй була також присуджена Нобелівська премія миру 1991 р. В рішенні Нобелівського комітету підкреслювалось, що діяльність Су Чжи є одним з най-видатніших прикладів; громадянської мужності в Азії за останні десятиріччя. У свою чергу, військові стверджують, що вона, проживши 28 років за кордоном, маючи чоловіка-іноземця, погано розбирається в реаліях країни і не має права претендувати на роль національного лідера. В 1995 р. Су Чжи і 600 інших

132

діячів опозиції були звільнені з-під арешту. Представники від Народної ліги за демократію зробили спробу бойкотувати роботу конституційної комісії, були виключені з її складу і втратили можливість впливати на процес вироблення основного закону країни. Режим звинувачує прихильників Су Чжи в де-структивності і антим'янманській діяльності. Керівництво Ліги створило парламентський представницький комітет (1998), який заявив, що діє від імені всіх обраних у 1990 р. депутатів. У його складі було 10 профільних комісій. Су Чжи підготувала свій проект конституції,

15 листопада 1997 р. Державна Рада з відновлення законності і правопорядку була реорганізована в Державну Раду миру і розвитку. Нині пост голови Держради, а також прем'єр-міністра і міністра оборони займає старший генерал Тан Шве. Уряд складається з 28 офіцерів і 12 цивільних осіб, в основному відставних військових. Тримаючи під жорстким контролем політичне життя, військова адміністрація досягла помітних успіхів у вирішенні інших гострих проблем суспільства. Припинили бойові дії проти центруї. підписали угоди 17 із 18-ти повстанських організацій. З останнім - корейським угрупованням - ведуться переговори. Опорні пункти комуністів знищені силою (1989). В 1995 р. властям здалися наркобарон Кхун Са і 14 тис. його бойовиків. Лідери заколотників склали зброю в обмін на гарантії властей не втручатися в питання місцевого самоврядування. Хоча, національна проблема не вирішена, вперше за 50 років на території М'янми припинилась громадянська війна.

Держрада заявляє про неприйнятність для М'янми західних пріоритетів і апелює до цінностей традиційної культури, патріотичних почуттів. Особлива увага приділяється зміцненню позицій буддизму. Реставруються старі і будуються нові храми, проводяться релігійні церемонії. Буддизму відводиться і об'єднуюча ролі. В країні налічується понад 47 тис. монастирів і 300 тис. ченців, ,

В економіці проір-ррщений принцип відкритості для капіталів, переходу до ракових відносин. Проводиться приватизація. В 1993-1996 рр. щррічний приріст ВНП складав, за офіційними даними, 8,2%. В,економіку було залучено 3,5 млрд. дол. іноземних інвестицій. ЙахідВіі партнери реалізують близько 170 проектів, пов'язаних із розвідкою і видобутком нафти і газу. Найбільшу зацікавленість виявили Франція, Великобританія,

ФРН, Японія.

Після військового перевороту 1988 р. у зовнішньополітичному курсі відбулися радикальні зміни і почався перехід від самоізоляції до політики «відкритих дверей». Головною суперечністю сучасності режим вважає глобалізацію, протистояння між

Північчю і Півднем, тобто між високорозвиненими країнами і рештою світу. Держави Заходу звинувачують власті М'янми у порушенні прав людини, придушенні демократії, утисках національних меншин, недостатньо ефективній боротьбі з контрабандою наркотиків у Золотому трикутнику. Проти неї приймаються відповідні резолюції 00Н. Керівництво М'янми з цими претензіями не згодне і оцінює їх як «необ'єктивні» та «упереджені».

М'янма встановлює тісні зв'язки з КНР,особливо в політичній, військовій, торгово-економічній сфері. Зміцнюються контакти з сусідніми країнами - В'єтнамом, Лаосом, Камбоджею. В 1997 р. М'янма стала членом АСЕАН, незважаючи на спроби Заходу не допустити цього.

ІНДОНЕЗІЯ







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.