 |
|
Соціально-економічний і політичний розвиток Індії в другій ' половині 60-х — 80-х рр. XX ст. Етнорелігійні конфлікти
Лідером Індійського національного конгресу стала дочка Дж. Неру Індіра Ганді, яка очолювала уряди з 1966 р. по 1984 р. з перервою в 1977-1979 рр».Наприкінці 60-х рр. в ІНК загострилася суперечка з питання ййбору шляху розвитку країни, яка привела до виникнення двох угруповань. Більшість на чолі з прем'єр-міністром І. Ганді наполягала на розширенні соціально-економічних реформ. Опоненти виступали проти незмінності «курсу Неру» в економіці, проти обмеження великого капіталу, за скорочення державного сектора і пільг для нього. В 1969 р., незважаючи на опір опозиції, в Індії була проведена націоналізація 14 провідних банків і створені спеціальніоргани з інвестування державних галузей. В ІНК відбувся перший розкол. Частина керівництва вийшла з неї і створила нову партію Індійський національний конгрес (організація).
На початку 70-х років Індія надала допомогу національно-визвольному руху Східної Бенгалії в боротьбі за незалежність і оголосила війну Пакистану, в якій здобула перемогу. Виникла нова держава - Бангладеш. Ці події зміцнили позиції уряду І. Ганді.
В 1971-1973 рр. був установлений державний контроль над системою страхування, відмінені пенсії та привілеї князів, націоналізовані виробництво кольорових металів, видобуток вугілля, частина текстильної галузі. Активізувалось проведення «зеленої революції». Уряд прийняв соціальні програми, спрямовані на поліпшення життя нижчих верств населення. Намічені плани ве були реалізовані через відсутність необхідних коштів і помилки уряду І. Ганді. Політика сприяння державному сектору господарства за рахунок приватного привела до уповільнення темпів економічного розвитку. На загальну ситуацію вплинула одночасна дія таких факторів, як підвищення світових цін на нафту, війна з Пакистаном, необхідність забезпечувати мільйони біженців з Бенгалії, демографічний вибух. Життєвий рівень населення, і без того низький, падав і далі, збільшувалось безробіття, зростали ціни на продовольство і товари першої необхідності. Це викликало масові антиурядові виступи в різних кінцях країни, які використали противники ІНК. Під час передвиборної компанії 1977 р. опозиційні партії створили єдиний блок Джаната парті («Народна партія»), який переміг на парламентсь-
142
жих виборах і сформував уряд на чолі з М. Десаї. Він знаходився при владі 28 місяців, але не зміг виробити ефективної політики і оволодіти ситуацією. В 1978 р. в ІНК стався другий розкол» Основна частина підтримала І. Ганді і дістала назву ІНК(І). Партія заявила про свою вірність ідеям Ма-хатми Ганді і Дж. Неру. На позачергових парламентських виборах 1980 р. ІНК(І) здобув переконливу перемогу і повернувся до влади. І. Ганді знову стала прем'єр-міністром.
На початку 80-х років до попередніх складних внутрішніх проблем Індії додалися гострі релігійні, і •національні конфлікти. Розпочалися сутички між мусульманами та індусами в штаті Джамму і Кашмір. Екстремістські ісламські націоналістичні організації висунули гасло віддалення від Індії і приєднання до Пакистану. В штаті Ассам місцеві жителі активно протидіяли розселенню біженців із Бангладеш- Часто сутички на релігійному ґрунті відбувалися в штатах УттартДрадещ, Біхар та ін.
Індіра Ганді
На півдні Індії виникла складна ситуація, пов'язана з подіями в Шрі-Ланці. В цій країні національна меншість — таміли — вела боротьбу за створення незалежної держави на частині території. Націоналістична організація «Тигри визволення таміл ілама» розпочала бойові дії проти урядових військ. Свою діяльність вона перевесла і на південний індійський штат Таміл-над, де мала чимало Врихильників. Індія намагалася стати посередником у розв'язййні конфлікту шляхом переговорів.
Надзвичайно загострилася ситуація в Пенджабі, де склався рух релігійної общиви: сикхів під керівництвом партії Акалі дал («Партія безсмертних»),-який боровся за широку політичну автономію штату. Найбільш екстремістські елементи висунули лозунг відокремлення від Індії і створення незалежної держави Халістан. Вони провели серію терористичних актів, переважно на транспорті, жертвамияких отали тисячі людей. Уряд І. Ганді робив спроби домовитися а представниками сикхів, та, коли це не дало позитивних наслідків, застосував силу. В 1984 р. екстремісти захопили найбільшу сикхську святиню - Золотий храм у
місті Амрітсарі, до якого не можна заходити представникам/ інших релігій. І. Ганді проігнорувала це і наказала військам! взяти,храм штурмом. На знак помсти їй було винесено смерт-' ний вирок.31 жовтня 1984 р. Індіру Ганді розстріляли з автоматів її особисті охоронці - сикхи. Між індусами і сикхами розпочалися криваві сутички в Пенджабі.
В грудні 1984 р. відбулися вибори до парламенту, на яких ІНК(І) переміг. Уряд очолив син І. Ганді - Раджив Ганді, представник четвертого покоління сім'ї Неру в політичній еліті Індії. Він вніс помітні зміни в економічний курс держави стосовно приватного та іноземного капіталу. Для їх діяльності створювались сприятливі умови і однакові з державним сектором можливості в ринковій конкуренції. Індія успішно розвивала сучасну металургію, енергетичну базу, обробну, харчову, фармацевтичну промисловість, необхідну інфраструктуру. Програма уряду передбачала підвищення життєвого рівня народу, боротьбу з безробіттям, неграмотністю тощо.
Уряд Р. Ганді виступив проти дій сепаратистських і екстремістських сил. У 1985 р. були підписані угоди з регіональними партіями в штатах Ассам і Пенджаб про нормалізацію становища. Там відбулися вибори в законодавчі збори, в результаті яких до влади прийшли місцеві впливові партії і політики. Однак повної стабілізації в Пенджабі досягти не вдалося. Окремі сепаратистські угруповання продовжують свої виступи, неодноразово провокуються сутички і хвилі насильства.
У 1987 р. Індія ввела війська в Шрі-Ланку з метою припинення громадянської війни між тамілами і сингалами. Ця акція викликала обурення і відкритий опір тамілів у обох державах, осуд індійської громадськості.