Зарубіжний досвід фінансового прогнозування та контролю.
Особливості фінансового прогнозування доцільно розглядати*в країнах — представниках трьох існуючих у світі систем планування та регулювання: північно-американська, представником якоїєСІЦд та Канада; азіатська — Японія та Південна Корея; європейська —- Франція та Швеція. Лідером західного світу в прогнозуванні є CIJJA Для США характерне стратегічне прогнозування. У рамках стратегічного прогнозування з’ясовуються шляхи, по яким буде йти підприємство, на яких ринках краще діяти, які новітні технології освоювати, на який сектор економіки та суспільні структури спиратися. Розробники стратегічного плану контролюють зовнішні фактори, щоб визначити можливі загрози для фірми. Перелік факторів зовнішнього середовища – Економічні ,Технологічні ,Соціальні,Міжнародні,Політичні,Ринкові,конкурентні. Особлива значимість приділяється технологічним, економічним, конкурентним, міжнародним, ринковим та політичним факторам: -технологічні фактори враховують зміни технології в зовнішньому середовищі, що дуже важливо для технологічного оновлення; -економічні включають оцінку рівня зайнятості, інфляції, податкових ставок, стабільності долара США за кордоном та ін.; -конкурентні передбачають вияв дій конкурентів: що спонукає конкурента; що він робить; що може зробити; - політичні — врахування керівництвом організації нормативних документів місцевих органів, влади штату та федеральної влади, кредитних установ федеральної влади та штатів для фінансування довгострокових вкладів, обмежень по найму робочої сили та можливостей отримання позик за тарифами торгівлі, спрямованим проти інших країн або укладеними з іншими країнами; - між нар – зміна валютн курсу, політ рішень у країнах; -ринкові фактори — мінливість ринкового зовнішнього середовища, ЩО являє собою постійний неспокій як у цілому для країни, так і для окремих підприємств. Стратегія фірм може бути спрямована на укріплення внутрішнього ринку, пошук захисту проти іноземних конкурентів або на розширення міжнародної активності для протидії стратегіям інших компаній. За сучасними даними у США кожен рік починають діяти близько одного мільйону малих підприємств. З цього мільйону лише двісті тисяч виживають протягом п’яти років. Існує кілька причин, але одна причина є найбільш частою, і в той же час найбільш контрольованою та найбільш керованою. Такою причиною є те, що більшість малих підприємств не враховують правила, які підтверджуються реальною дійсністю: «власник малого підприємства, який невдало прогнозує і планує, планує невдачу». У зв’язку із зазначеним підприємці США значну увагу приділяють складанню бізнес-плану. Бізнес-план допомагає підприємцям продумувати свою стратегію, узгоджувати свій ентузіазм з реальністю та враховувати існуючі обмеження. Це дозволяє уникати таких потенційно небезпечних помилок, як нестача капіталу для функціонування фірми, від’ємний баланс руху грошових коштів, неправильний підбір персоналу, невдалий вибір місцезнаходження малого підприємства та погоня не за тим ринком, який дійсно потрібен. Іноземні фахівці, базуючись на власному досвіді, рекомендують підприємцям починати реальне прогнозування та планування за півроку до того, як вони планують відкривати свою справу. Цей період необхідний підприємцю передовсім для визначення виду діяльності (припустимо, виготовлення взуття). Виходячи з обраного виду діяльності досліджується ринок збуту продукції, яку виробляють. Якщо результат дослідження позитивний, прогнозується кількість і асортимент продукції, яку виробляють; кількість і вартість сировини, матеріалів, основних засобів і оборотних активів; робочої сили; розмір первісного капіталу; джерела фінансування власного бізнесу; складання балансового звіту на день відкриття бізнесу. Особливості прогнозування в Японії полягають у використанні системи соціально-економічних прогнозів, планів і науково- технічних програм як інструменту владного регулювання ринкової економіки. Цими питаннями займаються державна Економічна рада; Управління економічного планування; Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості; Управління з науки та промислововсті. В Японії розробляються II ятирічні плани-прогнози котрі носять індикативний характер. Вони розробляються за завданням влади, в яких формулюються найважливіші стратегічні плани. Для розробки планів вивчають статистичні дані, конкурентоспроможність продукції, попит та пропозицію. На їх основі робиться науковий аналіз та прогноз по кожній галузі та економіці країни в цілому. Приватні фірми складають детальні плани, що визначають їх виробничу та комерційну діяльність, а також ураховують загальнонаціональні завдання. Влада передбачає послідовний розвиток конкуренції та всебічну підтримку приватних фірм. В Японії використовується державне замовлення. Головний стимул для виконання державного замовлення — зацікавленість та вчасність оплати за виконану роботу. Економічною реалією Південної Кореї є централізоване планування з використанням середньо-, довгострокових планів та цільових програм з жорсткою системою моніторингу. Основна ставка робиться на підтримку експорту. Якщо експортер не встиг зайняти ринкову нішу, він автоматично втрачає всі пільги. Під контролем держави знаходиться внутрішньофірмові витрати та якість продукції, іноземний капітал. В основі економічного ринку Південної Кореї лежить ринок не внутрішній, а світовий. Вміле використання прогнозованого, планового та вільного ринкового розвитку дозволило Південній Кореї в стислі строки перетнути бар’єр нерозвинутості. Французька система прогнозування — своєрідний продукт ринкової економіки. У Франції розвивається стратегічне прогнозування, планування. Формуванням стратегічних прогнозів, планів займається Генеральний комісаріат з плану, який підпорядковується прем’єр-міністру. Держава підтримує утворення малих підприємств — індивідуальних, сімейних, групових. Ці підприємства забезпечують при відносно невеликих інвестиціях рішення таких проблем, як зайнятість населення, підвищення ефективності виробництва, прискорене освоєння технічних нововведень. Вплив держави на виробництво здійснюється через систему державних замовлень не тільки в державному секторі, але й у ринковому. Щодо країн з перехідною економікою (країн СНД — Росія, Україна; Центральної Європи — Румунія, Угорщина; Китай), то в цих країнах велика увага приділяється розробці багатоваріантних, альтернативних прогнозів, індикативних планів та виробленню стратегії. Впроваджуються методики Міжнародного валютного фонду з прогнозування макроекономічних показників. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|