Главная | Обратная связь

Розвиток спілкування дитини з дорослими і однолітками

- сприяти формуванню уявлень про себе (власні ім’я та зовнішність; можливість виконувати певні самостійні дії – ходити, їсти, гратися іграшками).

- заохочувати до вияву емоцій у різних життєвих ситуаціях (радість від нової яскравої іграшки, подив від зустрічі з тваринкою, задоволення від спільних ігор з дорослим);

- стимулювати вияв почуттів щодо близьких дорослих і дітей (прихильності, довіри – до мами, тата); вчити помічати їх емоційний стан та реагувати на нього (співчуття – до братика, що вдарився);

- сприяти розширенню кола спілкування дитини з дорослими, однолітками із найближчого оточення;

- вчити розрізняти рідних, близьких людей від незнайомих, чужих;

- формувати початкові уявлення про найближче соціальне середовище - сім’ю (мама, тато - турбуються про дітей, брати, сестри – такі ж діти, з ними весело гратися);

- залучати до спостережень за діями дорослих (працею, спілкуванням), іграми дітей, знайомства з ними, спільних розваг;

- розвивати здатність адекватно реагувати на нових незнайомих людей (не плакати, не боятися їх); швидко адаптуватися до змінних умов (спокійно поводити себе в гостях, на прийомі у лікаря, в дитячому садочку);

- ознайомлювати з елементарними правилами культурної поведінки (вітатися, прощатися, дякувати, не забирати іграшок в інших дітей);

- вчити бути стриманою за проханням дорослого в певних життєвих ситуаціях (почекай, не можна брати, послухай уважно);

- формувати здатність до початкових морально-етичних оцінок (хороший, гарний, поганий);

- сприяти поступовому переходу стилю спілкування з дитиною: від ситуативно-особистісного, коли домінують емоції, використовуються пестливі слова, до ситуативно-ділового, більш стриманого, коли дорослий стає співучасником предметної, ігрової діяльності.

 

Показники емоційно-соціального розвитку

- емоційно реагує на своє ім’я, озивається на нього; з інтересом ставиться до власного зображення у дзеркалі, впізнає себе на світлинах; досліджує своє тіло (розглядає пальчики, торкається волосся, вух);

- зберігає емоційно врівноважений стан у процесі активної діяльності;

- потребує доброзичливого ставлення дорослих, їхньої позитивної оцінки;

- виявляє специфічні емоційні реакції у різних життєвих ситуаціях (захоплюється цікавою грою, спокійно виконує знайомі дії; радіє, сміється при отриманні позитивного результату; засмучується, сердиться на свої невдачі при виконанні малознайомої дії);

- вирізняє в соціальному оточенні значимих для себе рідних, близьких людей, виявляє до них особливу симпатію, прихильність, довіру;

- до незнайомих людей ставиться з інтересом (іноді з осторогою), придивляється до них, вивчає їх зовнішність; вступає в контакт при їхньому доброзичливому ставленні.

- полюбляє гратися разом з дорослими і дітьми, вдається до контактів з ними (торкається, погладжує); радіє від самого процесу гри, багато разів повторює дії, що їй сподобались;

- за нагадуванням дорослого виконує елементарні правила культурної поведінки (вітається, прощається, дякує), здатна до початкових морально-етичних оцінок (добрий, поганий, хороший);

- розуміє прохання дорослих (не можна, почекай), по можливості їх виконує.

 

Поради батькам

- задовольняйте потреби дитини в доброзичливій увазі, захисті і безпеці, в допомозі, співчутті, схваленні;

- сприяйте збагаченню емоційного досвіду дитини, звертайте увагу на переживання інших людей, пояснюйте, чому вони бувають веселими, сумними;

- поважайте право дитини на вияв не тільки позитивних, а й негативних емоцій. В таких випадках відволікайте увагу дітей, переключайте їх на інші цікаві речі;

- розширюйте соціальний досвід дитини, нехай вона звикає спілкуватися з однолітками на дитячих ігрових майданчиках, ходить у гості до товаришів, залишається ночувати в бабусі, гуляти по місту. Маючи такий досвід, дитина не буде боятися спілкуватися з однолітками і дорослими;

- заохочуйте спроби дитини дотримуватися елементарних правил поведінки у взаєминах з дорослими і однолітками із найближчого оточення. Намагайтеся бути для дитини прикладом;

- підтримуйте у дитини інтерес до власного образу, надавайте можливість розглядати себе в дзеркалі, позитивно коментуючи цей процес;

- для більш легкого проходження адаптаційного періоду в дошкільному закладі:

пам’ятайте, що від емоційного стану близького дорослого в момент приходу дитини в дитячий садок, а також від стилю спілкування з нею залежить емоційне самопочуття і подальша поведінка малюка. Намагайтеся бути спокійними, врівноваженими, доброзичливими, не піддавайтеся на негативні прояви емоцій (плач, крик, істерика), підтримуйте, заспокоюйте свою дитину;

поступово змінюйте стиль спілкування з дитиною від ситуативно-особистісного, коли домінують емоції, використовуються пестливі слова, звертання, до ситуативно-ділового, більш стриманого, коли дорослий стає співучасником предметної діяльності дитини;

розказуйте дитині, що в дошкільному закладі багато іграшок, діток і їй там буде добре, цікаво, весело;

вчіть дитину елементарним навичкам самообслуговування (умиватися, витирати руки; одягатись і роздягатися; самостійно їсти, користуючись під час їжі ложкою; проситися на горщик);

заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життєдіяльності в групі; дотримуйтесь цього розпорядку вдома;

узгоджуйте свої дії з вихователем, прислухайтеся до його порад, частіше консультуйтеся з ним, читайте спеціальну рекомендовану літературу;

повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, особливості здоров’я і поведінки;

уникайте обговорення при дитині проблем, пов'язаних з дошкільним закладом;

у перший день краще приведіть дитину на прогулянку, оскільки на прогулянці (у грі) маляті легше знайти собі друзів, познайомитися з вихователем. У дошкільний заклад можна брати з собою улюблену іграшку;

плануйте свій час так, щоб у перший місяць відвідування дитиною дошкільного закладу у вас була можливість не залишати її там на цілий день. Перші тижні відвідин дошкільного закладу мають бути обмежені 3-4 годинами, пізніше можна залишити дитину до обіду, в кінці місяця (якщо це рекомендує вихователь) приводити малюка на цілий день;

будьте терплячими, щоб викликати у дитини бажання відвідувати дошкільний заклад; підтримуйте у неї позитивні емоції, прагнення до самостійності; радійте успіхам; акцентуйте увагу на радісних моментах спілкування з дітьми та дорослими.

 

Ø Мовленнєвий розвиток

Вікові особливості

Другий рік життя є періодом індивідуального розвитку мовлення, яке проходить два етапи: першій – від 1 року до 1 року 6 місяців; другий – від 1 року 6 місяців до 2^х років. Мовлення дітей цього віку розвивається в таких напрямах: розвиток розуміння мовлення дорослого; формування функції узагальнення; збагачення та активізація словникового запасу; розвиток здатності наслідувати і вдосконалювати звуковимову; формування граматичної будови мовлення.

У процесі оволодіння дитиною першими словами спостерігається перехідний етап, який вчені називають «малим мовленням», «автономним мовленням», «псевдомовленням» (уривки слів дорослих, звуконаслідувальне мовлення). У другій половині року спостерігається різкий стрибок у збагаченні слів (1рік 6 місяців – 30 слів, 1 рік 8 місяців – 100 слів, 1 рік 9 місяців 175 слів).

Дітям характерна загальна пом’якшеність мовлення, заміна одних звуків і складів іншими, немовні відповіді (жестами, рухами).

Основні завдання